Дата документу 25.03.2024 Справа № 335/1257/24
Єдиний унікальний № 335/1257/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/196/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 303 КПК України
25 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
заявника ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність посадової особи поліції ВП №1 РУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 24 січня 2024 року, -
1 лютого 2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_7 на бездіяльність посадової особи поліції ВП №1 РУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 24 січня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2024 року було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 з тих підстав, що його повідомлення від 24 січня 2024 року про те, що ним були виявлені ознаки кримінального правопорушення не містить викладу обставин, які можуть свідчити про вчинення державними реєстраторами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358, 396 КК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати службову особу ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізької області, уповноважену на внесення відповідних відомостей до ЄРДР, негайно виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме внести відповідні відомості до ЄРДР за заявленою ним в заяві від 24 січня 2024 року кваліфікацією про вчинене кримінальне правопорушення впродовж 24 годин та видати йому відповідний витяг з ЄРДР.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що слідчим суддею не досліджено, що ним подавалось усна заява про злочин та бланк, який власноручно заповнювала викликана по «102» слідча оперативна група ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Зазначає, що він подавав заяву про кримінальне правопорушення виключно в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України, а не в порядку ЗУ «Про звернення громадян», на який посилається слідчий суддя.
Зауважує, що станом на дату і час подання скарги на розгляд слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України відомості за його заявою про кримінальне правопорушення від 24 січня 2024 року до ЄРДР не внесено.
Також вказує, що подана ним заява про вчинене кримінальне правопорушення є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи та підкріплена додатками, які є копіями процесуальних документів.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, разом з тим, як вбачається із матеріалів скарги, ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущений.
25 березня 2024 року від прокурора ОСОБА_6 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_8 відмовити, зазначаючи про те, що в апеляційній скарзі він посилається на незаконність іншої ухвали, а саме ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, якою вирішено скаргу ОСОБА_9 . Вказав, що слідчий, прокурор після прийняття заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не вправі перевіряти заяву чи повідомлення на предмет наявності ознак складу злочину, але повинен перевіряти достатність даних, які можуть свідчити про його вчинення.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, погодився з тим, що слідчий не повинен проводити попередню оцінку кваліфікації, проте зобов'язаний перевірити наявність фактів, які можуть свідчити про вчинення злочину. Вказав, що скарга ОСОБА_7 зводиться до того, що йому було видано документи не в повному обсязі та у непрошитому вигляді, проте такі доводи не можуть свідчити про вчинення будь-якого злочину.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_7 та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30 червня 2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину, фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Також Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження 51-8007км18) наголосив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правосуддя.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Так, як вбачається із матеріалів скарги, 24 січня 2024 року ОСОБА_7 звернувся до Відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень (а.с. 15).
Зі змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення випливає, що з 10 січня 2024 року по 19 січня 2024 року ОСОБА_7 звернувся до Департаменту реєстраційних послуг за отриманням інформації, разом з цим, йому було надано частково інформацію, не в повному обсязі (а.с. 15).
В своїй скарзі ОСОБА_7 посилається на вчинення державними реєстраторами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відносно нього кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 358, 396 КК України.
Із письмових пояснень голови комісії з припинення (реорганізації) департаменту ОСОБА_10 випливає, що після отримання запитів, державними реєстраторами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, у відповідності до вимог законодавства, було перевірено наявність у реєстраційних справах відповідних юридичних осіб, запитуваних документів та підготовлено копії документів з дотриманням вимог Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Зазначені документи було передано до Центру надання адміністративних послуг по Вознесенівському району для надання заявникам під підпис (а.с. 21-23).
Як вбачається із відповіді т.в.о. начальника ВП №1 ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 за №328св/46/04.2024 від 25 січня 2024 року, під час відпрацювання виклику, який був зроблений ОСОБА_7 на лінію «102» та безпосередньо на місці події, будь-яких фактів, що б вказували на наявність злочину не встановлено (а.с. 24-25).
На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції з приводу того, що заява ОСОБА_7 не містить ознак кримінальних правопорушень, передбачених Особливою частиною КК України, а також не підтверджує факту вчинення таких правопорушень є переконливими та обґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, враховуючи положення ч. 1 ст. 2, ст. 11 КК України, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Об'єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно - небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діяннями та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудового розслідування, крім іншого вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого злочину, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомленні про злочин, за відповідними статтями кримінального кодексу.
В своїй скарзі ОСОБА_7 посилається на вчинення державними реєстраторами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відносно нього кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 358, 396 КК України.
Так, ст. 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за підроблення документів, початків, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 358 КК України полягає в таких альтернативних діях, як підроблення посвідчення або іншого документа; збут підробленого документа; виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків; збут підроблених печаток штампів чи бланків.
Отже, основною складовою злочину, передбаченого ст. 358 КК України є саме підроблення документу, початків, штампів та бланків, а також їх збут.
Зі змісту протоколу прийняття заяви ОСОБА_7 випливає, що працівниками Департаменту реєстраційних послуг на його звернення було надано частково інформацію, тобто не в повному обсязі.
На думку колегії суддів, надання зі слів ОСОБА_7 йому інформації не в повному обсязі не свідчить про підроблення офіційного документу.
Більш того, самим же ОСОБА_7 ані в своїй заяві про вчинення злочину, ані в апеляційній скарзі не вказано, що саме в наданій йому інформації він вважає підробленням, не зазначено ним і які саме відомості є неправдивими, яка зміна або характер тексту відбулась шляхом механічних маніпуляцій працівників Департаменту реєстраційних послуг.
Крім того, в своїй скарзі ОСОБА_7 вказує на ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 396 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Отже, згідно вказаної статті відповідальність настає за приховування злочину лише певного ступеня його тяжкості.
Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України є формальним, і з об'єктивної сторони приховування злочину полягає в заздалегідь не обіцяному переховуванні злочину, яке може бути вчинене тільки шляхом активної поведінки - дії.
У своїй заяві та скарзі ОСОБА_7 не вказує який саме тяжкий або особливо тяжкий злочин було приховано працівниками Департаменту реєстраційних послуг, а тільки зазначає про надання йому неповної інформації на його запит.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що в заяві ОСОБА_7 від 24 січня 2024 року не було наведено відомостей, які можуть свідчити про вчинення працівниками Департаменту реєстраційних послуг кримінальних правопорушень, а тому, викладені в заяві відомості не підлягали внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 304, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність посадової особи поліції ВП №1 РУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 24 січня 2024 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4