Копія
Справа № 560/1551/24
іменем України
01 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправним рішення комісії щодо надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.10.2023 року № 21 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов'язаному, який має одного з батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов'язаному, який має одного з батьків зі числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням думки суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації у зв'язку з інвалідністю матері з підстав неподанням ним усіх документів для підтвердження факту відсутності інших дітей у ОСОБА_2 , які зобов'язані утримувати своїх батьків, а також військово-облікового документа є безпідставними.
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що за результатами розгляду заяви позивачу відмовлено у наданні відстрочки тому що ним не подано усіх документів, для підтвердження факту відсутності у громадянки ОСОБА_2 , 1954 р.н., інших дітей, які зобов'язані утримувати своїх батьків, а також не подано військово-обліковий документ.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
31 серпня 2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із інвалідністю матері до якої додав документи, а саме: копію паспорта та ІПН ОСОБА_1 , копію паспорта та ІПН ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію довідки МСЕК ОСОБА_2 , довідку про склад сім'ї.
11.01.2024 представник позивача скерував на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 адвокатський запит № 05/24 із проханням надати копію рішення комісії щодо надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації від 05.10.2023 року про відмову в оформлені відстрочки ОСОБА_1 .
У відповідь на вказаний адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено лист № 454 від 19.01.2024, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і відповідно протоколу № 21 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.10.2023 року, згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки з підстав вказаних у витязі з протоколу.
Так, згідно з Витягом з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації № 21 від 05.10.2023 року, підставою для відмови слугувало не подання усіх документів для підтвердження факту відсутності інших дітей у ОСОБА_2 , які зобов'язані утримувати своїх батьків, а також не подано військово-облікового документу ОСОБА_1 .
Позивач не погоджується з рішенням відповідача та зазначає, що має підстави для відстрочки від призову по мобілізації у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12.05.2015 року (далі - Закон №389-VIII, станом на момент спірних правовідносин).
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон № 3543-ХІІ):
мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з абз. 2 ч. 1ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Суд зазначає, що Закон № 3543-ХІІ визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Згідно із абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Системний аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (якщо вони не висловили бажання бути призваними на військову службу) за таких підстав:
1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є особою з інвалідністю, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;
2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю чи II групи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з заявою про надання відстрочки подав: копію паспорта та ІПН ОСОБА_1 , копію паспорта та ІПН ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (батька), копію довідки МСЕК ОСОБА_2 , довідку про склад сім'ї.
Суд звертає увагу, що лише за наявності відповідних доказів того, що позивач не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати батьків інвалідів, він може мати відстрочку від мобілізації, передбачену абзацом 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
При цьому, відповідачем у відзиві зазначено про ненадання позивачем доказів відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати мати позивача особи з інвалідністю II групи, таких як особисту заяву, пояснення та підтверджуючих документів від матері позивача про відсутність інших осіб, які по закону зобов'язані утримувати її та інших документів, які б підтверджували відсутності в особи з інвалідністю інших працездатних осіб, зобов'язаних до закону її утримувати.
Однак, яких саме доказів необхідно було відповідачу для підтвердження вказаних обставин в протоколі № 21 від 05.10.2023 не зазначено.
Більше того, позивач додав до заяви копію свідоцтва про смерть батька та довідку про склад сім'ї, з якої вбачається що позивач є єдиним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем для вирішення питання про надання відстрочки надано на власний розсуд документи, які на його думку підтверджують право, визначеного абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
При цьому, суд наголошує, що нормами чинного законодавства не передбачено чіткого та вичерпного переліку документів, які позивач повинен був надати відповідачу для отримання відстрочки, що покладає на відповідача певне дискреційне право у спірних правовідносинах.
З вказаних підстав суд вважає, що відповідач, у випадку, якщо поданих документів для відстрочки було недостатньо для підтвердження відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати мати позивача, повинен був зазначити чітко, який саме документ необхідно подати позивачу та/або самостійно звернутись до компетентних органів для встановлення повідомлених позивачем обставин.
У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що підстава для відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, а саме не подання усіх документів, для підтвердження факту відсутності інших дітей у ОСОБА_2 , яка оформлена протоколом №21 від 03.10.2023 є неправомірною.
Попри вказане, щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації з підстави неподання військово-облікового документа, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі Порядок № 1487).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів військовий квиток.
Відтак, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчинється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні.
Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються по відношенню до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Як вже встановлено судом, 31.08.2023 позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій просив надати йому відстрочку від призову під час мобілізації.
Проте, суд зазначає, що оскільки позивачем не надано відповідачу військово-обліковий документ, що посвідчує особу військовозобов'язаного і визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, відповідач не мав підстав для прийняття позитивного рішення щодо порушеного питання.
Порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 610 (далі - Порядок № 610).
Відповідно до пунктів 1, 3, 6 Порядку № 610, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного (далі - тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов'язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров'я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі.
Видача і знищення тимчасових посвідчень проводяться у порядку, встановленому для військових квитків, що визначається Міністерством оборони України, Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України відповідно.
Так, згідно з п. 3 Порядком видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 № 206, видача військових квитків військовозобов'язаним проводиться Р(М)ВК за місцем їх перебування на військовому обліку на підставі заяви про видачу військового квитка (додаток 1).
Військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) Р(М)ВК (далі - відомість) (додаток 2).
Відомості в кінці кожного місяця підписуються заступником військового комісара Р(М) НОМЕР_1 (начальником відповідного відділення або призначеною службовою особою), затверджуються військовим комісаром Р(М)ВК, засвідчуються гербовою печаткою Р(М)ВК та надалі долучаються до справи разом з документами, що були підставою для видачі військових квитків. Відомості зберігаються протягом 30 років.
Таким чином, позивачу для отримання військово-облікового документа, позивачу необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримати такий під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень).
У зв'язку з вищезазначеним, суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що останній звернувся до відповідача з заявою про видачу військово-облікового документа, тому у відповідача є обов'язок видати такий.
Суд приходить до висновку, що відповідач не мав підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, оскільки надані останнім документи не були достатніми для прийняття відповідного рішення, а саме відсутній військово-обліковий документ. З огляду на це, суд не встановив протиправності дій щодо рішення відповідача в цій частині.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, додавши до неї всі необхідні та передбачені законом документи, а саме копію військово - облікового документа, отримавши такий під особистий підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 вказаного Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача необхідно залишити без задоволення в повному обсязі.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя П.І. Салюк