01 квітня 2024 року Справа № 280/475/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати відповідь-рішення від 09.01.2024 за № 631-23007/Н-02/8-0800/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком, у відповідності до вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України від 16.12.1993 № 3721-XII “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення”, постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2023 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся на офіційну електронну адресу до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії, яка була скріплена ЕЦП позивача. Проте, ГУ ПФУ в Запорізькій області, розглянувши заяву позивача, своєю відповіддю- рішенням від 09.01.2024 за № 631-23007/Н-02/8-0800/24, відмовило позивачу у призначенні пенсії. Вважає, що у своїй відповіді відповідач фактично самоусунувся від розгляду заяви про призначення пенсії по суті, тому вказана відповідь-рішення є незаконною. Посилається також на те, що оригінал трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.07.1981 року залишено в тимчасово окупованому місті Донецьку, новий примірник трудової книжки НОМЕР_3 від 01.06.2006 року наявний у позивача. Зазначає, що позивач вжив усіх можливих дій з метою підтвердження його страхового стажу та працевлаштування на вказаних вище підприємствах. Проте, деякі роботодавці залишили запити без відповіді або зазначили, що запитувана інформація у них відсутня. Крім того, архівні установи також не надали підтверджуючих документів та інформації. Зазначає, що був вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права на пенсію. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 9479 від 27.02.2024, де вказано, що позивачем заява про перерахунок пенсії подана не за формою, встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року 22-1, а тому була зареєстрована як звернення у відповідності ст. 5 Закону України «Про звернення громадян». Листом від 09.01.2024 № 631-23007/Н-02/8-0800/24 позивачу було надано роз'яснення шодо правових підстав та умов призначення пенсії відповідно до Порядок № 22-1. Посилається на те, що позивач не звертався із відповідною заявою про призначення пенсії, як того вимагає Порядок № 22-1, а відповідач не розглядав відповідну заяву по суті та не приймав жодного рішення щодо права позивача на призначення йому пенсії, тому відсутні підстав для задоволення позовних вимог. В задоволенні позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/475/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 23.12.2023 звернувся на офіційну електронну адресу до ГУ ПФУ у Запорізькій області із заявою про призначення пенсії.
Листом від 09.01.2024 за № 631-23007/Н-02/8-0800/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, зокрема, наступне: «Враховуючи, що Ви звернулися в рамках Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», для визначення права на призначення пенсії радимо скориставшись онлайн сервісами вебпорталу Пенсійного фонду України попередньо зареєструвавшись (https://portal.pfu.gov.ua) з використанням кваліфікаційного електронного підпису подати заяву на призначення пенсії з додаванням сканованих оригіналів документів, які повинні відповідати оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), у розділі «заява на призначення пенсії» з використанням кваліфікаційного електронного підпису або звернутися безпосередньо до будь - якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) на території України з заявою та повним пакетом документів...».
Позивач не погодившись з рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV), цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Отже, необхідними умовами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 є досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку та наявність у такої особи необхідного страхового стажу.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини другої цієї ж статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом №1058-ІV (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).
Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Абзацом першим пункту 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем на електронну пошту відповідача подано заяву, в якій він просив призначити та виплатити пенсію за віком, у відповідності до вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 16.12.1993 № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом із заявою, ОСОБА_1 подав до відповідача документи, в тому числі, паспорт, трудова книжка та документи на підтвердження стажу роботи.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не було прийнято до розгляду вказану заяву як заяву про призначення пенсії, оскільки остання не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення, перерахунку, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 1.8 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
При цьому, суд зазначає, що документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначає розділ ІІ Порядку.
З аналізу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що передбачено два варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Тобто, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок, переведення) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення.
Однак, в даних правовідносинах відповідач всупереч норм Порядку не прийняв рішення за результатами розгляду заяви позивача, а надав відповідь листом від 09.01.2024.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що подана позивачем заява не відповідає формі, визначеній Порядком, а тому така розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян», оскільки зміст поданої позивачем заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника, його вимоги та обґрунтування таких вимог. Про намір заявника свідчать також додані до заяви документи на підтвердження його права на призначення пенсії.
Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом і у постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 748/696/17.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 в справі №537/3480/17 дійшов висновку про те, що зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви встановлено, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежне форма заяви не була підставою для відмови.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд врахував такий висновок при вирішенні спірних правовідносин у даній адміністративній справі.
З огляду на зміст листа відповідача від 09.01.2024 встановлено, що такий не містить висновку по суті розгляду заяви позивача про призначення пенсії, а є лише повідомленням. Тобто, заява про призначення пенсії позивача фактично не була зареєстрована у встановленому законом порядку та не прийнята до розгляду.
Оскільки заява позивача розглянута не була, наявність необхідних документів, в тому числі тих, які подаються виключно в оригіналах, не перевірена, відповідачем не прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, тому позовні вимоги в обраний позивачем спосіб, зокрема, визнання протиправним та скасування відповіді-рішення, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Суд не надає оцінку наявності чи відсутності повного переліку документів, долученого позивачем до заяви, оскільки заява позивача як того вимагає Порядок №22-1 в контексті призначення пенсії не розглядалася та відповідне рішення не приймалося.
Відповідач у листі фактично обмежився лише посиланням на недотримання позивачем порядку звернення.
Варховуючи викладене, суд зауважує, що відповідачем, за результатом розгляду заяви позивача фактично не з'ясовувалось питання наявності у позивача права на отримання пенсії на підставі наданих документів та, як наслідок, не приймалось рішення щодо призначення чи відмову у призначенні позивачу пенсії.
Крім того, суд зауважує, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії фактично не була зареєстрована та розглянута у встановленому законом порядку та, відповідно, визначення структурного підрозділу органу, що призначає пенсію за принципом екстериторіальності не здійснювалось.
З огляду на таке, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо прийняття до розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зобов'язання відповідача прийняти до розгляду заяву позивача про призначення пенсії від 23.12.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо правової допомоги, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем з метою отримання правничої допомоги 03.11.2023 укладено договір № 03/11 про надання правової допомоги з адвокатом АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ДАНИЛА ТИВОНЕНКА «ПРІОРИТЕТ», предметом якого є надання правничої допомоги.
Згідно акту прийому-передачі від 15.01.2024 адвокатом надано наступні послуги:
консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій ї статус суддів»): «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах, Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну корму права»);
складання адміністративного позову (подається в Запорізький окружний адміністративний суд, позивач - клієнт, відповідач - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;
складання 10 адвокатських запитів до підприємств, установ;
складання заяви про призначення пенсії;
підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукуваїшя позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів;
представництво інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду (підготовче засідання, судове засідання).
Пунктом 3 Акту визначено, що строк внесення клієнтом илати ча надані послуги - протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши подані докази суд доходить висновку, що з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), характеру спору у справі, розгляду справи у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, часткове задоволення позовних вимог, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг становить 3500,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 726,72 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.12.2023 згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. та витрати на правничу допомогу з розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.04.2024.
Суддя Л.Я. Максименко