29 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/18499/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради ( далі також - Департамент, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15.11.2023 №09-11/88 про відмову у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та зобов'язання надати відповідний статус.
Позов мотивовано тим, що її чоловік ОСОБА_2 за життя отримав травму, пов'язану із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується витягом із протоколу засідання 9 ВЛК про встановлення причинного зв'язку №53 від 25.06.1999, копія якого додана до позову. В результаті отриманої травми, її чоловікові встановлено 3 групу інвалідності, надано статус ветерана (інваліда) війни і пільги, передбачені законодавством України. Вважає, що як дружина має право на встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
29.01.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві позов не визнав, просив відмовити у задоволенні, з огляду на те, що з наданих позивачем документів не вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, а є наслідком ішемічної хвороби серця, що не надає відповідачу підстави для встановлення позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, позивач з 25.10.1975 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.7), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть від 15.12.2022 серія НОМЕР_1 ,(а.с. 8).
За життя ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК від 05.07.1999 №124979 та відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 11.03.2014 надано пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, (а.с.9-11).
Відповідно до витягу ВЛК від 25.06.1999 №53 ОСОБА_2 отримав травму, пов'язану з проходженням військової служби, а саме: сліпота лівого ока внаслідок атрофії нерву при зорі правового ока=1.0, (а.с.12).
У лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_2 № 503 від 12.12.2022, виданого КНП «Чернігівська міська лікарня №2», у графі причина смерті зазначено- ішемічна хвороба серця, (а.с.34).
09.08.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ,(а.с. 20).
Листом від 15.11.2023 № 09-05/12777 відповідач відмовив у наданні позивачу такого статусу, оскільки відсутній документ про причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті її чоловіка, а також надав рішення від 14.11.2023 №09-11/88 про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, (а.с.15-17).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон № 3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону № 3551 до сімей загиблих (померла ветеранів війни належать:
1) сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів;
сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися н збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконана завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних антигромадськими проявами;
сім'ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;
сім'ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім'ї осіб яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав І свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності.
Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на сім'ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
З аналізу наведених правових норм слідує, що обов'язковими умовами, за яких особу чи члена сім'ї можна віднести до осіб на яких поширюється чинність Закону № 3551 є наявність факту смерті, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, якщо такі одержані під час проходження військової служби чи виконання службових обов'язків.
Відповідно до п. 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402) одним із основних завдань військово-лікарської експертизи є: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1. Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Пунктом 2.4.5 Положення № 402 визначено, що ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців з строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; випробовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довід витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанова за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворював травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); перевіряти у ТЦК та СІЇ, заклав охорони здоров'я (установах) Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчанні ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів, результати перевірок доповідати начальнику ЦВЛК та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.
Згідно з п. 21.9. Положення № 402 визначення причинного зв'язку захворював (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.
Відповідно до п. 21.30. Положення № 402 постанова військово-лікарської комі про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), і зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову п причинний зв'язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв'язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.
Отже, підставою для отримання відповідного статусу є причинний зв'язок смерті з пораненням, контузією, каліцтвом чи захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи виконання службових обов'язків.
Позивачем, для встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551 відповідачу надано з поміж іншого: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , витяг з протоколу від 25.06.1999 №53. Вказані документи констатують обставини настання смерті чоловіка позивача, проте причинний зв'язок захворювання і смерті, відповідно до чинного законодавства України, може встановити лише ВЛК.
Отже, цих документів є недостатньо для встановлення позивачу статусу особи на яку поширюється чинність Закону № 3551.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради вул. Івана Мазепи, 19,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017 код ЄДРПОУ 43649464.
Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2024 року.
Суддя І.І. Соломко