28.03.2024 Провадження по справі № 2/940/130/24
Справа № 940/18/24
Іменем України
28 березня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (надалі по тексту - ТОВ «ВЕЛЛФІН») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року в розмірі 18000,00 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 09.04.2021 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1522563 в електронній формі, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу грошові кошти в сумі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування нею.
ТОВ «ВЕЛЛФІН» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти відповідно до умов договору, а ОСОБА_1 порушено взяті на себе договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 22.12.2023 року заборгованість за договором про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року становить 18000,00 грн.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 10.01.2024 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 тричі надсилались ухвала про відкриття провадження та позовна заява з доданими до неї копіями документів, які повернулися до суду не врученими з відміткою Укрпошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та з огляду на неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.04.2021 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1522563, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в позику в сумі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5. цього Договору. Строк позики складає 14 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків до 23.04.2021 року (а. с. 6-11).
Зазначений договір про споживчий кредит підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у відповідності до п. 1.2 Договору, в якому зазначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця (https://creditup.com.ua),за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «ВЕЛЛФІН, в порядку встановленому договором про споживчий кредит №1522563 від 09.04.2021 року, виконано умови договору та перераховано 09.04.2021 року через платіжний сервіс «Platon» на платіжну картку НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 6000,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 26.12.2023 року № 259/12 (а.с. 32).
Порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» регламентовано Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 60 від 30.12.2020 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача https://creditup.com.ua (надалі - Правила) (а. с. 14-20).
Правила надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту ТОВ «ВЕЛЛФІН регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам. Правила визначають умови надання грошових коштів у позику Товариством, порядок звернення фізичної особи для отримання грошових коштів у позику, надають інформацію щодо прав і обов'язків сторін, порядку надання грошових коштів у позику, порядку нарахування процентів за користування позикою та процедури погашення заборгованості, а також інформацію необхідну для укладання та належного виконання умов Договору про споживчий кредит. Дані Правила є публічною пропозицією (офертою) в розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладання договору про споживчий кредит на умовах, що встановлені товариством та застосовуються в разі подання фізичною особою - заявником заявки на сайті Товариства за електронною адресою: creditup.com.ua на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають дані Правила (акцепт). Згідно Правил, вони є невід'ємною частиною договору про споживчий кредит.
Відповідач ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 6000,00 грн., але не виконує належним чином зобов'язання за договором, внаслідок чого, згідно наданого ТОВ «ВЕЛЛФІН» розрахунку, заборгованість за договором про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року станом на 22.12.2023 року становить 18000,00 грн. і складається з: 6000,00 грн. - основний борг; 12000,00 грн. - заборгованість по відсоткам (а. с. 21-31).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, надані ТОВ «ВЕЛЛФІН» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року між сторонами у справі та порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.
З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року належним чином не виконав, грошові кошти разом з відсотками своєчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 18000,00 грн., розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1522563 від 09.04.2021 року - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: вул. Героїв Севастополя, буд. 48, м. Київ, 03061, заборгованість за договором про споживчий кредит № 1522563 від 09.04.2021 року у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 01 квітня 2024 року.
Суддя С.В. МАНДЗЮК