вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" березня 2024 р. Cправа № 902/1259/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,
За участю представників:
прокурор Міняйло І.М., службове посвідчення №072237 від 01.03.2023;
позивача1 не з'явився;
позивача2 не з'явився;
відповідача Бобко Т.Є., довіреність №007.2ДР-14-1222 від 29.12.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Керівника Тульчинської окружної прокуратури (вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600) в інтересах держави в особі
Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, а/с 340)
Тульчинської міської ради (вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036)
про: визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в розмірі 19 144,41 грн.
Керівник Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Тульчинської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в розмірі 19 144,41 грн.
Ухвалою суду від 09.10.2023 позовну заяву Керівника Тульчинської окружної прокуратури №02.55/1-988 вих-23 від 02.10.2023 залишено без руху та встановлено прокуратурі строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
11.10.2023 на адресу суду надійшли клопотання про долучення документів до яких долучено копії звіту про виконання договору закупівлі.
Таким чином прокурором усунуто недоліки позовної заяви №02.55/1-988 вих-23 від 02.10.2023.
Ухвалою суду від 12.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.11.2023.
18.10.2023 до суду від позивача1 - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи без участі представника.
30.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
На визначену судом дату в судове засідання 06.11.2023 з'явились прокурор та представник відповідача.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 27.11.2023 о 10:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання представників позивачів, суд ухвалою від 08.11.2023 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
07.11.2023 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
17.11.2023 від позивача1 - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
21.11.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 в подібних правовідносинах.
27.11.2023 від позивача2 - Тульчинської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в якій також зазначено що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.11.2023 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі № 902/1259/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного суду у справі № 922/2321/22. Крім того, зобов'язано сторони повідомити Господарський суд Вінницької області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 922/2321/22.
07.02.2024 до суду від Керівника Тульчинської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Для розгляду вищевказаного клопотання, а також вирішення питання про поновлення провадження у справі, суд ухвалою від 08.02.2024 призначив судове засідання на 26.02.2024.
На визначену судом дату в судове засідання 26.02.2024 з'явився прокурор.
За наслідками судового засідання, суд протокольними ухвалами поновив провадження у справі та закрив підготовче провадження з призначенням розгляду справи по суті на 20.03.2024.
Враховуючи неявку у судове засідання представників позивачів та відповідача, суд ухвалою від 27.02.2024 повідоми останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 20.03.2024 з'явились прокурор та представник відповідача, позивачі правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, однак судом враховано клопотання останніх про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивачів.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.03.2024, в зв'язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Обставини встановлені судом.
Тульчинською міською радою 02.07.2021 оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю товару, а саме: «Електрична енергія, код 09310000-5-Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник».
Очікувана вартість закупівлі 145 000,00 гривень.
Запланований обсяг електричної енергії складав 65193 кВт/год.
Учасниками вказаних відкритих торгів зареєстровано 4 суб'єкта господарської діяльності: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" з ціновою пропозицією 115 999,00 грн. з ПДВ, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» з ціновою пропозицією 116 000,00 грн. з ПДВ, - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» з ціновою пропозицією 130 386,00 грн. з ПДВ, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» з цінової пропозицією 134 297,58 грн. з ПДВ.
За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозиції/пропозицій UА-2021-07-02-002071-а від 14.07.2021 визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" з найменшою остаточною ціновою пропозицією 115 999,00 грн. з ПДВ.
У подальшому між Тульчинською міською радою (позивачем2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (відповідач) укладено договір № 73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір).
Предметом вказаного договору є: електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник - 09310000-5 електрична енергія (Електрична енергія)» за ціною (згідно комерційної пропозиції до договору) 1,77931 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, обсяг електричної енергії: 65193 кВт/год, загальною вартістю 115 999,00 гривень.
Відповідно до п. 2.1, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього Договору (п. 5.1 Договору).
Згідно з комерційною пропозицією, ціна (тариф) електричної енергії: 1,77931 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ, загальний обсяг постачання 65193 кВт/год.
Відповідно до п. 13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе зобов'язань Сторонами - до їх повного виконання.
Відповідно до п. 13.7 договору підвищення ціни за одиницю товару може змінюватися у випадках коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, з урахуванням вимог передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, у подальшому до договору № 73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 за ініціативою відповідача укладено 3 додаткові угоди, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, а саме: 19.10.2021 додаткову угоду № 2, 26.10.2021 додаткову угоду № 3 та 02.11.2021 додаткову угоду № 4.
Вищевказаними додатковими угодами внесено наступні зміни:
- додатковою угодою № 2 від 19.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.09.2021 до 1,95546грн за 1 кВт/годз ПДВ, або +9,90 % та зменшено загальний обсяг постачання електричної енергії до 54476 кВт/год. Згідно умов вказаної додаткової угоди підставою підвищення ціни на електричну енергію є коливання ціни на ринку електричної енергії.
- додатковою угодою № 3 від 26.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.10.2021 до 2,14905грн за 1 кВт/год з ПДВ, або +9,95 % у порівнянні з попереднім підвищенням за додатковою угодою №2. Також змінено обсяг постачання електричної енергії в сторону зменшення, а саме до 28285 кВт/год.
- додатковою угодою № 4 від 02.11.2021підвищено ціну на електричну енергію з 01.11.2021 до 2,36181 грн за 1 кВт/год з ПДВ, або +9,90 % у порівнянні з попереднім підвищенням за додатковою угодою №3. Також змінено обсяг постачання електричної енергії в сторону зменшення, а саме до 25689 кВт/год.
На виконання умов договору та додаткових угод до нього Тульчинська міська рада за період з 02.08.2021 по 31.08.2021 придбала 5323,80 кВт електричної енергії за ціною 1,779312 грн за 1 кВт/год з ПДВ, за період з 01.09.2021 по 30.09.2021 придбала 23420,46 кВт електричної енергії за ціною 1,957796 грн за 1 кВт/год з ПДВ та за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 придбала 25689,53 кВт електричної енергії за ціною 2,36181 грн за 1 кВт/год з ПДВ.
Всього за період з 02.08.2021 по 31.10.2021 позивач2 придбав електричної енергії 54433,79 кВт та сплатив кошти на загальну суму 115998,97 грн.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що Тульчинською окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару, визначеної в договорі про закупівлю, а саме:
- в наслідок укладення додаткової угоди №2 від 19.10.2021підвищено ціну на електричну енергію з 01.09.2021 до 1,95546грн за 1 кВт/годз ПДВ, або +9,90 % та зменшено загальний обсяг постачання електричної енергії до 54476 кВт/год. Згідно умов вказаної додаткової угоди підставою підвищення ціни на електричну енергію є коливання ціни на ринку електричної енергії. Укладенню додаткової угоди №2 від 19.10.2021 передував лист Відповідача від 10.09.2021 № 217-Сл-4789-0921 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України у вересні 2021 року та те, що відповідно до ч. З ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п 5.2.2. розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії ТОВ «Вінницягаз Збут» необхідно збільшити ціну за 1 кВт/год. Сторонами також враховано інформацію, зазначену у експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати від 27.09.2021 № В-488, згідно з якою середньозважена ціна на РДН, ОЕС України станом на 23.09.2021 склала 2805,51 грн. за МВт/год, а відсоток коливання ціни становить +15,53%. Фактично даним висновком встановлено ціну на 27.09.2021, при цьому за умовами п. 4 додаткової угоди №2 від 19.10.2021 вирішено підвищити ціну за попередній період, додаткова угода набуває чинності з 01.09.2021, тобто до моменту її підписання, що взагалі неможливо, у разі безперервного постачання електричної енергії та її фактичного отримання на момент укладення угоди, тобто за ціною основного Договору.
- в наслідок укладення додаткової угоди № 3 від 26.10.2021підвищено ціну на електричну енергію з 01.10.2021 до 2,14905грн за 1 кВт/год з ПДВ, або +9,95 % у порівнянні з попереднім підвищенням за додатковою угодою №2. Також змінено обсяг постачання електричної енергії в сторону зменшення, а саме до 28285 кВт/год. Укладенню додаткової угоди № 3 від 26.10.2021 передував лист Відповідача від 23.10.2021 № 217-СЛ-6504-1021 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. Сторонами також враховано інформацію, зазначену у експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати від 18.10.2021 № В-531, виготовленому на замовлення ТОВ «Вінницягаз Збут», згідно з яким середньозважена ціна на РДН, ОЕС України станом на 18.10.2021 склала 2904.57 грн МВт/год, а відсоток коливання ціни становить +24,94%. Фактично даним висновком встановлено ціну на 18.10.2021, при цьому за умовами п. 4 додаткової угоди № 3 від 26.10.2021 вирішено підвищити ціпу за попередній період, додаткова угода набуває чинності з 01.10.2021, тобто до моменту її підписання, що взагалі неможливо, у разі безперервного постачання електричної енергії та її фактичного отримання на момент укладення угоди. Таким чином, сторонами за відсутності об'єктивних та законних підстав для підвищення вартості електричної енергії за оспорюваною угодою збільшено ціну на одиницю товару на 9,95 % у порівнянні з попереднім підвищенням за додатковою угодою № 2 та на 20,78 % у порівнянні з первинною ціною за основним Договором.
- в наслідок укладення додаткової угоди № 4 від 02.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.11.2021 до 2,36181 грн за 1 кВт/год з ПДВ, або +9,90 % у порівнянні з попереднім підвищенням за додатковою угодою №3. Також змінено обсяг постачання електричної енергії в сторону зменшення, а саме до 25689 кВт/год. Укладенню додаткової угоди № 4 від 02.11.2021 передував лист Відповідача від 26.10.2021 № 217-СЛ-6576-1021 (тобто в день укладення додаткової угоди № 3 від 26.10.2021) в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. До вказаного листа відповідачем долучено експертний висновок Вінницької Торгово-промислової палати № В-569 від 26.10.2021 проте, зазначений висновок не містить інформацію про динаміку цін на вказаний товар, оскільки не містять інформації про рівень цін за попередні періоди (дні, місяці, роки). Крім того, цей висновок носить довідково-інформаційний характер, не враховує умов договору, термінів доставки та оплати. Таким чином, сторонами за додатковою угодою №4 від 02.11.2021 збільшено ціну на одиницю товару на 9,90 % у порівнянні з попереднім підвищенням за додатковою угодою №3 та на 33,09 % у порівнянні з первинною ціною за основним Договором.
Внаслідок укладення додаткових угод № 2, 3, 4 ціна на електричну енергію за час дії договору № 73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 зросла за 1 кВт/год з 1,77931 грн до 2,36181 грн (+0,5825 грн.), або + 33,09 %.
Прокурор стверджує, що навіть за умови настання події, а саме зміни регулятором тарифу на послуги з розподілу електричної енергії після укладення Договору чи додаткової угоди до Договору, застосування нового тарифу можливе не раніше спливу 20 днів від дня надання електропостачальником споживачу повідомлення, а укладання додаткових угод в дуже малий проміжок часу, а саме 19.10.2021 та 26.10.2021, а також 02.11.2021 дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни до договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо неперевищення 10% збільшення, який суттєво дотримано не був - тобто укладання спірних додаткових угод не мало легітимної мети у розумінні ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Отже, на переконання прокурора, замовником - Тульчинською міською радою здійснено оплату товару за значно вищою ціною, ніж було розраховано під час укладення договору. Такі недобросовісні дії ТОВ «Вінницягаз Збут» зробили результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів.
Крім того, прокурор звертає увагу суду, що існування різниці між ціною на закуповуваний товар, запропонованою учасником відкритих торгів, та середньою ринковою ціною на цей товар, не свідчить про наявність коливання ціни на ринку, а лише про подання останнім тендерної пропозиції за ціною, що не відповідає ринковій. При цьому, така невідповідність не позбавляє переможця торгів обов'язку виконувати умови поставки товару, на які той добровільно погодився при подачі тендерної пропозиції та підписанні договору про закупівлю.
За твердженням прокурора, зміна ціни за одиницю товару, закуповуваного у відповідності до норм Закону, можлива у разі істотної зміни ринкової ціни на товар в проміжок часу після укладення договору про закупівлю та до повного його виконання та винятково пропорційно такій зміні.
Прокурор також звертає увагу і на те, що укладеними додатковими угодами до Договору сторонами змінено не лише ціну одиниці закуповуваного товару, а і його загальну кількість, шляхом зменшення обсягу постачання.
Таким чином, сторонами Договору поряд з ціною фактично змінено і предмет договору, що в силу дії частини першої статті 638 Цивільного кодексу України є істотною умовою договору, а відтак на нього також поширюються вимоги статті 41 Закону.
В той же час, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України роз'яснено, що у разі зменшення обсягів закупівлі ціна договору про закупівлю зменшується в залежності від таких змін (лист Мінекономрозвитку №3302-06/34307-06 від 27.10.2016). Незважаючи на це, сторонами Договору не лише не зменшено ціну договору, а й, за відсутності належного документального обґрунтування, підвищено вартість електричної енергії.
При цьому, зміст положень статей 22 та 41 Закону дозволяє дійти висновку про відсутність нормативного механізму, що передбачав би право сторін договору про закупівлю на зменшення обсягу закупівлі без адекватного зниження ціни договору. Що стосується передбаченого пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону права сторін на зміну ціни на одиницю товару у разі коливання ціни на ринку, останнє в свою чергу не включає в себе можливість зміни предмету договору, зокрема кількісного виразу обсягу закуповуваного товару.
Крім вимоги про визнання додаткових угод недійсними прокурор просить стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти в сумі 19 144,41 грн, в обґрунтування чого зазначає наступне.
На час підписання основного договору №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 ТОВ «Вінницягаз Збут» підписало вищевказаний Договір, чим засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов'язання поставити Споживачу електричну енергію обсягом 65193 кВт*год, загальною вартістю 115 999 грн з ПДВ. Недійсність додаткових угод до договору № 73/60ЕВ217-7460 від 02.08.2021 означає, що зобов'язання сторін регулюються договором. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж». Згідно інформації, наданої Тульчинською міською радою від 27.12.2022 № 02-52-3665 на виконання договору №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 ТОВ «Вінницягаз Збут» поставлено електричну енергію загальним обсягом 54433,79 кВт. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю на виконання вказаного договору Тульчинською міською радою перераховано ТОВ «Вінницягаз Збут» грошові кошти в сумі 115 99,00 грн.
Відповідно за 54 433,79 кВт/год Тульчинська міська рада мала б сплатити 54 433,79 кВт/год * 1,77931 грн. = 96 854,59 грн.
Отже, в результаті укладення сторонами додаткових угод з порушенням вимог Закону, якими незаконно та необґрунтовано збільшено ціну, з місцевого бюджету Позивачем - Тульчинською міською радою, безпідставно та надмірно сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 19 144,41 грн (115 999,00 грн - 96 854,59 грн =19 144,41 грн), що підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з позовом про визнання Додаткових угод №2, №3 та №4 недійсними та стягнення з ТОВ «Вінницягаз Збут» на користь Тульчинської міської ради надмірно сплачених коштів у сумі 19 144,41 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, зокрема, що підвищення ціни на електричну енергію відбувалось внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, що підтверджується експертними висновками Вінницької торгово-промислової палати:
- № В-488 від 27 вересня 2021 року - відповідно до якого збільшення середньозваженої ціни електричної енергії станом на 23 вересня 2021 р. відносно середньозваженої ціни станом на 09 вересня 2021 р. складає 15,53 %;
- № В-531 від 18 жовтня 2021 року - відповідно до якого збільшення середньозваженої ціни електричної енергії станом на 18 жовтня 2021 р. відносно середньозваженої ціни станом на 01 жовтня 2021 р. складає 24,94 %;
- № В-569 від 26 жовтня 2021 року - відповідно до якого збільшення середньозваженої ціни електричної енергії станом на 26 жовтня 2021 р. відносно середньозваженої ціни станом на 01 жовтня 2021 р. складає 28,17 %.
Отже, додаткові угоди, як і укладений договір містять підстави зміни ціни договору і такі умови повністю відповідають законодавству про публічні закупівлі та консультаціям, наданим про укладення та зміну договору про публічні закупівлі.
Таким чином, за твердженнями відповідача, правові позиції, застосовані прокурором про загальні вимоги про зміну істотних умов договору, в цьому випадку не можуть застосовуватися, а отже твердження прокурора, що загальне підвищення ціни за весь строк дії договору не може перевищувати 10 відсотків, не має правових підстав, в законодавстві України таке розуміння п. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" відсутнє.
На переконання відповідача всі додаткові угоди укладались між Сторонами Договору з дотриманням вимог п. 2 та керуючись п. 6 і п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і пункту 13.7 Договору. До кожної додаткової угоди відповідачем додавались листи з повідомленням про зміну ціну договору та Експертні висновки Вінницької Торгово-промислової палати, якими підтверджувалося коливання ціни електричної енергії. Позивач отримував проекти додаткових угод з доданими документами, розглядав їх певний проміжок часу, підписував, скріплював підпис печаткою та один примірник оформленої належним тоном додаткової угоди повертав Відповідачу. Жодного разу Позивач не заявив про відмову від укладення додаткових угод, про відмову від підписання актів приймання-передачі електричної енергії у зв'язку із зміною ціни, про порушення Відповідачем своїх зобов'язань по Договору, не оспорював дії Відповідача щодо пропозиції внесення змін у Договір, не складав протоколів розбіжностей до запропонованих додаткових угод, не повертав їх без підписання разом з актами приймання- передачі електричної енергії. Договір № 73/60ЕВ217-7460-21 постачання електричної енергії споживачу від 02.08.2021 виконаний з урахуванням зміни ціни на загальну суму 115 999,00 грн належним чином, без перевищення загальної суми, визначеної у Договорі при його укладенні в розмірі 115 999,00 грн. А відтак, ТОВ «Вінницягаз Збут» та Міською радою внесені зміни до умов Договору з дотриманням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, якою передбачена можливість зміни істотних умов договору, зокрема, у разі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі.
З огляду на викладене, за твердженнями відповідача в задоволенні позову слід відмовити, оскільки прокурор не довів існування обставин порушення вимог чинного законодавства, обґрунтованості підстав вважати нікчемними додаткові угоди, обґрунтованості заявленої до стягнення суми та, відповідно, наявність достатніх правових підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом.
У відповіді на відзив прокурор, спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчення та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору. Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Разом з тим, на переконання прокурора, відповідачем не доведено, чому без підвищення ціни за одиницю товару останній не міг виконати договірні зобов'язання по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Також відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії, однак не навів аргументів, що підвищення ціни є непрогнозованим, що лише підтверджується наведеними у відзиві на позовну заяву твердженнями відповідача. Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, а тому додаткові угоди № 2 від 19.10.2021, № 3 від 26.10.2010 та № 4 від 02.11.2021 суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Замовником - Тульчинською міською радою здійснено оплату товару за вищою ціною, ніж вони розраховували під час укладення договору. Такі недобросовісні дії ТОВ «Вінницягаз Збут» роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів Позивачем2.
Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. Тульчинська міська рада мала беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі.
Враховуючи вищевикладене, прокурор стверджує, що наявні фактичні обставини, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод № 2 від 19.10.202, №3 від 26.10.2021 та №4 від 02.11.2021 недійсними на момент їх укладення, оскільки спірні додаткові угоди суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак наявні підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно звертає увагу суду на заперечення викладені ним у відзиві на позовну заяву, зокрема на відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача 1 - Управління Північного офісу Держаудислужби у Вінницькій області та на правомірність укладення додаткових угод до договору щодо збільшення вартості електричної енергії у визначений період, оскільки жодна з наведених угод не містить в собі вимог щодо збільшення ціни товару понад десять відсотків, отже відповідна вимога ч.2 ст.41 Закону сторонами дотримана. Крім того, момент укладення кожної зі спірних угод не перебігає часу підписання між сторонами акту прийому - передачі електричної енергії за розрахунковий період, за який змінювалася ціна, отже не встановлено ознак безпідставного перегляду ціни після виконання відповідних обов'язків за Договором. Також підписані сторонами акти прийому - передачі електричної енергії за розрахункові періоди серпня, вересня та жовтня 2021 року містять розбивку відповідних обсягів за меншими періодами з урахуванням кожного моменту збільшення ціни, що само по собі також не заборонено вимогами діючого законодавства в сфері електроенергетики. На підтвердження обґрунтованості коливання ціни на електричну енергію, що зумовило її збільшення за Договором, Відповідачем надані експертні висновки Харківської торгово-промислової палати, за змістом яких можна прослідкувати динаміку цін та встановити її рух у бік збільшення, оскільки зазначені зміни ціни встановлені на дати, що наближені до початку та кінця відповідного розрахункового періоду. В наведених документах порівнюються ціни станом лише на дві дати та визначено відсоток підняття ціни лише між цими датами, але з урахуванням кількості отриманих висновків (3 шт) - є можливість порівняти динаміку ринкових цін у відсотках та співвідносити її з відповідними розрахунковими періодами, за які сторонами було збільшено ціну за Договором. При цьому динаміка збільшення ринкової ціни на електричну енергію є послідовною та очевидною. Жодного доказу на спростування зазначеної динаміки Прокурором не надано.
З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Щодо звернення прокурора в інтересах Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Тульчинської міської ради суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.
Статтею 2 цього Закону визначено, що головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Пункт 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачає право органів Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, згідно з яким Північний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Чернігівській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Північного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Північний офіс Держаудитслужби реалізує свої повноваження через утворені структурні підрозділи. У Вінницькій області таким підрозділом є Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах у справах №924/1237/17, № 826/9672/17, № 924/1256/17, № 906/296/18, № 925/682/18 та № 909/545/18, де позивачем була визначена саме Держаудитслужба.
Крім того, статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, установи, організації.
Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що закупівля UА-2021-07-02-002071-а здійснена за рахунок коштів міського бюджету, саме на Тульчинську міську раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведенні публічних закупівель.
Отже, Тульчинська міська рада також підлягає визнанню особою, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки саме на користь Тульчинської міської ради, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню кошти за неналежне виконання умов Договору.
В порушення вказаних вимог законодавства, Тульчинською міською радою та Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не забезпечено належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допущено пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення зайво сплачених коштів.
Враховуючи вищезазначене, Тульчинська окружна прокуратура листом від 19.01.2023 повідомила Північний офіс Держаудитслужби (який в свою чергу скерував лист до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області) та листом від 11.04.2023 повідомила Тульчинську міську раду про порушення законодавства під час проведення тендеру UА-2021-07-02-002071-а, укладання та виконання Договору № 73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 та додаткових угод до вказаного договору.
Проте, згідно відповіді Управління у зв'язку з тим, що вказана закупівля проведена у спрощеному порядку, а отже не є процедурою закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» в Управління відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення моніторингу вищезазначених закупівель.
А Тульчинська міська рада на вказаний лист повідомила, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням видатків бюджету відсутня можливість самостійного захисту інтересів міської ради.
Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, а ні Управлінням, а ні міською радою, не вжито заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору постачання енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.
Тому, звернення прокуратури до суду в інтересах Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Тульчинської міської ради є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у серпні 2021 року, однак, заходів для усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів уповноваженими органами не вжито, хоча достеменно відомо про дані обставини.
Жодним законодавчим актом прокурора не зобов'язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача (позивачів).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Неефективне та нераціональне використання бюджетних коштів підриває засади бюджетного процесу, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури (ч. 3 ст. 131-1 Конституції України).
У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов'язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.
На переконання суду звернення прокурора до суду в даному випадку є забезпечення захисту порушених інтересів держави та здійснено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність у прокурора достатніх правових підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом спростовується викладеним вище.
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).
За загальним правилом договір визнається недійсним з моменту його укладення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України). Тому до спірних правовідносин щодо підстав недійсності додаткової угоди до договору застосовується та редакція Закону "Про публічні закупівлі", яка була чинною на момент укладення такої угоди. Тобто застосуванню підлягає Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ (з відповідними змінами).
Відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
У абзаці 2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п.2 ч.5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
У п. 13.7 Договору про закупівлю встановлено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення. Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коди на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна були обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення Постачальника до Споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена Сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку Сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення Постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або етапом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені Сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог н. 2 ч. 4 сі 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо Постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).
Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтована відповідачем коливанням ціни на ринку електричної енергії.
Укладенню додаткової угоди № 2 від 19.10.2021 передував лист Відповідача від 10.09.2021 № 217-Сл-4789-0921 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України у вересні 2021 року та те, що відповідно до ч. 3 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п 5.2.2. розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії ТОВ «Вінницягаз Збут» необхідно збільшити ціну за 1 кВт/год. Сторонами також враховано інформацію, зазначену у експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати від 27.09.2021 № В-488, згідно з якою середньозважена ціна на РДН, ОЕС України станом на 23.09.2021 склала 2805,51 грн. за МВт/год, а відсоток коливання ціни становить +15,53%. Фактично даним висновком встановлено ціну на 27.09.2021, при цьому за умовами п. 4 додаткової угоди від 19.10.2021 вирішено підвищити ціну за попередній період, додаткова угода набуває чинності з 01.09.2021, тобто до моменту її підписання.
Укладенню додаткової угоди № 3 від 26.10.2021 передував лист Відповідача від 23.10.2021 № 217-СЛ-6504-1021 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. Сторонами також враховано інформацію, зазначену у експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати від 18.10.2021 № В-531, виготовленому на замовлення ТОВ «Вінницягаз Збут», згідно з яким середньозважена ціна на РДН, ОЕС України станом на 18.10.2021 склала 2904.57 грн МВт/год, а відсоток коливання ціни становить +24,94%. Фактично даним висновком встановлено ціну на 18.10.2021, при цьому за умовами п. 4 додаткової угоди № 3 від 26.10.2021 вирішено підвищити ціпу за попередній період, додаткова угода набуває чинності з 01.10.2021, тобто до моменту її підписання.
Укладенню додаткової угоди № 4 від 02.11.2021 передував лист Відповідача від 26.10.2021 № 217-СЛ-6576-1021 (день укладення додаткової угоди № 3 від 26.10.2021) в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. До вказаного листа відповідачем долучено експертний висновок Вінницької Торгово-промислової палати № В-569 від 26.10.2021 (день укладення додаткової угоди № 3 від 26.10.2021) проте, зазначений висновок не містить інформацію про динаміку цін на вказаний товар, оскільки не містять інформації про рівень цін за попередні періоди (дні, місяці, роки).
Суд зазначає, що у вказаних експертних висновках Вінницької торгово-промислової палати інформація про динаміку ціни електричної енергії відсутня, оскільки не має інформації про рівень цін за попередні періоди (місяці, роки), а лише зазначено середньозважені ціни за період 09.09.2021-23.09.2021 (висновок від 27.09.2021 № В-488), за період 01.10.2021-18.10.2021 (висновок від 18.10.2021 № В-531) та за період 01.10.2021-25.10.2021 (висновок від 26.10.2021 № В-569). Крім того, ці висновки носять довідково-інформаційний характер, не враховує умов договору, термінів поставки та оплати.
Відповідач не надав суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.
Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, необхідність внесення зазначеної зміни ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).
Також суд звертає увагу на те, що оспорюваними додатковими угодами загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 1,77931 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 2,36181 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що становить 33,09 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (до якої зупинявся розгляд даної справи) дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні між Тульчинською міською радою та ТОВ «Вінницягаз Збут» додаткових угод № 2 від 19.10.2021, №3 від 26.10.2021 та №4 від 02.11.2021 до договору №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021, сторони не дотримали вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару була збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За приписами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У той же час, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Враховуючи те, що додаткові угоди № 2 від 19.10.2021, №3 від 26.10.2021 та №4 від 02.11.2021 до договору №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
(Висновок про визнання додаткових угод недійсними, щодо необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 до якої зупинявся розгляд у даній справі).
Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за Договором №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 грошових коштів у розмірі 19 144,41 грн, внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 19.10.2021, №3 від 26.10.2021 та №4 від 02.11.2021 до договору, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковою угодою, яка була визнана судом недійсною, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.
Як вже було встановлено судом, у додатку №1 до договору Комерційна пропозиція сторони погодили ціну за 1кВт/год - 1,77931 грн з урахуванням ПДВ.
Судом встановлено, що позивачем2 за період дії договору фактично спожито електричної енергії в розмірі 54 433,79 кВт.
Факт споживання електричної енергії позивачем2 у вказаній кількості підтверджується Актами приймання-передачі електричної енергії за період з 02.08.2021 по 31.10.2021, наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
Позивач2 на виконання умов договору та додаткових угод до нього здійснив оплату за фактично спожиту електричну енергію в розмірі 115998,97 грн, даний факт сторонами не заперечується.
Прокурором здійснено розрахунок надмірно сплаченої відповідачу суми за договором №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021, внаслідок зміни цін на підставі додаткових угод № 2 від 19.10.2021, №3 від 26.10.2021 та №4 від 02.11.2021, що були визнані судом недійсними, відповідно до якого позивачем2 надмірно сплачено бюджетних коштів на користь відповідача в розмірі 19 144,41 грн, а саме: за спожиту електричну енергію в розмірі за 54 433,79 кВт/год Тульчинська міська рада мала б сплатити 96 854,59 грн (54 433,79 кВт/год (спожита кількість) * 1,77931 грн (ціна визначена в договорі за 1 кВт/год), однак фактично сплатила 115 998,97 грн., що на 19 144,41 грн (115 999,00 грн - 96 854,59 грн) більше ніж визначено сторонами в договорі без врахування додаткових угод.
Судом встановлено, що розрахунок надмірно сплачених коштів зроблений на підставі ціни, що була погоджена сторонами в основному договорі (комерційна пропозиція) та відповідно до кількості спожитої електричної енергії за період дії договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за договором №73/60ЕВ217-7460-21 від 02.08.2021 грошових коштів у розмірі 19 144,41 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене позовні вимоги прокурора є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають до задоволення.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1 Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 19.10.2021, №3 від 26.10.2021 та №4 від 02.11.2021 до Договору № 73/60ЕВ217-7460-21 про постачання електричної енергії споживачу від 02.08.2021, укладених між Тульчинською міською радою (вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39593306).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39593306) на користь Тульчинської міської ради (вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051141) безпідставно надмірно сплачених коштів в сумі 19 144,41 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39593306) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 10 736,00 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 01 квітня 2024 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи