79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.03.2024 Справа № 914/2073/23
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м.Львів,
про стягнення заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: А. Юзва,
від відповідача: М. Денько.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення 245'048'779,98 грн заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0216-02024 від 01.01.2019 з додатковими угодами до нього, з яких: 235'956'055,02 грн основний борг, 2'874'427,69 грн 3% річних, 6'218'297,27 грн втрат від інфляції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.07.2023 справу №914/2073/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Подальший хід розгляду справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
24.10.2023 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, просив стягнути з відповідача 236'565'213,13 грн основного боргу, 2'874'427,69 грн 3% річних, 6'218'297,27 грн. втрат від інфляції. 03.11.2023 позивач подав доповнення до заяви про збільшення позовних вимог.
Під час розгляду справи відповідач сплатив основну заборгованість, тому ухвалою від 19.12.2023 суд закрив провадження у справі №914/2073/23 в частині стягнення 236'565'213,13 грн основного боргу за відсутністю предмета спору, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Ухвалою від 29.12.2023 суд задоволив клопотання позивача та повернув 803'009,13 грн сплаченого судового збору.
Рух справи у судовому засіданні відображена у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги.
Відповідач участь повноважного представника у судове засідання забезпечив, проти позову в частині нарахування 3% річних та втрат від інфляції заперечив.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0216-02024 від 01.01.2019 з додатковими угодами до нього в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг з передачі електричної енергії за період лютий- травень 2023 року. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 2'874'427,69 грн 3% річних та 6'218'297,27 грн. втрат від інфляції.
Аргументи відповідача.
Відповідач, заперечуючи доводи позивача, відзначив, що умовами договору не передбачено обмін документами через онлайн - сервіс «АСКОД НЕК «Укренерго», а додаткова угода до договору про обмін між сторонами документами (повідомленнями, рахунками, актами, тощо) через онлайн сервіс «АСКОД НЕК «Укренерго» укладена не була; спір на вирішення суду щодо укладення зазначеної додаткової угоди переданий не був; рішення суду про визнання зазначеної додаткової угодою укладеною, відсутнє. Докази, визначені пунктом 10.4 договору, які б підтверджували отримання ТОВ «Львівенергозбут» доставляння та отримання рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків, будь-яких повідомлень за цим договором відсутні, а долучені до матеріали справи скріншоти з «АСКОД НЕК «Укренерго», як докази надсилання/вручення ТОВ «Львіенергозбут» рахунків, актів приймання-передачі, повідомлень, не є доказами відправлення позивачем/отримання відповідачем документів та не можуть братися до уваги оскільки такі договором не передбачені. При цьому відзначив, що акт коригування від 19.05.2023 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2023 за лютий 2023, акт коригування від 16.06.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2023 за березень 2023, акт коригування від 17.07.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2023 за квітень 2023 року та акт коригування від 18.08.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2023 за травень 2023 року скріплені електронними підписами обидвох сторін 22.05.2023 та 24.05.2023, 19.06.2023 та 21.06.2023, 17.07.2023 та 17.07.2023, відтак кінцевий строк оплати наданих послуг припадав на 29.05.2023, 26.06.2023, 20.07.2023 та 23.08.2023 відповідно. ТОВ «Львівенергозбут» своєчасно до закінчення зазначеного строку здійснило оплату послуг з передачі електричної енергії за лютий 2023 року, що визнано позивачем; строк виконання зобов'язань з оплати наданої послуги за березень 2023 року настав 26.06.2023; строк виконання зобов'язань з оплати наданої послуги за квітень та травень 2023 року не настав. Вважає, що планова вартість послуг за період лютий-травень 2023року не була погоджена позивачем у порядку, визначеним п.4.1 договору, відтак нарахування 3% річних та інфляційних втрат на не погоджений обсяг планової вартості послуги є безпідставним та неправомірним, оскільки НЕК «Укренерго» здійснювало нарахування 3% річних та інфляційних втрат на завищені «фактичні» послуги зазначені в односторонніх актах НЕК «Укренерго» без урахування підписаних сторонами актів коригування вартості наданих послуг, що є незаконним та безпідставним.
У судовому засіданні 18.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 січня 2019 року Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передач, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0216-02024 у редакціях додаткових угод від 02.01.2019, 14.08.2019 та 24.12.2020.
Відповідно до п.1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
У розділі 3 договору зазначено, що ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі інтернет.
Згідно з п.4.1 договору (у редакції додаткової угоди від 02.01.2019) для розрахунків за цим договором використовується плановий та фактичний обсяги послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється, зокрема, на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника. З цією метою використовуються дані адміністратора комерційного обліку.
Вартість послуги погоджена сторонами у розділі 5 договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).
Як визначено п.6.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденного або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 6 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг , яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач: передає письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.
Пунктом 6.5 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу упродовж перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП упродовж 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП упродовж 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач отримавши акт приймання-передачі наданої послуги упродовж 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП підписаний зі свого боку (п.10.1 договору).
За умовами п.10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною пошто.
У разі внесення змін до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії сторони зобов'язані внести відповідні зміни до цього договору у строки, визначені відповідним рішенням регулятора (п.15.1 договору).
ПрАТ НЕК «Укренерго» упродовж лютого - травня 2023 року надало ТОВ «Львівенергозбут» послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується підписаними актами коригування до актів приймання - передачі послуг.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог за порушення відповідачем зобов'язань у частині попередньої оплати планових платежів та здійснення розрахунків за фактичний обсяг послуг, НЕК «Укренерго» нарахувало та просить суд стягнути з ТОВ «Львівенергозбут» 2'874'427,69 грн 3% річних та 6'218'297,27 грн. втрат від інфляції. Підставою таких позовних вимог є те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо поетапної оплати планових обсягів послуги, а також фактичних обсягів отриманої електроенергії.
За розрахунком, наведеним у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суми простроченого зобов'язання, підстави їх виникнення, періоди прострочення, а також методика нарахування, визначені за зобов'язаннями з оплати планових платежів за кожний місяць та за зобов'язаннями з оплати за фактичний обсяг послуг з передачі електричної енергії за кожний розрахунковий місяць.
Сторонами підписано акт коригування від 19.05.2023 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2023 за лютий 2023; акт коригування від 16.06.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2023 за березень 2023; акт коригування від 17.07.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2023 за квітень 2023 року та акт коригування від 18.08.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2023 за травень 2023 року. Акти скріплені електронними підписами сторін 22.05.2023 та 24.05.2023, 19.06.2023 та 21.06.2023, 17.07.2023 та 17.07.2023.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом учасникам справи була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У статті 275 Господарського кодексу України зазначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
ОСП - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону).
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону).
Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.
Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі.
Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії (пункт 1.3 глави 1 розділу ХІ Кодексу системи передачі).
На підставі укладеного договору №0216-02024 від 01.01.2019 (зі змінами) між сторонами виникли зобов'язання, в силу яких ПрАТ НЕК «Укренерго» зобов'язалось надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов договору, а ТОВ «Львівенергозбут» зобов'язалось здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Згідно з матеріалами справи, упродовж лютого-травня 2023 року позивач передавав відповідачу електричну енергію, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі послуг та актами коригування, в яких змінювалась вартість наданих послуг, що обумовлено зміною фактичних обсягів.
Ухвалою від 19.12.2023 суд закрив провадження у справі в частині стягнення 236'565'213,13 грн основного боргу за відсутністю предмета спору.
ПрАТ НЕК «Укренерго», з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, також заявило вимоги про стягнення з ТОВ «Львівенергозбут» 2'874'427,69 грн 3% річних та 6'218'297,27 грн. втрат від інфляції.
Зобов'язання, в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги: плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Як зазначено в п. 6.1 договору про надання послуг розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.
Користувач зобов'язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю (п.10.1 договору).
Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 договору про надання послуг, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги упродовж 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу упродовж перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги, здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (Сервіс) (п. 6.5 договору).
У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (абз.4 п.6.7).
При розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Отже, строки виникнення зобов'язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов'язання (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21).
Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами ст. 611, 625 ЦК України.
Згідно з розрахунком, ПрАТ НЕК «Укренерго» здійснило нарахування 3% річних та інфляційних на попередню оплату планових послуг за кожен розрахунковий місяць з урахуванням термінів, передбачених пунктом 6.2. договору про надання послуг, до дати оплати акта приймання-передачі фактичного обсягу послуги за цей розрахунковий місяць.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання з оплати планового обсягу послуги з передачі електричної енергії, виникає як зобов'язання з передоплати в строки, визначені договором, а припиняється в момент, коли згідно з умовами договору має виникнути зобов'язання з оплати вартості фактичного обсягу послуги з передачі електричної енергії
Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Перевіривши наданий ПрАТ НЕК «Укренерго» розрахунок 3 % річних (2'874'427,69 грн) та інфляційних втрат (6'218'297,27 грн), суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Твердження відповідача про те, що обмін документами (надіслання позивачем рахунків, актів приймання-передачі, повідомлень) через онлайн - сервіс «АСКОД НЕК «Укренерго» не передбачено умовами договору і не можуть братися до уваги, суд оцінює критично, оскільки сторонами у абз.2 п.10.4 договору було погоджено, що документ вважається отриманими стороною у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою. Листом №01/9715 від 02.03.2022 позивач, на виконання вимог постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2027 від 10.11.2021 «Про затвердження змін до додатків до Кодексу системи передачі» (впровадження електронного документообігу), повідомляв учасників ринку, у т.ч. і відповідача, що направлення рахунків-фактур та обмін первинною документацією здійснюватиметься виключно за допомогою сервісу електронного документообігу (Сервісу) та звертав увагу на необхідність приведення умов договорів до вимог наведеної постанови. Дані вимоги прийняті на загальнодержавному рівні, а тому є обов'язкові для застосування, і ухилення відповідача від внесення змін до договору не дає йому підстав для невиконання таких вимог. Матеріали справи свідчать, що відповідач отримував електронні документи через сервіс електронного документообігу, а тому суд не погоджується із представником відповідача про те, що документи відповідач отримував «не у порядку, встановленому договором», через що обов'язок оплати не настав.
Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, оскільки не спростовують наведених висновків суду, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Сєрявін проти України”, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією АУ-3432 від 28.06.2023 на суму 939'400,00 грн. Ухвалою від 29.12.2023 суд повернув позивачу судовий збір у розмірі 803'009,13 грн, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (пропорційно розміру вимог, щодо яких було закрито провадження у справі).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позов, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м.Львів, вул. Шевченка, 1; ідентифікаційний код 42092130) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25; ідентифікаційний код 00100227) 2'874'427,69 грн 3% річних, 6'218'297,27 грн. втрат від інфляції та 136'390,87 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
У зв'язку із перебуванням судді Б. Яворського у відпустці повний текст судового рішення виготовлено 01.04.2024.
Суддя Б. Яворський.