Справа № 368/360/24
1-кс/368/75/24
Іменем України
"29" березня 2024 р. Слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , сторони кримінального провадження - прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024111230000480 від 04.03.2024 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України про арешт майна, -
05 березня 2024 року прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024111230000480 від 04.03.2024 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України.
Дане клопотання обґрунтовано тим, щодо 04.03.2024 до ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від працівника СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Брас 320, про те, що в лісопосадці між с. Стрітівка, с. Зікрачі та с. Юшки Обухівського району невідомі особи спилюють дерева без відповідних документів.
04.03.2024 року в період часу з 15 год. 09 хв. по 15 год. 15 хв. на узбіччі автодороги в с. Стрітівка по вул. Шевченка було проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб, трактор марки МТЗ 80 синього кольору без номерних знаків та відповідних документів;
- причіп марки 2ТПС4 без номерних знаків та відповідних документів;
- дерев'яні колоди породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб.
В ході досудового розслідування виникла необхідність, для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речового доказу.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено у ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна, які виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, підозру у кримінальному провадженні № 12024111230000480 не оголошено нікому.
За таких обставин, власник майна, на яке слідчим суддею буде накладено арешт, на даному етапі досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи.
Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звертатися лише прокурор.
Підставою накладення арешту на майно, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
А тому, у досудового слідства виникла необхідність накласти арешт на транспортний засіб, трактор марки МТЗ 80 синього кольору без номерних знаків та відповідних документів та причіп марки 2ТПС4 без номерних знаків та відповідних документів, який відповідно до довідки виданої 04.03.2024 за вих. № 9 перебуває на балансі Комунального підприємства Ржищівської служби благоустрою та ритуальних послух, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , директор ОСОБА_4 та на дерев'яні колоди породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб., які направлено на зберігання до ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для того щоб запобігти можливості їх приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, відчужити.
Метою, накладення арешту на виявлені під час огляду транспортного засобу, трактора марки МТЗ 80 синього кольору без номерних знаків та відповідних документів; причіпа марки 2ТПС4 без номерних знаків та відповідних документів; дерев'яних колод породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб., які направлено на зберігання до ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 170 КПК України, є збереження речового доказу, оскільки існують достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що були об'єктом кримінального протиправно дій та набутті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до п. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі (особам), у якої його було вилучено.
Прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити.
Власник майна в особі Комунального підприємства Ржищівської служби благоустрою та ритуальних послух в судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора ОСОБА_3 та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Тимчасово вилученим, відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України, може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або зберегли на собі його сліди.
Слідчим відділом Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розслідується кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111230000480 від 04.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато розслідування.
Досудовим розслідуванням встановлено, щодо 04.03.2024 до ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від працівника СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Брас 320, про те, що в лісопосадці між с. Стрітівка, с. Зікрачі та с. Юшки Обухівського району невідомі особи спилюють дерева без відповідних документів.
04.03.2024 року в період часу з 15 год. 09 хв. по 15 год. 15 хв. на узбіччі автодороги в с. Стрітівка по вул. Шевченка було проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб, трактор марки МТЗ 80 синього кольору без номерних знаків та відповідних документів;
- причіп марки 2ТПС4 без номерних знаків та відповідних документів;
- дерев'яні колоди породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб.
04.03.2024 слідчим вказані речі визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, про то винесено відповідну постанову.
У відповідності до п. 7 ч.2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку (ст.368 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження зазначеного майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, в першу чергу, слідча суддя має перевірити наявність, у речей та предметів на які вона просить накласти арешт, ознак речових доказів, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає доведеним, що вилучені транспортні засоби є речовим доказом, адже може бути знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, стосовно якого здійснюється досудове розслідування та містити на собі його сліди, тоді як дерев'яні колоди породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, тому вказані речі можуть бути використані, як доказ обставин, визначених ст. 91 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що з огляду на важливість цих доказів, обмеження права власності буде розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження, а також не матиме невідворотних наслідків для власника, оскільки належна йому бензопила, не пов'язана з його заробітком, а ті які будуть є пропорційними та співмірними із завданням кримінального провадження.
Слідча суддя вважає, що досягнення мети - збереження речових доказів, можливе виключно за рахунок накладення арешту, оскільки останні можуть легко можуть бути знищені, якщо будуть повернуті власнику, що перешкоджатиме виконанню завдання кримінального провадження, визначеного у ст. 2 КПК України.
Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
З врахуванням вищенаведеного приходжу до висновку, щодо наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (предмети, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій), а відтак накладення арешту на майно, яке визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, є необхідним для їх збереження, проведення відповідних слідчих дій та експертних досліджень.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження зазначеного майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, зокрема на те, що надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, враховуючи розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна, тому клопотання прокурора про накладення арешту підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. ст.. 167, 170-175, 309, 371, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майна, яке було вилучено під час проведеного огляду місця події 04.03.2024 року, під час якого було вилучено транспортний засіб, трактор марки МТЗ 80 синього кольору без номерних знаків та відповідних документів та причіп марки 2ТПС4 без номерних знаків та відповідних документів, який відповідно до довідки виданої 04.03.2024 за вих. № 9 перебуває на балансі Комунального підприємства Ржищівської служби благоустрою та ритуальних послух, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , директор ОСОБА_4 , та на дерев'яні колоди породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб. Все вилучене майно направлено на зберігання до ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 , з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Речові докази, а саме:
?транспортний засіб, а саме: трактор марки МТЗ 80 синього кольору без номерних знаків та відповідних документів та причіп марки 2ТПС4 без номерних знаків та відповідних документів, який перебуває на балансі Комунального підприємства Ржищівської служби благоустрою та ритуальних послуг, згідно довідки виданої 04.03.2024 за вих. № 9 зберігати на території ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області;
?дерев'яні колоди породи «Ясен» в кількості приблизно 7 м.куб., зберігати на території ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Про виконання ухвали суду направити повідомлення слідчому судді.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя : ОСОБА_1