Справа № 462/3420/23 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/3154/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
21 березня 2024 року м.Львів
Справа № 462/3420/23
Провадження № 22ц/811/3154/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув справу за апеляційною скаргоюЗалізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Залізничного районного суду м.Львова, ухвалене у м. Львові 19 вересня 2023 року у складі судді Ліуша А.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту,-
встановив:
9 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту. В обґрунтування позову посилається на те, що під час оформлення спадкових прав після смерті її сина - ОСОБА_3 , нею (позивачем) виявлено, що на все його майно накладено арешт. В той же час, відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 . Оскільки відсутні виконавчі провадження, то й відсутня правова підстава для примусового арешту майна. Просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 19 вересня 2023 року позов задоволено. Знято арешт із всього майна, що належить ОСОБА_3 , в межах ВП № 58398947, який накладений Залізничним відділом державної виконавчої служби в місті Львові, на виконання виконавчого листа №462/8036/15-к, виданого 7 лютого 2019 року Сихівським районним судом міста Львова. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Рішення суду оскаржив Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження АСВП № 58398947 з виконання виконавчого листа № 464/8036/15-к, виданого 7 лютого 2019 року Сихівським районним судом м. Львова, про конфіскацію усього належного на праві власності майна ОСОБА_3 . При примусовому виконанні у межах виконавчого провадження постановою державного виконавця від 20 лютого 2019 року накладено арешт на майно боржника. Посилається на постанови Великої Палати Верховного від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 5 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 7 квітня 2021 року у справі № 174/474/17, згідно яких відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови). Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.Вважає, що Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може бути відповідачем у справі та на нього не може бути покладено обов'язок зі сплати судового збору у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 24 лютого 2009 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , та померлому ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2012 року, Витягу про державну реєстрацію прав та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі вбачається, що спадкоємцями майна ОСОБА_4 є: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
З відповіді Залізничного відділу державної виконавчої служби в м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2023 року вбачається, що у виконавчій службі перебувало на виконанні ВП №5839847 з виконання виконавчого листа №462/8036/15-к, виданого Сихівським районним судом м. Львова 7 лютого 2019 року про конфіскацію майна ОСОБА_3 В межах цього виконавчого провадження постановою про звернення стягнення на майно боржника від 20 лютого 2019 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника.
З відповіді Сихівського відділу Державної виконавчої служби в м. Львові від 23 лютого 2023 року вбачається, що згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень у відділі не перебуває відкритих виконавчих проваджень, у яких боржником є ОСОБА_3 .
Оскаржуване рішення мотивоване наступним.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно із п.11 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.
Встановлено, що виконавчого провадження щодо ОСОБА_3 , в межах якого накладено арешт, не існує, а з часу накладення арешту пройшов тривалий час.
Судом першої інстанції не встановлено існування будь-яких законних підстав для обмеження позивача в праві оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , не доведено необхідності застосування такого заходу з боку держави. Позовні вимоги не спростовані.
З урахуванням встановленого суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.
Головуючий
Судді