01 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/7076/23
адміністративне провадження № К/990/11497/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №380/7076/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.01.2023 № 43о/с про звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 (0062576), заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділення Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію» з 31 січня 2023 року;
- поновити полковника поліції ОСОБА_1 (0062576) на посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділення Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 1 лютого 2023 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області щомісячне грошове забезпечення, передбачене для посади заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділення Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області у період вимушеного прогулу з 1 лютого 2023 року до дня фактичного поновлення на службі в Національній поліції, яке повинно складатися з таких нарахувань: 1) посадовий оклад - 3250 грн, 2) оклад за спеціальним званням - 2400 грн, 3) надбавка за стаж служби у розмірі 50% - 2825 грн, 4) надбавка за специфічні умови служби у розмірі 75% - 6356,25 грн, 5) надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% - 487,50 грн, 6) середньо відсотковий розмір премії, встановлений для заступників начальника Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, який був встановлений щомісячно з 1 лютого 2023 року, 7) додаткова доплата до грошового забезпечення згідно з Постановою КМУ № 375 (на період дії цієї Постанови) в розмірі 50% грошового забезпечення, 8) додаткова винагорода згідно з постановою КМУ № 168 (наказом МВС №775).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
25 березня 2024 року до Суду надійшла втретє подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №380/7076/23.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, Судом установлено, що позивач уже подавав касаційну скаргу з визначенням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 328 КАС України, яку ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року (№ К/990/6708/24) повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2021 року у справі №360/3096/20 щодо права працівника на зміну дати звільнення у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, і у такому разі днем звільнення вважається день її видачі та у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1269цс16 щодо з'ясування волевиявлення працівника на припинення трудового договору.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, у справі №360/3096/20 предметом оскарження була бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо невиплати на користь позивача грошової компенсації за не використані дні основної, додаткової відпустки за вислугу років та додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.01.2016, 2017, 2018 та 2019 років, при звільненні у сумі 32986,44 грн.
Натомість як предметом спору у цій справі є наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30 січня 2023 року № 43о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення у період вимушеного прогулу.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1269цс16, Суд звертає увагу, що з 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, а в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України оскаржити рішення в касаційному порядку можливо, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не у постанові Верховного Суду України, тому Суд відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1269цс16.
З урахуванням викладено, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, скаржник покликається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 1540/4729/18, щодо застосування статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у подібних правовідносинах.
У цьому контексті Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте зміст і мотиви оскаржуваної постанови свідчать про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його в частині, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 1540/4729/18, від яких просить відступити заявник.
Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, сформованого у наведених справах.
Також скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України зазначаючи, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази та суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Водночас пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Оскільки обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційна скарга не містить, Суд не може вважати прийнятним посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таких обґрунтованих висновків касаційна скарга не містить.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що поняття допустимості доказів розкрито у статті 74 КАС України.
Відповідно до зазначеної статті суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, для застосування пункту 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник має належним чином обґрунтувати, що обставини, які мають істотне значення, були встановлені судами на підставі доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом із вказівкою на конкретні норми права, у яких такий порядок передбачений.
Однак подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №380/7076/23.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №380/7076/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду