01 квітня 2024 року справа №200/2829/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького окружного адміністративного суду на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 200/2829/22 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 53 350,17 грн згідно ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Донецькій окружний адміністративний суд провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у сумі 180 376,18 грн, здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позову зазначив, що за період з квітня 2020 року по вересень 2020 року позивачу, згідно зі ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мала бути нарахована суддівська винагорода у загальному розмірі - 974 592,43 грн, розрахована за фактично відпрацьовані робочі дні, але, з урахуванням встановлених Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України обмежень, за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивачу нараховано 794 216,25 грн, отже, недоплата склала - 180 376,18 грн, що підтверджується довідкою Донецького окружного адміністративного суду № 03-23/71/22 від 10.02.2022.
Такі дії відповідача є протиправними.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Донецького апеляційного суду, які полягали у нарахуванні та виплаті судді Донецького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 180 376,18 грн з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування апеляційної скарги.
У період з квітня по серпень 2020 року суддівська винагорода судді Череповському Є.В. нараховувалась відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Донецький окружний адміністративний суд як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав не застосовувати обмеження, встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) Указом Президента України № 544/2010 від 16.04.2010 призначений на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на п'ять років.
Наказом голови Донецького окружного адміністративного суду № 148/К від 02.08.2010 позивача зараховано до штату Донецького окружного адміністративного суду.
Указом Президента України від 02.11.2017 № 350/2017, після закінчення п'ятирічного строку повноважень, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.
Наказом голови Донецького окружного адміністративного суду № 242/К від 06.11.2017, ОСОБА_1 вважати таким, що призначений на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду з 02 листопада 2017 року.
Судді ОСОБА_1 у квітні, травні, червні, липні та серпні 2020 року нарахована наступна суддівська винагорода:
- квітень 149 622,64 грн (обмеження - 20 324,07 грн);
- травень 47 230,00 грн (обмеження - 53 350,70 грн);
- червень 60 567,70 грн (обмеження - 40 013,03 грн);
- липень 47 230,00 грн (обмеження - 53 350,70 грн);
- серпень 87 243,10 грн (обмеження - 13 337,68 грн.).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що в період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року включно Донецький окружний адміністративний суд здійснював нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди із застосуванням обмеження, встановленого ст. 29 Закону № 294 в редакції Закону № 553.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
У подальшому дію карантину, встановленого цією постановою, неодноразово продовжувалося на всій території України згідно з численними постановами Кабінету Міністрів України до 30.06.2023. З 01.07.2023 дію карантину скасовано.
Відповідно до довідки Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2023 № 03-30/0711/7 загальна сума обмеження суддівської винагороди ОСОБА_1 за спірний період становить 180 376,18 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав та гарантій незалежності судді.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
На підставі частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет на 2020 рік» доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (в редакції, яка діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, установлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, установлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
Водночас, рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України « Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Вказані положення Законів втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 Верховний Суд зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій у значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.
Щодо Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» колегія суддів у межах розгляду справи № 340/1916/20] зазначила, що цей Закон не може установлювати розмір винагороди судді, оскільки не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди). Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які попри те, що у часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Верховний Суд наголосив, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).
Зважаючи на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження виплати ОСОБА_1 , починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») було неправомірним.
Тому правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача в цій частині.
За обставинами цієї справи, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь позивача суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 180 376,18 грн.
Такий висновок суду ґрунтується на переконанні, що порушення прав позивача допустив саме Донецький окружний адміністративний суд.
В постанові від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20 Верховний Суд не висловлював правової позиції з приводу того, хто має бути відповідачем за позовом (у справі № 340/1916/20), водночас цей аспект указаної справи вимагав з'ясування додаткових обставин, у зв'язку з чим справу було направлено на новий розгляд.
Аналогічне питання виникає і межах розгляду цієї справи, яке не розглядалось судом першої інстанції.
Зокрема, поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини щодо обсягу фінансування витрат на виплату суддівської винагороди суддям Донецького окружного адміністративного суду та безпосередньо ОСОБА_1 в спірному періоді.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
Відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, установленому Бюджетним кодексом України.
Для правильного вирішення цієї справи суд першої інстанції мав би з'ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Виплата суддівської винагороди відповідачем із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Суд зазначає, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей.
За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Треба зауважити, що, ураховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (з ДСА України).
З огляду на викладене, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.
Проте суб'єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначив позивач.
Суд першої інстанції не залучив ДСА України до участі у справі як другого відповідача з врахуванням принципу офіційного з'ясування обставин справи (ч. 3 ст. 48 КАС України), а суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень залучити ДСА України відповідачем у справі на стадії апеляційного розгляду.
Враховуючи, що розпорядники бюджетних коштів при затвердженні бюджетного кошторису на виплату суддівської винагороди у 2020 році застосовували обмеження при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачені частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») та з урахуванням доведених Міністерством фінансів України показників, тобто головним розпорядником бюджетних коштів ДСА України здійснювалось фінансування розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня Донецького окружного адміністративного суду для виплати суддівської винагороди в обмеженому розмірі, тому обмеження виплати суддівської винагороди стало наслідком саме дії ДСА України, а не Донецького окружного адміністративного суду.
Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом при розгляді справ цієї категорії у постановах від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020, від 09 вересня 2021 року у справі № 120/5243/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 160/12075/20, від 18 січня 2024 року у справі № 120/5248/20-а та інших.
Зазначене обумовлює відсутність підстав для виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог та стягнення з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 180 376,18 грн.
З врахуванням вищевикладеного, з огляду на позовні вимоги необхідно зобов'язати Донецькій окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у сумі 180 376,18 грн з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Відтак, такий спосіб захисту порушеного права позивача в межах заявлених позовних вимог, без залучення до участі в цій справі як відповідача ДСА України є правильним, проте не ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суддівської винагороди, з прийняттям в цій частині постанови про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Донецького окружного адміністративного суду на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 200/2829/22 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 200/2829/22 - скасувати в частині стягнення з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 180 376,18 грн з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В цій частині прийняти постанову, якою зобов'язати Донецькій окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року судді Донецького окружного адміністративного суду Череповському Євгену Володимировичу відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у сумі 180 376,18 грн з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 200/2829/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 01 квітня 2024 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв