Іменем України
01 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/131/24
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116;
до відповідача: Відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області,
вул. Воскресінська, 27, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700;
предмет спору: про стягнення 15293,76 грн
без виклику (повідомлення) сторін
30.01.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” поданий позов до Відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області про стягнення 15293,76 грн, з них: 10259,76 грн основного боргу, на підставі типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”; 1242,42 грн пені за період з 01.01.2022 по 30.06.2022; 564,14 грн 3% річних за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 та 3227,44 грн інфляційних втрат за аналогічний період.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов за типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” б/д та б/н у частині своєчасної оплати за поставлений природний газ у листопаді 2021 року (01.11. - 05.11.)
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 05.02.2024; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання вказаної ухвали для подачі до суду відзиву на позов.
23.02.2024, відповідач, засобами поштового зв'язку, надіслав суду відзив на позов (направлений у належний строк), з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в спірному періоді постачання природного газу здійснювалось іншими постачальниками, зокрема ТОВ «Укр газ ресурс» на підставі договору № ВО-52 від 15.02.2021, та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на підставі договору № 24-1056/21-БО-Т від 03.11.2021. Вказав, що опалювальний сезон почав восени 2021 року з 01.11.2021, що підтверджується актом приймання-передачі № ЧН-00051438 від 31.10.2021, за яким АТ «Чернігівгаз» у жовтні 2021 року розподілений природний газ об'ємом 60,69 куб. м.
Позивач в установлений строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Будь-яких інших заяв чи клопотань сторони до суду не подали.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 05.02.2021.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи докази, та
ТОВ “ГК “Нафтогаз України” (позивач, постачальник) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензоване постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 917-р від 22.07.2020 ТОВ “ГК “Нафтогаз України” визначене постачальником “останньої надії” на ринку природного газу.
Відповідно до п. 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015, постачальник “останньої надії” - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021, набула чинності постанова КМУ від 25.10.2021 № 1102 “Про внесення змін до постанов КМУ від 30.09.2015 № 809 та від 09.12.2020 № 1236”, відповідно до якої (п. 2), з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року акціонерному товариству “Магістральні газопроводи України”, товариству з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, оператором газорозподільних систем:
- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та / або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та / або комунальні установи, та / або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалось жодним постачальником;
- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та / або державні установи тощо) та закладів охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та / або комунальні установи, та / або спільні комунальні підприємства тощо);
- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та / або державні установи тощо) та заклади охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та / або комунальні установи, та / або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива.
АТ “НАК “Нафтогаз України”, разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності мають забезпечити, зокрема, укладення до 01.12.2021 договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та / або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та / або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником “останньої надії”.
Відділ освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області (відповідач, споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
За п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (зареєстровано МЮУ за № 1378/27823) (далі - Кодекс ГТС) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника “останньої надії”, не має права реєструвати споживача в власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
За частиною 2 статті 15 Закону України “Про ринок природного газу” постачальник “останньої надії” постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії”. Наведене узгоджується зі змістом п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу.
У випадку постачання природного газу постачальником “останньої надії” кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України “Про ринок природного газу” та Правилами постачання природного газу (абз. 4 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі.
Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику “останньої надії” перелік ЕІС-кодів споживачів, які були в попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”.
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Для здійснення діяльності постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника “останньої надії” (п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, об'єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 01.11.2021 по 05.11.2021 у розмірі 610,70 куб. м, автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії” - ТОВ “ГК “Нафтогаз України”, і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого відповідачем у спірному періоді, до портфеля постачальника “останньої надії” підтверджується, зокрема, листом Оператора ГТС України від 06.12.2023 № ТОВВИХ-23-17674; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” від Оператора ГРМ; а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000160GFS00X (у вигляді принтскрину з особистого кабінету ПОН на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник “останньої надії” здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається в випадках, передбачених п. 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник “останньої надії” зобов'язаний поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу).
Відповідно до п. 4.2. розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС (у редакції чинній на час існування спірних правовідносин), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником при розрахунку вартості спожитого природного газу.
Судом установлено, що позивач провів нарахування вартості спожитого відповідачем у спірному періоді природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого відповідачем природного газу, що отримані в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС.
За п. 4.1. розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Згідно з п. 8 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), постачальник “останньої надії” зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника “останньої надії”. Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника “останньої надії”.
Починаючи з 01.10.2021, ціна природного газу розрахована відповідно до формули п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії”, затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809, в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 № 1102, та відповідно до Правил постачання природного газу та умов Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” опублікована / оприлюднена на сайті позивача, по 16,8 грн за куб. м.
Розрахунок за поставлений постачальником “останньої надії” природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (п. 8 розділу VI Правил постачання природного газу).
Виходячи з умов пунктів 4.3. та 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач, у свою чергу, зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлявся на адресу відповідача рахунок: № 31197 (за спожитий природний газ обсягом 0,61070 тис. куб. м, у листопаді 2021 року), акт № 18368 приймання - передачі природного газу в листопаді 2021 року об'ємом 0,61070 тис. куб. м, на суму 10259,76 грн та коригуючий акт № 24166 до нього.
Пунктом 3.5.5. Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” визначено, що в випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Відповідач підписаний акт позивачу не повернув, обґрунтованої відмови від його підписання не надав, отже за умовами п. 3.5.5. Типового договору, він вважається підписаним споживачем.
10.08.2022, позивач звертався до відповідача з претензією № 119/4.3-11222-2022 від 09.08.2022 з проханням оплатити поставлений природний газ в сумі 10259,76 грн.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності між ним та позивачем, як постачальником «останньої надії», договірних відносин у періоді з 29.10.2021 по 05.11.2021, позаяк об'єм спожитого споживачем природного газу визначається виключно на підставі даних оператора ГРМ на інформаційній платформі оператора ГТС. У той час як договір № ВО-52 від 15.02.2021 (доданий до відзиву), укладений відповідачем з ТОВ «Укр газ ресурс», був достроково розірваний сторонами з 07.10.2021 згідно з додатковою угодою № 3 до цього Договору; договір № 24-1056/21-БО-Т (доданий до відзиву), укладений відповідачем з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 03.11.2021, при цьому, постачання газу за цим договором здійснювалось виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС; акт приймання-передачі природного газу № ЧН00051438 від 31.10.2021 щодо розподілу природного газу не стосується спірного періоду (01.11. - 05.11.).
Виходячи з даних Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.11.2021 по 05.11.2021 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у вказаний період; також відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у спірний період.
За висновком суду, позивач, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, довів факт постачання відповідачу, як постачальником “останньої надії”, природного газу в період з 01.11.2021 по 05.11.2021, в об'ємі 610,70 куб. м, загальною вартістю 10259,76 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За п. 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Таким чином, виходячи з умов п. 4.4. Типового договору, відповідач мав розрахуватись за спожитий природний газ у листопаді 2021 року в строк по 31.12.2021 (прострочення оплати починається з 01.01.2022).
Згідно з частиною 7 статті 193 ГК України та статтею 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 10259,76 грн.
На момент ухвалення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу, до суду не надав.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу в листопаді 2021 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1242,42 грн пені за період з 01.01.2022 по 30.06.2022; 564,14 грн 3% річних за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 та 3227,44 грн інфляційних втрат за аналогічний період.
За статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.
За визначенням статей 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов'язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.
За п. 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого природного газу, провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов, у частині стягнення 1242,42 грн пені, 564,14 грн 3% річних та 3227,44 грн інфляційних втрат за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи; розрахунок позивача - арифметично вірний.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України договірні зобов'язання належно не виконав, за поставлений природний газ в установлений строк не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 10259,76 грн боргу, у зв'язку з чим ним правомірно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще 1242,42 грн пені, 564,14 грн 3% річних та 3227,44 грн інфляційних втрат.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача має бути відшкодований судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 165, 166, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452) до Відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області (вул. Воскресінська, 27, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700; код ЄДРПОУ 42016568) про стягнення 15293,76 грн.
2. Стягнути з Відділу освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області (вул. Воскресінська, 27, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700; код ЄДРПОУ 42016568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452) 10259,76 грн боргу, 1242,42 грн пені, 564,14 грн 3% річних, 3227,44 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко