25 березня 2024 року справа №200/4545/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Никифорова І.М., за участю представника позивача - Олійникова С.І., представника відповідача - Моткової Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року (головуючий суддя І інстанції - Голошивець І.О.), складене у повному обсязі 27 жовтня 2023 року у справі № 200/4545/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2020 № 9287030-5533-0522 (форма Ф), -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2020 №9287030-5533-0522 (форма Ф).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про незгоду з розрахунком податкових зобов'язань, здійсненим податковим органом.
Вважає, що у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2021 рік сума орендної плати за договором - 64616,83 грн (5 %) стала меншою у грошовому вираженні ніж гранична сума, передбачена п.п. 288.5.1 п. 255.5 ст. 288 ПК України - 92 024,84 грн (3% від нормативної оцінки 3 067 494,54 грн.)
Відтак, контролюючий орган зобов'язаний був відкоригувати вказану різницю на суму 27 407,20 грн (92024,84 -64616,83) шляхом визначення додаткових зобов'язань позивачу.
Вважає, що податковий орган не мав права на ігнорування діючих умов договору у розмірі грошової оцінки земельної ділянки при застосуванні відсоткової ставки з цього ж договору.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягала на правомірності висновків суду першої інстанції, просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
08 грудня 2010 року, між Позивачем та Святогірською міською радою укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України» 08.12.2010р. під №041017200171 (далі Договір), предметом якого є надання Орендодавцем (Святогірською міською радою) у строкове платне користування (оренду) ОСОБА_1 (Орендарю) земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 .
В п. 2 Договору визначено кадастровий номер 1414170500:01:001:0760 та розмір земельної ділянки - 2,5048га.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 292 336,53 грн. (51,59 грн. за 1 кв.м.) (п. 5 Договору).
Договір укладено на 25 років (п. 8 Договору).
Згідно п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 (п'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки, шо складає: Всього річна 64 616,83 грн.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 Договору).
Пунктом 12 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п.14 Договору, вказана ділянка передається Позивачу для реконструкції та функціонування нежитлових будівель та споруд (колишнього курзалу з бібліотекою і танцювальною площадкою) для організації оздоровчо - рекреаційного комплексу.
Відповідно до п. 35 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
В рішенні суду у справі з подібними правовідносинами від 06.02.2023 №200/1286/22 було встановлено, що також не оскаржується сторонами по справі, відповідно до даних щодо оренди земель м. Святогірськ станом на 01.01.2017 року доданих до листа від 31.01.2017 року №138/02-21 виконавчим комітетом Святогірської міської ради, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,5048 га, кадастровий номер 1414170500:01:001:0760, розташована в м. Святогірськ, вул. 60 років Жовтня, 17-«А», яка відповідно до договору оренди землі від 08 грудня 2010 року, надана у строкове платне користування (оренду) ОСОБА_1 (Орендарю) на 25 років складає 3 067 494,54 грн., орендна ставка - 5%, сума орендної плати за всю земельну ділянку на рік складає - 153 374,73 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розрахунку грошових зобов'язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2020 рік. В якій зазначено, що річна сума оренди розраховується як відсоток орендної ставки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за кожен день користування цією ділянкою. В графі «дата договору строк дії» - договір від 15.10.2010, на 25 років; в графі «кадастровий номер ділянки» - 1414170500:01:001:0760; в графі «площа ділянки (га)» - 2,5048; в графі «нормативно-грошова оцінка ділянки» - 3 067 494,52 грн.; в графі «орендна ставка (%)» - 5; в графі «сума грошового зобов'язання» - 153 374,73 грн. Зазначений розрахунок був складений головним державним інспектором Слов'янського відділу податків та зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок ГУ ДПС у Донецькій області.
Відповідачем сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №9287030-5533-0522 від 25.06.2020 року на суму 153 374,73 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2020 рік.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем отримано не було, що вбачається з заяви про поновлення строків пропущеного строку позовної давності, що подається одночасно з позовною заявою наданою на адресу суду разом із позовною заявою представником позивача адвокатом Олійниковим С.І. від 11.10.2022. В той же час з зазначеної заяви вбачається, що позивач про наявність зазначеного спірного податкового повідомлення-рішення дізналася після отримання 12.05.2022 рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №640/36451/21 за позовом ГУ ДПС України у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
В рішенні Окружного адміністративного суду м.Києва по справі №640/36451/21 від 02.05.2022 було зазначено наступне, матеріалами справи встановлено, що наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи: детальним розрахунком податкового боргу; корінцем податкової вимоги форми «Ф» від 25 червня 2020 року №9287030-5533-0522; договором оренди землі від 08 грудня 2010 року №041017200171; витягом з інтегрованої картки платника податків.
В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/36451/21 від 30.09.2022 було зазначено, відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 25 червня 2020 року № 9287030-5533-0522 на загальну суму 153374,73 грн., яка надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв'язку. Вимога не вручена згідно з довідкою про причини невручення - за закінченням терміну зберігання. Отже, зазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Отже спірним питанням в даній справі є винесення відповідачем оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Донецькій області від 25.06.2020 №9287030-5533-0522 форми «Ф», яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за 2020 рік у розмірі 153 374,73 грн.
Позивач, не погодившись зі спірним податковим повідомленням - рішенням, звернулась до суд з даним адміністративним позовом.
Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства урегульовані ПК України.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).
Згідно п.288.5 ст.288 розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
1) не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.
5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відтак, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Крім того, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір (ставка) орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Отже, з набранням чинності ПК України, тобто з 01.01.2011 року, визначено мінімальний розмір річної та максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено.
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Таким чином, як передбачено положеннями Податкового кодексу України, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами, орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.
При винесенні оскаржуваного ППР позивачу не було змінено ставку податку орендної плати за землю, податковим органом застосовано ставку податку, визначену договором - 5 %, при цьому із дотриманням п. 288.51 п. 288.5 ст. 288 ПК України в діапазоні ставки від 3% до 12 %.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст.14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Так, ч.1 ст.30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно зі ст. 20 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-ІV «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель»).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Як було вказано вище, між Позивачем та Святогірською міською радою укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України» 08.12.2010р. під №041017200171, предметом якого є надання Орендодавцем (Святогірською міською радою) у строкове платне користування (оренду) ОСОБА_1 (Орендарю) земельної ділянки. В пункті 2 Договору визначено кадастровий номер 1414170500:01:001:0760 та розмір земельної ділянки - 2,5048га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 1 292 336,53 грн. (51,59 грн. за 1 кв.м.) (п.5 Договору). Договір укладено на 25 років (п.8 Договору).
Згідно пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 (п'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки, шо складає: Всього річна 64 616,83 грн.
Відповідно до даних щодо оренди земель м. Святогірськ станом на 01.01.2017 року доданих до листа від 31.01.2017 року №138/02-21 виконавчим комітетом Святогірської міської ради, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,5048га, кадастровий номер 1414170500:01:001:0760, розташована в м. Святогірськ, вул. 60 років Жовтня, 17-«А», складає 3 067 494,54 грн., орендна ставка - 5%, сума орендної плати за всю земельну ділянку на рік складає - 153 374,73 грн.
На підставі викладеного відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №9287030-5533-0522 від 25.06.2020 на суму 153 374,73 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2020 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення вважається отриманим позивачем, відповідно до висновків викладених у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/36451/21 від 30.09.2022, які були зазначені вище.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування означених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа №21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа № 21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа № 21-131а15).
Від вказаного вище правового висновку Верховний Суд у встановленому КАС України порядку не відступав, навпаки, аналогічний підхід до розуміння норм права, зокрема, й підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, було підтримано Верховним Судом у постановах від 18 березня 2019 року (справа №823/219/18), від 16 квітня 2019 року (справа №2140/1586/18), від 11 червня 2019 року (справа №826/17049/16), від 10 жовтня 2019 року (справа №824/2281/15-а), від 17 вересня 2020 року (справа №160/3242/19), від 2 грудня 2020 року (справа №160/2705/19).
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №9287030-5533-0522 форми «Ф» від 25.06.2020 на суму 153 374,73 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.
При таких обставинах, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 200/4545/22 - залишити без змін
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25 березня 2024 року
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць