Справа №591/5113/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.
Номер провадження 33/816/112/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
26 березня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/5113/23 за апеляційною скаргою захисника ПЕТРИЩЕВА О. О. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.07.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник ПЕТРИЩЕВ О. О. просить скасувати постанову судді та призначити справу до нового розгляду, оскільки справу розглянуто у відсутність ОСОБА_2 без належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_2 на момент розгляду справи перебував на військовій службі і брав безпосередню участь у бойових діях, тим самим було порушене право останнього на захист.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.07.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн із позбавленням права керування т/з строком на 3 роки. Стягнуто на користь держави 536,80 грн судового збору.
Згідно постанови, ОСОБА_2 14.06.2023 о 19:50 у м. Суми по вул. Охтирська поблизу будинку № 12 керував т/з Mercedes-Benz, н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року.
Будучи повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_2 та його захисник Петрищев О. О. у судове засідання не з'явились, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не звертались, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, оскільки це не суперечить вимогам КУпАП.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП), а згідно п. 2 і 3 ст. 278 КУпАП суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, таке питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Ігноруючи вказані вище вимоги закону і фактичні обставини справи, суддею суду першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення був розглянутий 03.07.2023 за відсутності ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що потягло за собою істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених ст. 268, 279 і 280 КУпАП.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008). ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, які розглядались, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
З огляду на викладене, судове рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому постанова судді підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що 14.06.2023 о 20:04 в м. Суми по вул. Охтирська поблизу будинку № 12 ОСОБА_2 керував т/з Mercedes-Benz, н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, учинивши це правопорушення повторно протягом року, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 046996 від 14.06.2023, доказами у справі, зокрема:
- постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.06.2023, складеному відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (а. с. 5);
- копією постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.01.2023 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 7-8);
- довідкою від 15.06.2023, відповідно якої у ОСОБА_2 15.05.2022 було вилучено посвідчення водія, яке знаходиться у ТСЦ МВС № 5946 на виконання постанови судді про позбавлення права керування т/з. Автомобіль Mercedes-Benz, н. з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (а. с. 9);
- відеозаписами з відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини правопорушення, зокрема факт керування ОСОБА_2 т/з та його відмови від проходження огляду на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного засобу та в закладі охорони здоров'я (а. с. 6).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 3 розділу I цієї Інструкції, така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ (ч. 6 ст. 266 КУпАП), а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення дотримані працівником поліції при складанні протоколу про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, вважає, що останній не дотримався вимог п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Після скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нову постанову, якою накласти на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, установлене санкцією цієї норми закону, а також стягнути на користь держави судовий збір з урахуванням положень ст. 40-1 КУпАП.
Що стосується письмового клопотання захисника Петрищева О. О. про зупинення провадження у справі через перебування ОСОБА_2 на військовій службі, то апеляційний суд вважає його необґрунтованими, оскільки нормами КУпАП напряму не врегульований порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 268, 294 КУпАП), у тому числі і у зв'язку з мобілізацією особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що така норма існує у КПК (ст. 335 КПК), згідно якої у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вимагає зупинення такого провадження з метою максимально мобілізувати ресурси для надання збройної відсічі державі-агресору та забезпечити можливість проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації.
Однак, таке зупинення судових справ може створити загрозу реалізації однієї із засад судового провадження - розумності строків. Ця засада має своєю метою встановити темпоральну межу невизначеності підозри й обвинувачення та гарантувати право насамперед особи, яка притягається до відповідальності, а також інших осіб, права та законні інтереси яких обмежуються під час провадження, від необґрунтованого і надмірного його затягування.
Вирішуючи питання конкуренції положень, які визначають процесуальну форму здійснення судового розгляду (до якої можна віднести також і положення про зупинення судового провадження) та положень щодо обов'язку суду забезпечити розумність строків судового розгляду, апеляційний суд виходить зі змістовної характеристики належної правової процедури.
Так, недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, п. 1 ст. 6 якої надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (рішення ЄСПЛ у справі «Вемхофф проти Німеччини», заява № 2122/64), тому зміст та форма провадження у справах про адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану повинні відповідати основним (загальним) засадам судочинства, передбачених у Конституції України та у ЗУ «Про судоустрій і статус суду», що на переконання апеляційного суду дозволяє дійти висновку, що зупинення судового провадження можливе за наявності об'єктивних перешкод для його продовження, ураховуючи при цьому реальну можливість ОСОБА_2 брати участь в судових засіданнях, виходячи із роду військ, завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ, його дислокації, посади тощо.
Посилання захисника ОСОБА_4 на довідку в/ч про участь ОСОБА_2 у бойових діях від 23.10.2023 не заслуговують на увагу, оскільки вона видана станом на жовтень 2023 року, а не на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, та не свідчить про дійсну неможливість приймати участь в розгляді справи, в тому числі за представництва його інтересів через захисника, або за допомогою відеоконференц зв'язку з власних технічних засобів тощо.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ПЕТРИЩЕВА О. О. задовольнити частково.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.07.2023 відносно ОСОБА_5 скасувати у зв'язку із порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, із позбавлення його права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.
У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується:
- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;
- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Відмовити захиснику ОСОБА_6 в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов