2/754/3027/24
Справа № 754/4624/24
Іменем України
01 квітня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О.Грегуль
ОСОБА_3 - позивач
ОСОБА_1 - відповідач
Гуркін Є.В. - адвокат позивача
Позивачкою подано позов про розірвання шлюбу.
Документ сформований в системі «Електронний суд».
Головуючому справу передано 01.04.2024.
У позові вказано, що остання відома позивачці адреса відповідача: АДРЕСА_1 .
Однак у позові взагалі не вказується на підставі яких конкретно даних чи інформації позивачка робить висновок, що відповідач взагалі має будь-яке відношення до адреси: АДРЕСА_1 і що це останнє, відоме позивачці саме зареєстроване місце проживання або перебування чи постійного заняття (роботи) відповідача.
Згідно наданої на запит суду від 01.04.2024 інформації щодо реєстрації місця проживання особи, особа з персональними даними: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у м. Києві не зареєстрований.
Згідно наданої на запит суду від 01.04.2024 КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» повідомило, що за період з 1963 по 2024 за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не був зареєстрований.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, 1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України, 2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України, 9. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Згідно ч. 10 ст. 28 ЦПК України,10. Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Згідно ст. 29 ЦПК України, 1. Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України, 3. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У порушення п. 4 і п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зміст позову взагалі не містить і в ньому не викладено обставин і не зазначено конкретних правових доказів про дотримання позивачкою правил підсудності, передбачених ч. 1 ст. 27 ЦПК України, ч. 2, ч. 9 і ч. 10 ст. 28 ЦПК України, ст. 29 ЦПК України, а саме, що позов пред'явлений до відповідача за останнім відомим саме зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) або за місцезнаходженням майна відповідача та чи є відповідач взагалі громадянином України та чи проживає відповідач в Україні і чим конкретно це підтверджується.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ зазначив, що застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення його недоліків.
Недоліки мають бути усунуті шляхом подання нової редакції позову з обґрунтованим спростуванням зазначених недоліків з доказами надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
При цьому, супровідний лист має містити номер справи і провадження та прізвище і ініціали судді.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Подану у справі № 754/4624/24 позовну заяву ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачці або її адвокату.
Ухвала оскарженню не підлягає.