Справа № 636/3123/23 Головуючий суддя І інстанції Бунін Є. О.
Провадження № 33/818/374/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
15 березня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Сполохова Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сполохова Є.О. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Кривий Ріг,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 21 червня 2023 року о 09:48 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 545 км. Блок пост «Джерело» водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В своїй апеляційній скарзі захисник Сполохов Є.О. просив скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи не повідомлявся. Вказував, що на час складення протоколу ОСОБА_1 проходив військову службу. Вважав, що останній, як військовослужбовець має неси відповідальність за іншою статтею, тобто поліцейські склали протокол не за тією статтею КУпАП. У цій справі, вважає, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення. Зазначав, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан сп'яніння. Вважав, що вина ОСОБА_1 є недоведеною. Також посилався, на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то з нього не може бути стягнуто судовий збір.
Поряд з цим, захисник просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження судової постанови, посилаючись на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав, а копію постанови отримав захисник лише 13.12.2023 року.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права оскарження судових рішень, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сполохова Є.О.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Сполохов Є.О. повідомив, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника, однак оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем фактично не може приймати участь в судовому засіданні. Також повідомив, що позиція захисту між ОСОБА_1 та захисником повністю узгоджена та просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , однак за участю його захисника - адвоката Сполохова Є.О.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Сполохова Є.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як на докази, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; направленні на огляд водія; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння; рапорті працівника поліції, а також на відеозаписі з бодікамери працівників поліції.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився.
ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом цього протоколу, про що свідчать його власноручні підписи в протоколі, в тому числі, в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані - правильні)», а також наявність особистих письмових пояснень стосовно змісту протоколу.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначав: «згоден».
Такі пояснення ОСОБА_1 свідчать про те, що останній погоджувався з тими відомостями, які зафіксовані працівником поліції в протоколі, що свідчить про визнання ним його вини.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто ОСОБА_1 не скористався своїм правом щодо оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в цьому протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 8) вбачається, що 21.06.2023 року об 09:48 год. по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 545 км Блокпост «Джерело» був зупинений автомобіль ВВАЗ 2108, держаний номер НОМЕР_1 , для перевірки під керуванням ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Під час складання відповідного матеріалу ОСОБА_1 було запропоновано під запис відео згідно ст. 266 КУпАП на нагрудну бодікамеру пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер та проходження огляду в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився.
Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції щодо складення протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у рапорті відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Крім того, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк. 7) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2108 та був зупинений працівниками поліції.
Також з відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив у останнього ознаки алкогольного сп'яніння. Після цього працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням алкотестеру Драгер, від чого ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції також запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, від чого останній також відмовився. Працівники поліції роз'яснили Кобилянському його права, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також вбачається, що ОСОБА_1 отримав тимчасове посвідчення водія.
Крім того, з відеозапису, поза розумний сумнів, вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем. Також вбачається, що останній надавав працівникам поліції свої документи, а саме лише посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль, що свідчить про законність та обґрунтованість дій працівників поліції щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 .
Поряд з цим, відповідно до фотокопії посвідчення водія (арк. 3) вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія27.06.2017 року.
Враховуючи те, що отримання посвідчення водія обумовлює позитивне складання іспиту на знання вимог ПДР України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 знає ПДР України.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що саме і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння у протоколі працівники поліції не зазначали будь- який відомостей, а тому твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до вимог п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Проте, ані ОСОБА_1 , ані його захисник не надали суду апеляційної інстанції будь-яких фактичних відомостей про те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 виконував службові обов'язки, а тому твердження апелянта про незаконність стягнення судового збору є необґрунтованими.
Крім того, апелянт посилався на положення ст. 15 КУпАП та вважав, що працівники поліції незаконно склали протокол стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Однак, доводи захисника про те, що військового може бути притягнуто до адміністративної відповідальності на загальних підставах за порушення, в тому числі, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 128-1 КУпАП), є помилковими.
Диспозиція ст. 128-1 КУпАП передбачає порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються зпбезпечення безпеки дорожнього руху, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час виготовлення та ремонту транспортних засобів і деталей до них або встановлення на них інших предметів додаткового обладнання, не передбаченого конструкцією транспортного засобу, а також під час будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і дорожніх споруд.
Аналізуючи диспозицію цієї статті суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суб'єктом ст. 128-1 КУпАП можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких входить відповідальність за додержання правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху. Це обумовлене вимогами п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198, відповідно до якого власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди дорожньому русі, а за неможливістю це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до чинних нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях за несприятливих погоднокліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з органами поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з патрульною поліцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов за яких вони сталися та усувати виявлені недоліки; сповіщати виконавчі органи відповідних рад та учасників дорожнього руху про закриття або обмеження руху, стан дорожнього покриття і рівень аварійності на відповідних ділянках, погодно-кліматичні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг; вулиць, залізничних переїздів.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 є посадовою особою, а тому твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом за ст. 130 КУпАП є необґрунтованими та розцінюються як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 відповідальності.
Отже, враховуючи наведене, а також вимоги ч.1 ст. 15 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на загальних підставах
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Сполохова Є.О. задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Сполохова Є.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков