Справа № 560/419/24
іменем України
01 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 29 вересня 2023 року № 56/975 пункт 146 в частині не призначення і невиплати капітану у відставці ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум призначити та виплатити капітану у відставці ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу в розмірі 439 800,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приймаючи рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 29.09.2023, відповідач неправомірно застосував прожитковий мінімум, що встановлений станом на 01 січня 2014 року, замість прожиткового мінімуму, установленого станом на 01 січня 2023 року, оскільки встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у 2023 році відбулось на підставі іншого діагнозу, ніж у 2014 році. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 11.01.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що абзацом 2 пункту 3 Порядку № 975 визначено: «Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності». Абзацом 3 пункту 6 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи. При цьому, з урахуванням вимог абзацу 1 пункту 4 статті 16-3 Закону, виплата допомоги провадиться з урахуванням раніше виплачених сум. З урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання питання обрахунку допомоги, розрахунок належного до виплати позивачу розміру допомоги наступний:
300-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня 2014 календарного року, в якому позивачу вперше встановлено інвалідність 2 групи = 365 400 (300 х 1218). 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня 2014 календарного року, в якому позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності = 109 620 (90 х 1218).
Належний до виплати розмір допомоги складає різниця між цими сумами, яка дорівнює 255 780 грн. (365 400 - 109 620). Саме ця сумі і була виплачена позивачу.
Таким чином, Міноборони України повністю виконало свої зобов'язання перед позивачем. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду пояснення, згідно яких третя особа вважає, що розмір нарахованої та виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги у 2023 році відповідає вимогам чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Наголошує, що інвалідність в 2023 році по вказаним діагнозам позивачу встановлена вперше, після первинного огляду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач з 1990 по 1995 роки навчався у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі протиповітряної оборони ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна» за спеціальністю «Автоматизовані засоби управління».
З 1995 по 2001 рік проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. У серпні 2001 року був звільнений зі служби за власним бажанням.
В березні 2014 року позивачу була встановлена II група інвалідності внаслідок захворювання «ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби». Вказане підтверджується витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол № 162 від 27 березня 2014 року), довідкою до акту МСЕК від 01.04.2014 року серія АВ № 0356244.
Відповідно до вимог Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року, якою затверджений «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», абзац третій підпункту 3 пункту 6, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, що на 2014 рік складало 1218,00 гривень. Всього виплачено 109 620,00 гривень (встановлення інвалідності II групи).
З серпня 2019 року позивач прийнятий на військову службу за контрактом. З квітня 2020 року по грудень 2021 року брав безпосередню участь у здійсненні заходів національної безпеки та оборони, яка була продовжена після початку повномасштабного вторгнення із березня 2022 року по лютий 2023 року. Під час безпосередньої участі у бойових діях та виконанні спеціальних завдань отримав контузію та травму.
Відповідно до висновку військово-лікарської комісії психоневрологічного профілю від 07.06.2023 року встановлено: огляд особи - первинний; «захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини», «травма, ТАК, пов'язана із проходженням військової служби».
На підставі вищевказаного, 28 червня 2023 року Центральною МСЕК МОЗ України позивачу встановлена II група інвалідності безстроково згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії АВ № 0033660 від 03.07.2023.
Відповідно до протоколу від 29.09.2023 року № 56/975 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975:
«146. Капітану у відставці ОСОБА_1 (Хмельницький ОТЦКСП) звільненому 07.07.2023, якій є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності, на підставі Довідок МСЕК серії АВ № 035 6244 від 01.04.2014 та серії АВ № 033660 від 28.06.2023 - у розмірі різниці між 300 та 90 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2014) в сумі 255 780 грн».
Розрахунок нарахованої допомоги наступний: 1218 х 300 = 365 400 - 109 620 = 255 780 грн.
Позивач вважає таке рішення комісії в частині встановлення розміру виплати протиправним, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За правилами ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст.16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).
Згідно ч.ч.4, 9 ст.16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п.2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Суд встановив, що згідно з витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 162 від 27 березня 2014 року) та довідкою до акту МСЕК від 01.04.2014 року серія АВ № 0356244, позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання «ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби».
Відповідно до висновку військово-лікарської комісії психоневрологічного профілю від 07.06.2023 року встановлено: «захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини», «травма, ТАК, пов'язана із проходженням військової служби».
На підставі вищевказаного, 28 червня 2023 року Центральною МСЕК МОЗ України позивачу встановлена II група інвалідності безстроково згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії АВ № 0033660 від 03.07.2023, з якої вбачається, що огляд особи з інвалідністю з указаних підстав проводився вперше. Причина інвалідності - «захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини».
Тобто, встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності, захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби, та 2-ї групи інвалідності захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини, відбулося з різних підстав та внаслідок різних захворювань.
У зв'язку із наведеним суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2023 році, з урахуванням вже виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Міністерством оборони України призначено та виплачено позивачу грошову допомогу у 2023 році, виходячи з дати, коли позивачу було встановлено інвалідність 2-ї групи вперше, а саме 2014 рік, у зв'язку із проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини. В той же час відповідачем проігноровано той факт, що інвалідність 2-ї групи в 2023 році була встановлена позивачу внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суд вважає, що посилання відповідача на те, що вперше інвалідність встановлена в 2014 році, тому обчислення одноразової грошової допомоги повинно здійснюватись, виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2014 року, є необґрунтованими. Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою МСЕК №0033660 від 03.07.2023, для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складав 2684 грн.
Отже, сума одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу має складати: 300 х 2684 грн = 805200 грн, однак відповідачем у 2023 році виплачено лише 255780 грн.
Разом з тим, у 2014 році позивачу виплачено 109620 грн одноразової грошової допомоги (90 прожиткових мінімумів).
Враховуючи п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу належить до виплати 439 800 грн (805200 грн - 255780 грн - 109620 грн = 439 800 грн).
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Суд може прийняти рішення про зобов'язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом. В цьому випадку спору щодо законності призначення ОГД між сторонами немає, є розбіжності тільки в розмірі допомоги та її обчисленні. Тому ніякого альтернативного рішення за результатом розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не має можливості прийняти.
Враховуючи наведене, для відновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 29 вересня 2023 року № 56/975 пункт 146, в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі різниці між 300 та 90-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2014 року, в сумі 255780 грн.
Як наслідок необхідно зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.
Разом з тим, щодо вимог позивача стосовно зобов'язання відповідача призначити та виплатити конкретну суму одноразової грошової допомоги, яка, на його думку, підлягає виплаті, суд зазначає наступне.
Суд не може підміняти суб'єкт владних повноважень та здійснювати за нього обов'язки, які належать до виключної компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність розрахунку суми у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
У разі встановлення порушень норм права, які регулюють спірні відносини суд має визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про виплату конкретних сум.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не суд здійснює.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 29 вересня 2023 року № 56/975 пункт 146, в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі різниці між 300 та 90-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2014 року, в сумі 255780 грн.
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 28 червня 2023 року другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням вже виплачених сум допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)
Головуючий суддя В.К. Блонський