25 березня 2024 року справа №200/7446/20-а
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Никифорова І.М., за участю представника відповідача - Дубаневича О.З., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (головуючий суддя І інстанції - Христофоров А.Б.), складену у повному обсязі 06 лютого 2024 року, про поворот виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 200/7446/20-а за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
На розгляді Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі №200/7446/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, зокрема,
стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 квітня 2020 року по 25 листопада 2020 року в сумі - 327 953 (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 40 коп., з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
18 грудня 2020 року Донецьким окружним адміністративним судом, зокрема, видано виконавчий лист негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 у справі №200/7446/20-а набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду 22 березня 2021 року, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення по справі 200/7446/20-а без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 200/7446/20-а задоволено касаційну скаргу Національного агентства, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, а в задоволені позову ОСОБА_1 до Національного агентства відмовлено в повному обсязі.
24.01.2024 представник Національного агентства з питань запобігання корупції подав до Донецького окружного адміністративного суду заяву про поворот виконання рішення суду, в якому просив:
- поновити Національному агентству з питань запобігання корупції строк на подання заяви про поворот виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 200/7446/20-а та прийняти її до свого провадження;
- задовольнити заяву Національного агентства з питань запобігання корупції про поворот виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 200/7446/20-а;
- допустити поворот виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 200/7446/20-а, шляхом стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Національного агентства з питань запобігання корупції (ЄДРПОУ: 40381452; рахунок: UA618201720343190001000093634; Державна казначейська служба України, м. Київ) суми виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 33 207,86 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року задоволено заяву представника Національного агентства з питань запобігання корупції про поворот виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/7446/20-а.
Допущено поворот виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного агентства з питань запобігання корупції безпідставно одержаних коштів у сумі 33 207 (тридцять три тисячі двісті сім) гривень 86 копійок стягнутих на підставі виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №200/7446/20-а.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного агентства з питань запобігання корупції безпідставно одержані кошти у сумі 33 207 (тридцять три тисячі двісті сім) гривень 86 копійок стягнуті на підставі виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №200/7446/20-а.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що у разі скасування виконаного судового рішення про стягнення заробітної плати чи інших виплат, поворот виконання судового рішення допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалось на повідомлених позивачем неправдивих відомостях.
В даному випадку доказів вищевказаного не надано, відтак поворот виконання судового рішення є незаконним.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Питання повороту виконання судових рішень визначені статтею 380 КАС України. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою наведеної вище статті КАС України, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Як зазначив, в своєму рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Таким чином, з наведених правових норм випливає, що за допомогою інституту повороту, виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням.
Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ визначено статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаною нормою встановлено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Аналіз наведеної норми передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ про відшкодування шкоди:
- заподіяної суб'єктом владних повноважень,
- заподіяної каліцтвом,
- заподіяної іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
Також обмеження на поворот виконання судових рішень встановлені у справах:
- про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів;
- рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.
У вказаних випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 року по справі N 818/678/17.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду в даній справі було зобов'язання поновити позивача на посаді керівника відділу аналітичної та роз'яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тобто, рішення у даній справі було прийнято судами у справі з приводу присудження виплати іншого грошового утримання (середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яке випливає із відносин публічної служби.
Висновки Верховного Суду (який скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій) у цій справі не ґрунтуються на тому, що постанова Донецького окружного адміністративного суду та рішення Першого апеляційного адміністративного суду обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, не містять таких доказів і матеріали справи, що виключає можливість повороту виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (заяви N 23759/03 та N 37943/06), висловив правову позицію, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви N 68385/10 та N 71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Суд першої інстанції, приймаючи спірну ухвалу, виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, відтак, не підпадає під вимоги ст. 381 КАС України з посиланням на практику Верховного у справах №910/4518/16 від д 30 січня 2019 року, № 522/13736/15 від 10 жовтня 2019 року.
Однак, дані висновки суду першої інстанції суперечать правовим висновкам, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) відповідно до яких: «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.»
Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про задоволення заяви про поворот виконання рішення суду у даній справі.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 310, 317, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 200/7446/20-а - скасувати.
Відмовити у задоволені заяви Національного агентства з питань запобігання корупції про поворот виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/7446/20-а
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25 березня 2024 року
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць