Номер провадження: 33/813/725/24
Номер справи місцевого суду: 509/5930/23
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Комлева О. С.
12.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_1 ,
адвоката Шепеля Віталія Сергійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, апеляційну скаргу адвоката Шепеля Віталія Сергійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1, ч.3 ст. 184 КУпАП закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вищевказану постанову суду адвокат Шепель В.С., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Шепель В.С. посилається на те, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків передбачених ст. 38 КУпАП можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відносно справи №509/5930/23, апелянт зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь які письмові докази які б підтверджували обставини викладені в протоколі. Також, обставини які викладені у протоколі не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відносно справи №509/5968/23, апелянт вказав, що у протоколі про адміністративне правопорушення особа яка нібито вчинила дрібне хуліганство не встановлена, оскільки у протоколі відсутні її прізвище та по батькові; у протоколі не зазначено у чому саме виразилося дрібне хуліганство; відсутні свідки та поняті правопорушення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Шепеля В.С., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22 вересня 2023 року серія ВАВ № 568067, 22 вересня 2023 р. о 21:00 год., ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , неналежно виконав свої батьківські обов'язки, що виразилось у тому, що його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ображав нецензурною лайкою та забирав їжу у своєї бабусі ОСОБА_4 , чим скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою інспектором СРПП ВнП/б1 ОРУП №2 старшим лейтенантом поліції Д. Урсул ним же підписаний. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 від підпису відмовився.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 вересня 2023 року серія ВАВ № 818813, 25 вересня 2023 р. о 22:40 год., ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , утримався від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в дрібному хуліганстві зі сторони останнього по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані дії кваліфіковані за ч.3 ст.184 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою інспектором СРПП ВнП/б1 ОРУП №2 старшим сержантом поліції Ємельяновим О.П. ним же підписаний та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 було роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП та Конституції України, повідомлено про розгляд справи в Овідіопольському районному суді Одеської області, про що свідчить його підпис.Зі змістом протоколу ОСОБА_2 було ознайомлено під підпис.
Судом першої інстанції об'єднані в одне провадження адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП №509/5930/23 з адміністративними матеріалами стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП №509/5968/23, присвоївши номер 509/5930/23 та закрив провадження, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, також зазначив, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак апеляційний суд не погоджується з таким висновком, оскільки районний суд у постанові не зазначив жодного доказу, яким доводиться як винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення в цілому, так і окремих обставин справи зокрема. Аналіз матеріалів справи дає підстави стверджувати, що таких доказів у ході провадження у справі здобуто не було.
У відповідності до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
При дослідженні обох протоколів про адміністративне правопорушення встановлено, що зазначені в них обвинувачення у вчиненні адміністративних правопорушень не можна визнати конкретними, оскільки в них не вказані обставини, які свідчать про склад правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, суд першої інстанції, не звернувши увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП містить неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, в порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не забезпечив справедливий розгляд справи та прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення за відсутності доказів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Також невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер.
Разом з тим, зі змісту обвинувачення вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 22 вересня 2023 р. о 21:00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , неналежно виконав свої батьківські обов'язки, що виразилось у тому, що його неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ображав нецензурною лайкою та забирав їжу у своєї бабусі ОСОБА_4 .
При цьому, зі змісту вищевказаного обвинувачення неможливо встановити, які саме обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не здійснював нагляд за своїм сином ОСОБА_3 у певний час та яким чином це порушило законні інтереси неповнолітнього щодо забезпечення необхідних умов життя та навчання.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до положення ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не вказано, в чому конкретно полягає його ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його сина, в яких його діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що висунення обвинувачення ОСОБА_2 носило формальний характер, без з'ясування конкретних обставин щодо умов виховання неповнолітнього ОСОБА_6 та причин його поведінки.
Частиною третьою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Отже, правовою підставою для притягнення до відповідальності батьків за ч. 3 ст. 184 КУпАП, є наявність ознак та елементів складу правопорушення, які полягали у неналежному вихованні дитини, що призвело до вчинення неповнолітньою дитиною у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_3 на момент вчинення адміністративного правопорушення не виповнилося 16 років, до адміністративної відповідальності притягнуто його батька.
Кваліфікація правопорушень це встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу конкретного правопорушення, передбаченого адміністративним законодавством.
Проте, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП, не зібрано та не долучено до матеріалів безперечних доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не містить ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, в чому саме полягає ухилення особи від виконання обов'язків щодо виховання дитини, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та які вимоги і яким чином було порушено.
Отже, відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у ході розгляду справи не було встановлено від яких конкретних обов'язків виховання його неповнолітнього сина ухилився ОСОБА_2 , якими конкретно нормативним актами передбачені ці обов'язки із зазначенням цих нормативних актів, у чому проявилося ухилення апелянтом від батьківських обов'язків та якими доказами підтверджуються обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд не звернув уваги, що кваліфікуючою ознакою дрібного хуліганства є його вчинення в громадському місці.
До матеріалів справи долучено заяву на ім'я начальника ВнП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області від ОСОБА_7 , яка є тіткою ОСОБА_3 . У заяві ОСОБА_7 просила прийняти міри до племінника ОСОБА_3 який 25 вересня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов до будинку, вибив скло в міжкімнатних дверях, причинив тілесні ушкодження своїй бабусі, погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї бабусі ОСОБА_4 .
Також, долучено пояснення ОСОБА_7 в яких вказано що 25 вересня 2023 року їй зателефонувала її тітка - ОСОБА_4 та повідомила, що її онук - ОСОБА_3 на подвір'ї її домоволодіння штовхнув її, внаслідок чого вона впала і отримала тілесні ушкодження в області лівого боку спини, після чого вона підвелася та зайшла до кімнати і зачинилася там, а її онук хотів відчинити двері, проте не зміг і вибив скло. ОСОБА_4 не бажає пройти СМЕ. Раніше також були подібні випадки.
Крім того, матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2 - батька неповнолітнього ОСОБА_3 , відповідно до яких він не був присутній на місці події, тому пояснити нічого не може.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Шепеля Віталія Сергійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року - скасувати. Провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 зач. 1 ст. 184 та за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева