01 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/9308/23
адміністративне провадження № К/990/9578/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жилдачек Тетяна Миколаївна, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 380/9308/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним наказу,
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича «Про звільнення ОСОБА_1» №270-к від 04 травня 2022 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу моніторингу виконання документів організаційного управління Львівської міської ради з 05 травня2022 року;
стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 237 509, 64 гривень з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жилдачек Т.М., звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 06 березня 2024 року засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, викладених постанові від 27 березня 2019 року у справі № 524/3490/17-ц, від 05 березня 2019 року у справі № 524/466/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 591/4938/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 820/3360/17.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження за вказаним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України доводи скаржника зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували та не з'ясували належним чином дійсність існування домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою та реальне волевиявлення на звільнення за угодою сторін, з огляду на написання заяви про звільнення за угодою сторін під психологічним тиском та перебуваючи в стані відчаю та безпорадності.
У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій оцінюючи докази дійшли висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що заява про звільнення була написана всупереч її волі та під впливом психологічного примусу.
Протилежні аргументи скаржника зводяться до його незгоди з установленими судами попередніх інстанцій обставинами справи і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 320/5649/20, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Натомість, доводи касаційної скарги не свідчать про застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права.
Також у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (справа має виняткове значення для скаржника, суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково).
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жилдачек Тетяна Миколаївна, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 380/9308/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська