01 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/1331/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України, у відмові в задоволенні заяви позивача від 05.12.2023 про визнання його ветераном ОВС, видачі відповідного посвідчення та зобов'язати відповідача надати позивачу статус ветерана органів внутрішніх справ, а також видати посвідчення та нагрудний знак.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача наявна, передбачена законодавством вислуга років, яка є умовою для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, а тому він має право отримати статус ветерана органів внутрішніх справ України, отримати посвідчення та користуватися пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ.
Суд ухвалою від 02.02.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 , 1971 року народження, проходив службу в органах внутрішніх справ, має спеціальне звання майора міліції.
14.06.2021 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за підпунктом "а" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком) (а.с.8, 12).
07.12.2023 позивач звернувся до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, із заявою про визнання його ветераном органів внутрішніх справ.
Листом від 18.12.2023 №К-36380/49-35087-2023 відповідач відмовив у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ, вказавши, що період вимушеного прогулу, зарахований судом до вислуги років, не може автоматично вважатися бездоганною службою у цей період та враховуватися під час прийняття рішення про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві визначені Законом №203/98-ВР.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №203/98-ВР держава гарантує кожному ветерану військової служби, ветерану органів внутрішніх справ, ветерану Національної поліції, ветерану податкової міліції, ветерану державної пожежної охорони, ветерану Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерану служби цивільного захисту, ветерану Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з інтими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також подає різні види допомоги шляхом, серед іншого, надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку, організації соціально-побутового обслуговування та пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №203/98-ВР ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
З аналізу пункту 1 частини першої статті 5 Закону №203/98-ВР суд робить висновок, що необхідною і достатньою умовою для визнання особи ветераном органів внутрішніх справ є бездоганна служба в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2003 №4-рп/2003 вказав, що положення статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» ( 203/98-ВР ) слід розуміти так, що громадяни України визнаються ветеранами органів внутрішніх справ за наявності умов, передбачених зазначеною статтею, незалежно від часу їх звільнення в запас або у відставку з органів внутрішніх справ.
Таким чином, якщо особа відповідає вищевказаним умовам та подала до Міністерства внутрішніх справ України підтверджуючі документи, то останнє зобов'язане прийняти рішення про визнання такої особи ветераном органів внутрішніх справ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має 27 років 01 місяць 19 днів календарної вислуги та 29 років 09 місяців 09 днів пільгової вислуги років (а.с.7, 11, 12) з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №620/15733/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104969174), яким визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не зарахування позивачу до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 до 14.06.2021 - 5 років 7 місяців 7 днів та часу навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 22 дні та зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області зарахувати позивачу вислугу років з урахуванням вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 до 14.06.2021 - 5 років 7 місяців 7 днів та час навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 22 дні.
Таким чином, позивач відповідає умовам, необхідним для отримання спірного статусу.
В той же час, як встановлено судом, відмовляючи позивачу в отриманні статусу «Ветерана ОВС», відповідач не зараховує до періоду бездоганної служби «період вимушеного прогулу».
З цього приводу суд зазначає, що за своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.
При цьому, у період вимушеного прогулу позивач вважається таким, що проходив службу в органах внутрішніх справ, і зазначений період безпосередньо зараховується до вислуги років, що є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника. Також у період вимушеного прогулу, незаконно звільненій особі виплачується середній заробіток, який за усталеною судовою практикою визнаний за своїм змістом заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
З аналізу викладеного слідує, що незаконне звільнення працівника, через винну поведінку роботодавця, не має викликати будь-яких несприятливих наслідків для його прав та інтересів, з огляду на що, чинним законодавством встановлена сатисфакція у вигляді зарахування періоду вимушеного прогулу до вислуги років, стажу, тощо та виплати за цей період заробітної плати.
В той же час, норми законодавства хоч і розрізняють поняття «вислуга років» та «бездоганна служба», однак не передбачають право відповідача на власний розсуд трактувати період вимушеного прогулу як такий, що включається до вислуги років, проте не включається до поняття бездоганної служби, що прямо випливає з положень статті 19 Конституції України та обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено, що період вимушеного прогулу не може вважатися бездоганною службою, а тому дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України, у відмові в задоволенні заяви позивача від 05.12.2023 про визнання його ветераном ОВС є протиправними.
Згідно з ст.10 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (далі - Порядок №1601). Його дія поширена на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 №742.
Згідно з п.1 Порядку №1601 посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
В силу статті 245 КАС України при ухваленні рішення адміністративний суд може визнати протиправною відмову відповідача вчинити конкретні дії та може зобов'язати його вчинити їх. При цьому такі дії повинні бути виражені зовні, мати матеріальний характер та піддаватись опису і конкретиці.
Відповідно до п.2. Порядку №1601 посвідчення «Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (203/98-ВР ), іншими актами законодавства.
Таким чином, особа, яка отримала посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, вважається особою, яка має підтверджений (визнаний) статус ветерана органів внутрішніх справ, а тому позовні вимоги про зобов'язання визнати статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення належить задовольнити саме у спосіб зобов'язання видати посвідчення ветерана органів внутрішніх справ.
Згідно з п.3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
З огляду на наявність наказу про звільнення, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про видачу нагрудного знака.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності своїх дій.
Відтак, оцінюючи обґрунтованість доводів сторін та докази на підтвердження правомірності дій відповідача щодо відмови у наданні статусу «Ветерана ОВС», суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягненню підлягають судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, оформлену листом від 18.12.2023 №К-36380/49-35087-2023, щодо надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту».
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту».
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана органів внутрішніх справ та нагрудний знак згідно з п.2 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684).
Повне рішення суду складено 01.04.2024.
Суддя Л.О. Житняк