Справа №: 636 / 6866 / 23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 921 /24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.309 КК України
14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12.12.2023 року, --
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років і 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року від відбування покарання на невідбутий строк 5 місяців 29 днів,
- визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням п.п. б) п. 1) ч. 1 ст. 72 КК України правил складання покарань, згідно яких одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання виді 1 (одного) року і 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування призначеного покарання визначено рахувати з дня фактичного затримання ОСОБА_7 , з метою направлення останнього для відбування покарання.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до ст. 100, 126 КПК України.
Згідно вказаного вироку ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що приблизно 22 серпня 2023, точний час та місце в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин без мети збуту, придбав у невстановленої особи психотропну речовину PVP для власного вживання без мети збуту.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, маючи при собі психотропну речовину, яку придбав та зберігав без мети збуту, 23 серпня 2023 в денний час доби ОСОБА_7 пересувався на автомобілі «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , автодорогою «Чугуїв-Мілове» з м. Харків до с. Сенькове Куп?янського району Харківської області, де на блок-посту «Джерело» був зупинений співробітниками ППОП ГУНП в Харківській області для перевірки документів. Після цього в цей день в період часу з 16 год 34 хв до 16 год 38 хв в ході огляду місця події, проведеного за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, автодорога «Чугуїв-Мілове», на відкритій ділянці місцевості поблизу блок-посту «Джерело» співробітниками Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області у ОСОБА_7 виявлено та вилучено кристалічну речовину білого кольору синтетичного походження масою 0,3065 г.
Вищевказана речовина масою 0,3065 г згідно висновку судової експертизи матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № CE-19/121-23/18880-HЗПРАП від 06 вересня 2023 містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Maca PVP в перерахунку на масу речовини становить 0,1833 г.
Зазначену психотропну речовину ОСОБА_7 незаконно придбав, зберігав та перевозив для власного вживання без мети збуту.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На зазначений вирок суду першої інстанції обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій він просить замінити йому покарання на більш м'яке, у виді штрафу, внаслідок чого, зобов'язується сумлінно виконувати покладені на нього обов'язки.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що не згоден з вироком суду, оскільки суд не прийняв до уваги, що він добровільно видав речовину, яка у нього залишилась після пасажирів, яких він підвозив, підробляючи таксистом. Зазначив, що в присутності двох свідків оформили факт добровільної видачі наркотичної речовини на першому блокпосту. Після чого, викликали слідчу оперативну групу, яка оформила факт добровільної видачі. Також вказав, що суд провів розгляд справи без нього, він не отримав обвинувальний акт та копію вироку. Захиснику ОСОБА_9 також не було повідомлено про дату розгляду справи і він не знав, що відносно нього є вирок суду .
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та призначити йому більш м'яке покарання.
Захисник підтримав вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав вирок законним та обґрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту поданої обвинуваченим ОСОБА_7 апеляційної скарги та пояснень, які надав обвинувачений під час апеляційного розгляду, вбачається, що він оспорює встановлені судом фактичні обставини справи і зазначає, що не отримував копію обвинувального акту та вироку, а також вказує на свою невинуватість та просить призначити йому більш м'яке покарання у виді штрафу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 07.12.2023 до суду було направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , до якого додано розписку про отримання обвинуваченим ОСОБА_7 копії обвинувального акту в присутності його захисника ОСОБА_9 (а.с.10) та заяви обвинуваченого ОСОБА_7 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.11). Слід зазначити, що вказана заява була підписана ОСОБА_7 в присутності його захисника, - адвоката ОСОБА_9 . У заяві обвинувачений ОСОБА_7 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та зазначає про згоду з встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінального проступку, розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні, без його виклику та без проведення судового розгляду в судовому засіданні та ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, яка підписана обвинуваченим власноруч 07.12.2023 року. Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_7 була підтверджена його захисником ОСОБА_9 , 07.12.2023 року, що засвідчено власноруч захисником.
