Іменем України
01 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/105/24
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівський Автоцентр Камаз”,
вул. Інструментальна, 17-А, м. Чернігів, 14037;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп”,
вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14002;
предмет спору: про стягнення 26887,33 грн
без повідомлення (виклику) сторін
24.01.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівський Автоцентр Камаз” поданий позов (далі - ТОВ “Чернігівський Автоцентр Камаз”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп” (далі - ТОВ “Транс Лайн Груп”) про стягнення 26887,33 грн, з них 20000,00 грн основного боргу за надані послуги з ремонту двигуна згідно з актом про виконання робіт № 0000002798 від 29.10.2021; 3556,92 грн 3% річних та 3330,41 грн інфляційних нарахувань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за виконані підрядником роботи з ремонту двигуна.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 29.01.2024.
При відкритті провадження в справі, суд установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів, з дня отримання ухвали від 29.01.2024, для подачі до суду мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала про відкриття провадження в справі № 927/105/24 направлена відповідачу за адресою його державної реєстрації, отримана останнім 09.02.2024 (поштове відправлення 0600083784307).
Відповідач в установлений строк правом на подання відзиву на позов не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі (ухвала від 29.01.2024).
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
Між сторонами договір як єдиний письмовий документ не укладався.
За нарядом-замовленням № 0000002637 від 29.10.2021 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу ТОВ “Чернігівський Автоцентр Камаз” (виконавець, позивач) та ТОВ “Транс Лайн Груп” (замовник, відповідач) погодили обсяги, трудомісткість та вартість послуг щодо ремонту двигуна А41М, перелік складових (запасних) частин та матеріалів, які оплачуються замовником, на загальну суму з ПДВ - 80788,74 грн.
У наряді - замовленні визначена дата початку робіт - 12.10.2021, та дата закінчення робіт - 29.10.2021.
29.10.2021, ТОВ “Чернігівський Автоцентр Камаз” та ТОВ “Транс Лайн Груп” підписали акт виконання робіт № 0000002798 від 29.10.2021, за яким роботи за нарядом - замовленням № 0000002637 виконані в повному обсязі. Загальна вартість робіт склала 80788,74 грн з ПДВ.
В акті зазначено, що послуги виконані повністю й в строк, замовник претензій по об'єму, якості і строкам надання послуг не має.
Позивачем на дату виникнення податкових зобов'язань за господарською операцією з виконання робіт складено податкову накладну № 280 від 29.10.2021, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідачем була здійснена часткова оплата виконаних робіт по ремонту двигуна на загальну суму 60788,74 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2021 по 19.01.2024, а саме: 13.01.2022 - 10000,00 грн, 29.12.2022 - 20000,00 грн, 13.03.2023 - 10788,74 грн, 27.03.2023 - 5000,00 грн, 21.04.2023 - 5000,00 грн, 27.10.2023 - 10000,00 грн.
08.11.2023, позивач, засобами поштового зв'язку, звернувся до відповідача з претензією № 0811/23 від 08.11.2023, з проханням оплатити суму боргу за виконані роботи в розмірі 20000,00 грн. В якості доказів направлення надав копії: опису вкладення в цінний лист від 08.11.2023 № 1400058206867, накладної «Укрпошта» № 1400058206867 та фіскального чеку від 08.11.2023.
Вказана вимога відповідачем не отримана, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 1400058206867, та станом на 24.11.2023 повернута за зворотною адресою в зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 20000,00 грн.
Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за виконані роботи, відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань по їх своєчасній оплаті, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить факт виконання робіт; наявність правових підстав для виникнення грошових зобов'язань у відповідача перед позивачем; порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт; наявність достатніх правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов'язань.
За статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У силу вимог статті 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом. За частиною 2 цієї статті, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За частинами 1, 2 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У силу частини 1 статті 639 Кодексу договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 статті 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Суд установив, що позивач, на замовлення відповідача, виконав роботи по ремонту двигуна, які підтверджуються актом про виконання робіт № 0000002798 від 29.10.2021 на загальну суму 80788,74 грн з ПДВ.
Сторонами належних доказів укладення письмового правочину на виконання вказаних робіт до суду не надано. Отже, сторонами укладений договір про виконання робіт у спрощений спосіб без дотримання письмової форми.
За свою правовою природою договір про виконання робіт є договором підряду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 843 ЦК України визначено, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Сторонами в двосторонньому порядку не погоджений строк оплати виконаних робіт за нарядом - замовленням № 0000002637 від 29.10.2021 та актом № 0000002798 від 29.10.2021.
Водночас частина 1 статті 854 ЦК України (на яку посилається позивач) визначає загальний порядок оплати підрядних робіт за фактом їх виконання, однак не встановлює конкретний строк для замовника з їх оплати.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
08.11.2023, позивач, за адресою реєстрації відповідача, звернувся з претензією № 0811/23 від 08.11.2023, з проханням оплатити суму боргу за виконані роботи за актом № 0000002798 від 29.10.2021 у розмірі 20000,00 грн (поштове відправлення 1400058206867). Вказана вимога відповідачем не отримана, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта», за якою 24.11.2023 відправлення повернуте відділенням поштового зв'язку за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Отже, днем вручення вимоги відповідачу про оплату виконаних робіт є 24.11.2023.
Враховуючи приписи статті 530 ЦК України, граничним строком оплати відповідачем виконаних робіт є 01.12.2023. Прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних робіт починається з 02.12.2023.
Матеріалами справи підтверджена часткова оплата виконаних робіт по ремонту двигуна на загальну суму 60788,74 грн у період з 13.01.2020 по 27.10.2023 (виписка з банківського рахунку позивача за період з 01.01.2021 по 19.01.2024).
Наразі за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у розмірі 20000,00 грн, що ним не спростовано.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт по ремонту двигуна, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 20000,00 грн.
На момент ухвалення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу, до суду не надав.
За статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 3556,92 грн 3% річних за період з 01.11.2021 по 21.01.2024 та 3330,41 грн інфляційних нарахувань за період з листопада 2021 року по грудень 2023 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 83,74 грн 3% річних за період з 02.12.2023 по 21.01.2024 та 140,00 грн інфляційних втрат за грудень 2023 року, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду прострочення виконання грошових зобов'язань, що починає свій перебіг з 02.12.2023.
У решті позовних вимог, у частині стягнення 3473,18 грн 3 % річних та 3190,41 грн інфляційних втрат, судом відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України грошові зобов'язання належно не виконав, за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 20000,00 грн боргу, частково 3 % річних у розмірі 83,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 140,00 грн за період з 02.12.2023 по 21.01.2024.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З огляду на зміст наведеної норми, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2277,56 грн пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівський Автоцентр Камаз” (вул. Інструментальна, 17-А, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 14350235) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп” (вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14002; код ЄДРПОУ 35884094) про стягнення 26887,33 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп” (вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14002; код ЄДРПОУ 35884094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівський Автоцентр Камаз” (вул. Інструментальна, 17-А, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 14350235) 20000,00 грн основного боргу, 83,74 грн 3 % річних, 140,00 грн інфляційних втрат та 2277,56 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко