01.04.24
33/812/123/24
Справа № 473/7201/23
Провадження № 33/812/123/24
1 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Шаманської Н.О.
за участю секретаря Біляєвої В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подане його захисником Загоруйком Геннадієм Анатолійовичем, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави, а також позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік
Згідно постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 лютого 2024 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 582399 від 21 грудня 2023 року вбачається, що 21 грудня 2023 року о 20 год. 11 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «ВАЗ - 2109», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду у встановленому порядку, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер», а також проїхати до лікарні відмовився, що зафіксовано на боді - камеру «Tecsar - 4500» та автомобільного відеореєстратора «24 FIB - YCS 1015». Зазначеним порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави, а також позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 14 лютого 2024 року подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції. Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що оскаржувана постанова була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 2 лютого 2024 року. З її змістом ОСОБА_1 та його адвокат ознайомились 5 лютого 2024 року. За такого, строк для подачі апеляційної скарги відраховувався ними саме з цієї дати. Інших доказів направлення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Від захисника Загоруйко Г.А. надійшла заява про відкладення розгляду справи або проведення судового засідання без участі захисника у зв'язку з відрядженням та неможливістю прийняти участь у судовому засіданні .
З метою дотримання строків розгляду справи, апеляційний суд розглянув клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутністю захисника.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови судді місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників справ про адміністративні правопорушення виступає передбачений у частині 2 статті 294 КУпАП порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно положень частини 2 статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.
Правило дотримання десятиденного строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з дня її винесення, передбачене частиною 2 статті 294 КУпАП, надає потенційному апелянту достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади, період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За приписами КУпАП, процесуальні дії під час провадження у справі про адміністративне правопорушення мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
За положеннями ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Так, причина пропуску строку звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою на постанову місцевого суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом 1 лютого 2024 року. Адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні. Апеляційна скарга подана ним 14 лютого 2024 року, тобто поза межами строку встановленого ст. 294 КУпАП.
Зазначені вище обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 та його адвоката про розгляд справи у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області та про результат розгляду справи.
Оскільки ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні 1 лютого 2024 року, коли судом винесена оскаржувана постанова, то відповідно чув резолютивну частину оскаржуваної постанови. З довідки про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що постанова Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 лютого 2024 року надіслана судом та доставлена до електронної скриньки захисника ОСОБА_1 1 лютого 2024 року на адресу, особисто зазначену ним у письмових поясненнях та клопотаннях.
Крім того, захисник ОСОБА_1 зазначає, що вони ознайомились з копією оскаржуваної постанови 5 лютого 2024 року. За такого, вони мали можливість оскаржити її встановлений законодавством строк.
Посилання на дату ознайомлення з копією постанови як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення є помилковим тлумаченням діючого законодавства, оскільки положення статті 294 КУпАП пов'язують строки оскарження виключно з моментом винесення судом відповідної постанови, а не з моментом її вручення особі, яка брала участь у справі.
Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт не наводить, зокрема, не вказує об'єктивних причин, які перешкодили вчасно подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, ОСОБА_1 не подав вчасно апеляційну скаргу без об'єктивних на те причин, посилаючись фактично на те, що строк на оскарження ним відраховувався з 5 лютого 2024 року, коли він та його адвокат ознайомились зі змістом оскаржуваної постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, враховуючи, що матеріали справи містять достатні дані про обізнаність ОСОБА_1 про складення протоколу про адміністративне правопорушення, про час і місце розгляду справи судом та винесення постанови слід дійти висновку, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах, встановленого ст. 294 КУпАП 10-денного строку, з дня винесення постанови суду.
За таких обставин, строк на апеляційне оскарження постанови суду не підлягає поновленню.
З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Шаманська