22.03.2024 Справа №607/2725/24 Провадження №1-кп/607/1118/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024216040000026 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернополя, громадянина України, із вищою освітою, ФОП, неодруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.190 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Так, у січні 2023 року в обвинуваченого ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами благодійної організації Товариства Червоного Хреста України, які призначаються як компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану, шляхом подання недостовірних відомостей у «Заяві особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат» про проживання у житловому приміщенні осіб, яка подається до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м.Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення.
Відповідно до вимог п.5 «Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістились у період воєнного стану», затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 19.03.2022 року №333 (в редакції від 30.04.2022 року) (надалі - Порядок) для отримання компенсації особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня закінчення звітного місяця подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м.Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення заяву за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Заява подається в паперовій формі або в електронній формі (на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м.Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією). У разі подання заяви в паперовій формі особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, пред'являє: документ, який посвідчує його особу; документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, або документ, що підтверджує повноваження представника власника. При цьому, відповідно до п.4 цього ж Порядку особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, також зобов'язані в день припинення розміщення внутрішньо переміщених осіб або зміни їх кількості подати в довільній формі заяву з інформацією про зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні, із зазначенням можливості у подальшому розміщувати внутрішньо переміщених осіб у цьому житловому приміщенні.
Реалізовуючи свій вищевказаний злочинний умисел, будучи обізнаним щодо вказаних вимог Порядку та діючи всупереч ним, обвинувачений ОСОБА_3 , переслідуючи корисливий мотив, власноручно заповнив 05.01.2023 року та подав до Тернопільською міської ради від свого імені заяву особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб про отримання компенсацій витрат, що пов'язані з безоплатним розміщенням внутрішньо переміщених осіб за грудень 2022 року, в якій зазначив неправдиві відомості, наявність яких стала підставою для надання йому грошової компенсації.
У вказаній заяві обвинувачений ОСОБА_3 , переслідуючи мету особистого збагачення, вказав, що у належній йому квартирі АДРЕСА_2 , протягом грудня 2023 року проживала внутрішньо переміщена особа, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка насправді із 04.12.2022 року по 12.03.2023 року у вказаній квартирі не проживала, оскільки 04.12.2022 року перетнула кордон України та повернулася 12.03.2023 року.
В результаті зазначення неправдивих відомостей обвинуваченим ОСОБА_3 у вказаній заяві щодо безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб, йому Товариством Червоного Хреста України нараховано та виплачено за грудень 2022 року кошти у сумі 810 грн., як компенсацію витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, чим спричинено даному товариству матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, у лютому, березні, квітні, липні, серпні 2023 року в обвинуваченого ОСОБА_3 за вищенаведених обставин повторно виникав злочинний умисел, направлений на заволодіння, шляхом обману грошовими коштами благодійної організації Товариства Червоного Хреста України, які призначаються як компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану, шляхом подання недостовірних відомостей у «Заяві особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат» про проживання у житловому приміщенні осіб, яка подається до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м.Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення.
Реалізуючи свої злочинні умисли, будучи обізнаним, щодо вказаних вимог Порядку та діючи всупереч цим вимогам, обвинувачений ОСОБА_3 , переслідуючи корисливий мотив, спрямований на протиправне, шляхом обману, заволодіння грошовими коштами благодійної організації Товариство Червоного Хреста України, які призначаються як компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщеної особи, повторно, власноручно заповнив 01.02.2023 року, 03.03.2023 року, 03.04.2023 року, 05.07.2023 року та 04.08.2023 року подавав до Тернопільською міської ради від свого імені заяви особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб про отримання компенсацій витрат, що пов'язані з безоплатним розміщенням внутрішньо переміщених осіб за січень, лютий, березень, червень та липень 2023 року, в якій зазначив неправдиві відомості, наявність яких стала підставою для надання йому грошової компенсації.
У вказаних заявах обвинувачений ОСОБА_3 , переслідуючи мету особистого збагачення, вказував, що у належній йому квартирі АДРЕСА_2 , протягом січня, лютого, березня, червня та липня 2023 року проживала внутрішньо переміщена особа, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка насправді із 04.12.2022 року по 12.03.2023 року у вказаній квартирі не проживала, оскільки 04.12.2022 року перетнула кордон України та повернулася 12.03.2023 року, після чого 20.04.2023 року перетнула кордон України та поверталася.
В результаті зазначення неправдивих відомостей обвинуваченим ОСОБА_3 у вказаних заявах щодо безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб, йому Товариством Червоного Хреста України, нараховано та виплачено грошові кошти, як компенсацію витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, в сумах за: січень 2023 року - 930 грн., лютий 2023 року - 840 грн., березень 2023 року - 360 грн., червень 2023 року - 443, 1 грн., липень 2023 року - 457, 87 грн., чим спричинено даному товариству матеріальну шкоду на вказані суми, а загалом на суму 3 030, 97 грн.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 і 2 ст.190 КК України, визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно вчинив вказані кримінальні правопорушення, про що щиро шкодує.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 і 2 ст.190 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що їх підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Зважаючи на вказане, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за: ч.1 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до кримінального проступку та нетяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, його молодий вік, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття, а також відшкодування заподіяної шкоди.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій статей обвинувачення, а саме у виді штрафу ближче до нижчої меж санкцій, за кожною із них, після чого на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання у виді штрафу зі стягненням в дохід держави, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, за вищенаведеного, виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливі без ізоляції останнього від суспільства.
На підставі наведеного та керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 і 2 ст.190 КК України та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями наступні покарання, зокрема, за:
ч.1 ст.190 КК України - штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., в дохід держави;
ч.2 ст.190 КК України - штраф в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., в дохід держави.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., в дохід держави.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1