Враховуючи зазначене, суд здійснив розгляд вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_7 без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, відповідно до вимог ст.ст.381, 382 КПК України, оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини та був згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, на підставі чого прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні.
Суд першої інстанції розглянув обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 у спрощеному провадженні, тобто за відсутності учасників судового провадження. Обвинувачений ОСОБА_7 не оспорював встановлені під час дізнання обставини і згоден був з ними, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку визнав в повному обсязі відповідно до його заяви (а.с.11-12).
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень параграфа 1 Глави 30 КПК.
Вирок суду за результатами спрощеного провадження, відповідно до вимог ч.2 ст.382 КПК України, ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.309 КК ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених в порядку ст.382 КПК та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження № 12023226290000278 за обвинуваченням ОСОБА_7 міститься протокол його допиту, в якості підозрюваного (а.с.71), в якому зазначені показання ОСОБА_7 , згідно яких, 22 серпня 2023 року у другій половині дня, точного часу, не пам'ятає, він зустрівся зі своїм знайомим, який запропонував йому психотропну речовину, безкоштовно, він погодився та поклав її до свого автомобіля «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_2 ,Ю у відділення до окулярів. 23.08.2023 він їхав з м. Харкова до с. Сенькове, та приблизно о 16 годині 10 хвилин, проїжджав по автодорозі Чугуїв-Мілове, де на блокпосту його зупинили співробітники поліції для перевірки документів. Під час бесіди з ними, у нього запитали, чи немає у нього наркотичних речовин, на що він повідомив, що є, та показав, що вона знаходиться у відділенні для окулярів. Також повідомив працівникам поліції, що придбав дану наркотичну речовину для власного споживання, без мети збуту. Після чого, працівники поліції викликали слідчо-оперативну групу, яка в ході проведення огляду місця події, в присутності двох понятих під безперервну відеозйомку, вилучили психотропну речовину.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений вказав, що не давав такі показання і справа сфальсифікована. Зазначив, що не розумів, що підписує, заяву про визнання винуватості писав слідчій, після того, як вона упевнила його в тому, що це добровільна видача і що йому буде покарання у виді штрафу, а для того, щоб з Харкова не їхати, йому потрібно підписати вказану заяву, внаслідок чого, він її підписав.
Колегія суддів вважає, що така процесуальна позиція обвинуваченого свідчить про намір уникнути кримінальної відповідальності і спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому, версія та доводи обвинуваченого про незгоду з таким рішенням суду та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту.
Враховуючи, що суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 381 КПК України, розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку ОСОБА_7 без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, з тих підстав, що обвинувачений не оспорював встановлені під час дізнання обставини і був згоден з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні, про що міститься його заява щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.11), апеляційній суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги обвинуваченого, як незгоду з вироком в частині призначеного обвинуваченому покарання, внаслідок того, що обвинувачений вважає його занадто суворим.
Тому, колегія суддів переглядає справу саме за доводами обвинуваченого щодо призначення йому надто суворого покарання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно незаконності та необґрунтованості вироку суду в частині призначеного покарання, з посиланням на його суворість та вимоги щодо призначення більш м'якого покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, яке відноситься до проступку, конкретні обставини кримінального провадження, а також дані про особу обвинуваченого, який після постановлення вироку Московського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року, вчинив нове кримінальне правопорушення - кримінальний проступок у період умовно-дострокового звільнення, протягом невідбутої частини. А тому, суд на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, призначаючи покарання за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком Московського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року, з урахуванням встановлених п.п. б) п. 1) ч. 1 ст. 72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, остаточно призначивши ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
Обране судом першої інстанції покарання, на думку колегії суддів, в повній мірі відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та є достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень,
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 50, 65, 66, 67, 70 КК України, призначивши покарання в межах санкцій, ч.1 ст.309 КК України та, з урахуванням вимог ч.1ст.71 та ч.1 ст.72 КК України, дотримуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, законним, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для скасування вироку за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку також не вбачається, внаслідок чого вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 12 2023 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.309 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4