Постанова від 20.03.2024 по справі 912/1377/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1377/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Боруш А.О. (в залі суду) - адвокат;

від відповідача: Гайворонська М.С. (поза межами суду) - самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 (повне рішення складено 24.11.2023, суддя Бестаченко О.Л.) та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 (повний текст додаткового рішення підписано 30.11.2023) у справі № 912/1377/23

за позовом Фермерського господарства "Рис-К", с. Недогарки, Олександрійський район, Кіровоградська область

до Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про стягнення 1 655 976,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Рис-К" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Держави України в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області про стягнення з Державного бюджету України на свою користь збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 655 976,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області протиправних дій, які призвели до неможливості використання Фермерським господарством "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що спричинило завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі №912/1377/23 позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" 1 655 976,26 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції зазначено, що судовими рішеннями у справі №912/687/17 встановлено, що відповідачем не дотримано вимоги п. 12 ст. 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача, отже в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки. До закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 припинила своє існування як об'єкт цивільних прав у результаті дій відповідача, таким чином відповідач порушив своє зобов'язання. Судом встановлено доведення позивачем того, що доходи, які він міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними, і дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Також позивач довів факти вжиття ним заходів щодо одержання таких доходів, а саме позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, №912/4371/16, № 398/758/21). У даній справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об'єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід. Отже, на думку суду першої інстанції, існує причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою. Судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі визнаний доведеним розмір шкоди, на підтвердження чого позивачем наданий експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово - промислової палати від 25.07.2023 №246 та від 26.07.2023 №В-246/2. Також судом зазначено про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки строк позовної давності з огляду на положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не сплив.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у даній справі заяву представника Фермерського господарства "Рис-К" від 20.11.2023 № б/н про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" судові витрати на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване посиланням на ст. 129 ГПК України щодо покладення витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви на позивача в зв'язку з задоволенням позовних вимог. Судом зазначено, що позивачем до матеріалів справи надано достатньо доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на підготовку експертних висновків за його замовленням в загальному розмірі 8 634,00 грн у межах розгляду справи №912/1377/23, тому такі витрати підлягають покладенню та стягненню з Державного бюджету України на користь позивача. Дослідивши обсяг та зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги в межах даної справи, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 30 217,00 визнані судом пропорційними до предмета спору.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі №912/1377/23 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову; скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 в Національній кадастровій системі на час її розформування обліковувалася як вільна;

- при розгляді судом позову про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі питання законності наказів Головного управління, які стали підставою поділу земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, не вирішувалося; на даний час вони є чинними;

- у діях відповідача не було та не могло бути ознак протиправної поведінки, спрямованої на завдання збитків позивачу, який користувався земельною ділянкою на підставі договору;

- наявність обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення;

- остаточне рішення у справі №912/687/17 не може бути преюдиційним за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України в частині обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, оскільки перешкодою в користуванні позивачу земельною ділянкою був тривалий судовий процес, а не поділ земельної ділянки та передача її в приватну власність;

- після ухвалення рішення у справі №912/687/17 позивач мав право звернутися до Державного кадастрового реєстратора з заявою про скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі на підставі рішення суду, чого ним зроблено не було; висновок суду про доведеність позивачем вжиття всіх заходів щодо одержання доходів є хибним;

- розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 №284;

- передумовою для відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих позивачу як орендарю внаслідок не поновлення договору, визнання укладеної додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, якого матеріали справи не містять;

- судом першої інстанції не в повній мірі досліджено допустимість доказів при обчисленні розміру збитків, які є предметом позову;

- відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

- величина очікуваних доходів є абстрактною та не підтверджується жодними документами;

- з наданого висновку експерта вбачається, що позивачем довільно обрані культури на власний розсуд, до позову не доданий проект еколого - економічного обґрунтування; документ, який би посвідчував дійсність наміру продовження використання земельної ділянки та посіву саме цих культур, відсутній;

- позивачем не доведено якісного стану ґрунтів, показників деградації земель та ґрунтів, оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно - сільськогосподарських регіонах, які встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів унаслідок ґрунтовтоми;

- позивачем не надано жодного доказу про поважність причин пропуску строку позовної давності;

- судом надано перевагу позивачу в долученні доказів до справи, які покладено в основу оскаржуваного рішення;

- судом неправомірно залишено без розгляду письмову промову (заключне слово) відповідача.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/1377/23. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/1377/23.

08.01.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 у справі №912/1377/23; розгляд апеляційних скарг призначений на 20.03.2024.

12.03.2024 від Фермерського господарства «РИС-К» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- обставини недобросовісності дій відповідача як сторони за договором оренди землі встановлені судовими рішеннями у справі №912/687/17, які набрали законної сили та є преюдиційними;

- матеріалами справи підтверджено, що за спірний період стягнення збитків позивач був позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою, яка є предметом договору, саме через умисні дії відповідача;

- після прийняття Центральним апеляційним господарським судом остаточного рішення у справі №912/687/17 Фермерське господарство вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі, однак через причини, які не залежали від позивача, строк договору оренди землі закінчився на момент ухвалення Олександрійським міськрайонним судом рішення у справі про витребування земельної ділянки на праві оренди;

- позивачем доведено, що перешкоди в користуванні земельною ділянкою за її цільовим призначенням існували внаслідок протиправних дій саме Головного управління, виражених у поділі земельної ділянки та передачі її частин у приватну власність фізичних осіб;

- накази відповідача є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію фактом виконання, тому можуть бути оцінені на відповідність закону в межах судових справ без заявлення окремої позовної вимоги про їх недійсність;

- факт протиправності дій Головного управління встановлений постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №912/687/17, яка є преюдиційною в даній справі;

- положення постанови КМУ від 19.04.1993 №284 не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки регулюють інші правовідносини, пов'язані з тимчасовим зайняттям земельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача;

- відповідач не спростував розрахунок завданих збитків;

- позивач не порушив строки позовної давності, оскільки не міг дізнатися про порушення свого права та законного інтересу до 21.01.2021; крім того судом правомірно зазначено про продовження строків на строк дії карантину;

- доводи апеляційної скарги щодо недоведеності сівозміни є виходом за межі розгляду справи, оскільки на них відповідач не посилався в поданому відзиві на позовну заяву;

- у нормах ГПК відсутня така заява як письмова промова в судових дебатах, тому суд першої інстанції правомірно залишив її без розгляду;

- суд апеляційної інстанції позбавлений законної процесуальної можливості прийняти рішення про розгляд апеляційної скарги разом з новими доказами, поданими відповідачем до апеляційної скарги;

- апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при ухвалення додаткового рішення, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні 20.03.2024 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 у справі № 912/1377/23 скасувати; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.03.2024 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 у справі № 912/1377/23 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається наступне.

05.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та Фермерським господарством "Рис-К" (орендар) укладено договір оренди (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарівської сільської ради, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, загальною площею 17,72 га, в тому числі ріллі - 17,72 га.

Згідно п. 7 договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендарю надано право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за № 47.

Сторонами 08.09.2011 підписано зміни до укладеного договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та строку дії договору.

Відповідно до п. 7 вказаних змін договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У п. 8 змін до договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Зміни до договору зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за № 352030004000965.

Згідно з Витягом з державного земельного кадастру, сформованим 30.01.2017, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, зареєстровано за позивачем, строк дії речового права (права оренди) 5 років з 31.10.2011. Зазначена земельна ділянка розташована на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, є земельною ділянкою державної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

16.09.2016 Фермерське господарство "Рис-К" через Центр надання адміністративних послуг Олександрійської районної державної адміністрації звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про продовження договору оренди землі №47 від 19.12.2006 із змінами від 31.10.2011 за №352030004000965 на 7 років.

До вказаного листа позивачем додано, зокрема, проект додаткової угоди про продовження договору, в якій Фермерське господарство "Рис-К" пропонувало змінити строк дії договору з 5 на 7 років та встановити орендну плату в розмірі 8% нормативної грошової оцінки землі.

У листі від 04.11.2016 №Ф-17434/0-9940/0/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило Фермерське господарство "Рис-К" про прийняте рішення стосовно заперечення в поновлені договору оренди землі у зв'язку з пропуском орендарем строку, встановленого пунктом 7 договору оренди від 19.12.2006 № 47 зі змінами від 31.10.2011 за № 352030004000965, для подання відповідної заяви щодо поновлення договору оренди, що є порушенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

01.02.2017 Фермерське господарство "Рис-К" направило до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист від 01.02.2017 з проектом додаткової угоди про поновлення дії договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та просило підписати зазначену додаткову угоду.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі від 14.02.2017 №Ф-1235/0-1501/0/6-17 із посиланням на лист від 04.11.2016 №Ф-17434/0-9940/0/6-16 вказало про те, що зазначеним листом Фермерському господарству "Рис-К" було відмовлено у поновленні договору оренди землі, а тому відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" направило для підписання акт приймання - передачі земельної ділянки у зв'язку із припинення дії договору.

Дані обставини були встановлені в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №912/687/17, яка набрала чинності, та не підлягають доведенню знов відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Фермерське господарство "Рис-К" посилалося на не підписання Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області додаткової угоди, направленої листом від 01.02.2017, та просило визнати поновленим договір оренди землі, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, що було предметом позову у справі №912/687/17.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017 у справі № 912/687/17, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 №48, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000965.

Цим же рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідній редакції.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2020 у справі № 912/687/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 №48, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000965.

Цим же рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідній редакції.

Вказане судове рішення є остаточним у даному спорі.

Таким чином, договір оренди поновлено на той самий строк - п'ять років (до 31.10.2021) та на тих самих умовах.

Після прийняття Центральним апеляційним господарським судом остаточного рішення у справі про поновлення договору оренди землі (постанова від 21.01.2021), Фермерське господарство "Рис-К" вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.

Так, Фермерське господарство "Рис-К" 11.02.2021 звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок на праві оренди відповідно до договору оренди землі, поновленому судовими рішеннями у справі № 912/687/17.

Провадження у даній справі № 398/758/21 відкрито 12.05.2021.

21.07.2023 Олександрійським міськрайонним судом ухвалено рішення у справі №398/758/21, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Фермерське господарство "Рис-К" не зможе відновити реєстрацію свого права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2020 у справі 912/687/17 в Державному реєстрі речового права, а витребування у відповідачів земельних ділянок не призведе до поновлення права Фермерського господарства "Рис-К", оскільки обов'язковою умовою законної оренди станом на сьогоднішній день є державна реєстрація права такої оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з закінченням строку договору оренди землі та у зв'язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди землі, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об'єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом витребування у відповідачів земельних ділянок з іншими кадастровими номерами.

У рішенні Олександрійського міськрайонного суду від 21.07.2023 у справі № 398/758/21 встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №139/402-18 від 08.06.2018 повідомило ФГ «Рис-К» про те, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 скасована 21.09.2017 шляхом поділу на 9 окремих ділянок з наступними кадастровими номерами: 3520385200:02:001:5000; 3520385200:02:001:5008; 3520385200:02:001:5004; 3520385200:02:001:5003; 3520385200:02:001:5002; 3520385200:02:001:5006; 3520385200:02:001:5001; 3520385200:02:001:5009; 3520385200:02:001:5005, які в сукупності за розміром, площею та межами становлять колишню земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 загальною площею 17,7164 га і на вказані 9 земельних ділянок третіми особами у 2017 році оформлено право власності та присвоєно інші кадастрові номери.

Земельні ділянки 3520385200:02:001:5001; 3520385200:02:001:5003; 3520385200:02:001:5006, які надані у приватну власність, об'єднані 11.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0485 площею 6,0000 га.

Земельні ділянки 3520385200:02:001:5002; 3520385200:02:001:5005; 3520385200:02:001:5009, які надані у приватну власність, об'єднані 11.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0486 площею 5,7164 га.

Земельні ділянки 3520385200:02:001:5008; 3520385200:02:001:5000; 3520385200:02:001:5004, які надані у приватну власність, об'єднані 11.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0487 площею 6,0000 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:001:0485 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2020 № 924 (а.с. 91 т. 1).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 25.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:001:0486 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 11.08.2020 №925 (а.с. 119-120 т. 1).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 24.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 1/2 частки земельної ділянки 3520385200:02:001:0487 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя від 07.10.2019 № 471 (а.с. 121-122 т. 1).

Разом з тим, власниками по 1/6 частки земельної ділянки 3520385200:02:001:0487 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.10.2020 (спадкова справа № 20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 24.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 06.12.2018), укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Зважаючи на поділ орендованої позивачем земельної ділянки та надання новоутворених земельних ділянок у власність фізичним особам, позивач не зміг реалізувати свої права за договором оренди від 05.12.2006 зі змінами.

Позивач стверджує, що саме протиправні дії Головного управління призвели до неможливості використання Фермерським господарством "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що мало наслідком завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

За доводами позивача, внаслідок створених Головним управлінням реальних перешкод у користуванні земельною ділянкою, Фермерське господарство "Рис-К" не отримало таких доходів, які могло би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

При цьому, Фермерське господарство "Рис-К" мало б реальну можливість обробляти земельну ділянку, засівати її та збирати врожай, маючи відповідну техніку та засоби, що підтверджується належними та достовірними доказами.

За доводами позивача, відповідач заподіяв йому збиток у вигляді упущеної вигоди за період з 2018 по 2021 роки включно в розмірі 1 655 976,26 грн (розрахунок здійснений з врахуванням експертних висновків від 25.07.2023 № 246 та від 26.07.2023 № 246/2), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1- 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76- 77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності апеляційний суд звертається до висновків, викладених у п. 9.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, та відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Позивач посилається на те, що відповідачем створювалися реальні перешкоди в користуванні земельною ділянкою, внаслідок чого він не отримав тих доходів, які реально міг одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Так, за доводами позивача, внаслідок неправомірних дій Головного управління фактично з існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди сформовано 9 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери, що суперечить приписам ст. 186 ЗК України. Факт протиправності дій Головного управління встановлений постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №912/687/17, яка є преюдиційною у даній справі.

У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 912/687/17 зазначено: "Матеріалами справи підтверджується, що у процесі її розгляду земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 є поділеною, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери, та які надано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства, які в подальшому передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра".

Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не дотримано вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача за договором від 19.12.2006.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позивач на момент звернення до суду з даним позовом мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 відповідно до договору від 19.12.2006 з урахуванням обставин, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за яких цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 Земельного кодексу України".

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

З огляду на викладене, висновок суду щодо протиправності дій відповідача, викладений у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 912/687/17, не може вважати преюдиційною обставиною, оскільки є правовою оцінкою.

Як було встановлено, земельна ділянка, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, припинила своє існування як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України одночасно зі здійсненням державної реєстрації вищевказаних земельних ділянок, а отже, здійснення дій щодо розпорядження нею або тою чи іншою її часткою не є можливим, так само як і здійснення тих чи інших реєстраційних дій щодо неї в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Натомість Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у пункті 46 постанови від 27.07.2020 у справі №912/686/17 зазначив, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такого правового висновку дотримується й Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18 (пункт 56)) та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (провадження № 12-2гс19 (пункт 7.36)).

Позивач реалізував своє право захисту шляхом звернення з позовом у справі №912/687/17 про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди; поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, який відбувся під час розгляду справи №912/687/17, не вплинув на реалізацію позивачем свого права.

Разом з тим колегія суддів враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Звернувшись з позовом у справі №912/687/17, Фермерське господарство «Рис-К» мало правомірні очікування щодо спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, тому Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, будучи обізнане про ініційоване судове провадження, мало діяти добросовісно для збереження об'єкту цивільних прав.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Апеляційним господарським судом у постанові від 21.01.2021 у справі №912/687/17 встановлено, що відповідачем не дотримано вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача за договором від 19.12.2006.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується, що внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 Земельного кодексу України".

Водночас, поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, відбувся 21.09.2017 (встановлено судом в постанові від 21.01.2021 у справі №912/687/17), остаточне «позитивне» рішення на користь позивача у справі №912/687/17 ухвалене 21.01.2021; позивачем не доведено неможливості користування земельною ділянкою за період з 2018 року по 21.01.2021 саме внаслідок неправомірних дій відповідача з поділу земельної ділянки, тоді як в цей час тривало судове провадження у справі №912/687/17 та у зазначений період питання правомірності користування позивачем земельною ділянкою було не визначено.

Крім того, апеляційним судом у постанові від 21.01.2021 у справі №912/687/17 встановлено, що про поділ земельної ділянки Фермерське господарство "Рис-К" дізналось шляхом направлення на адресу відповідача листів та отримання відповіді на них від 04.10.2017 №12882/0/6-17 та від 19.10.2017 №32-11-0.61-9416/2-17 із зазначенням, що земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 було перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру у зв'язку з поділом та формування нових земельних ділянок на підставі розроблених та погоджених документацій із землеустрою.

Разом з тим, позивачем в межах справи №912/687/17 не вчинялися дії, спрямовані на забезпечення позову щодо новоутворених земельних ділянок, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками.

Таким чином, позивач розумів, що у випадку передачі новостворених земельних ділянок у власність чи користування третім особам, він не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ФГ «Рис-К» в частині використання земельної ділянки.

У позовній заяві позивач зазначає, що після ухвалення остаточного судового рішення у справі №912/687/17 (постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021) ФГ «Рис-К» вживало заходів щодо виконання вказаного судового рішення. Оскільки після його отримання господарство через наявні речові права третіх осіб на спірну земельну ділянку не мало можливості її використовувати, ФГ «Рис-К» вимушено було звернутися до суду в порядку цивільного судочинства про витребування земельних ділянок на праві оренди у третіх осіб. Справа №398/758/21 розглядалась Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської, про що описано вище.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наслідки в вигляді неможливості позивача користуватися земельною ділянкою внаслідок її неправомірного поділу відповідачем виникли після 21.01.2021. Позивач не скористався своїм правом відповідно до ст. 136 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності причинно - наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача та заявленими позивачем до стягнення збитками.

Колегія суддів також зазначає, що звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Обґрунтовуючи наявність збитків у формі упущеної вигоди, позивач стверджує, що протягом 2018-2021 року він мав можливість обробляти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, у результаті чого отримати прибуток від реалізації врожаю.

Доводячи можливість обробітку землі, позивач надав суду докази існування у фермерського господарства права власності на сільськогосподарську техніку, а саме: копії свідоцтв про реєстрацію за позивачем комбайна зернозбирального, трактора колісного CASE IH PUMA 155, трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, трактора колісного БЕЛАРУС-892, трактора колісного МТЗ-80.1.26, причепу 2ТСП-8; копії видаткових та податкових накладних на купівлю плугу оборотного п'ятикорпусного навісного DP-165, катка подрібнювача Shreder L60/470W, сцепки ЗПГ-15, культиватора без підкормочного, сіялки універсальної пневматичної, подрібнювача універсального "Leopard"; копію договору купівлі-продажу, видаткової накладної та акту приймання-передачі ДЛ-4 агрегату ґрунтообробного; видаткову накладну, акт приймання-передачі машини МВД-3300.

Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, подані позивачем до територіальних органів Держстату у 2018-2021 роках, підтверджують виробництво Фермерським господарством "Рис-К" зернових та технічних культур у вказаний період.

Згідно листа Головного управління статистики у Кіровоградській області від 24.07.2023 № 12-76/1334-23 "Про надання інформації щодо середньої врожайності сільськогосподарських культур" середня врожайність по підприємствах Олександрійського району Кіровоградської області: 2018 рік ячмінь озимий - 27,8 ц з 1 га зібраної площі, ячмінь ярий - 27,6 ц з 1 га зібраної площі; 2019 рік кукурудза 77,3 ц з 1 га зібраної площі; 2020 рік соняшник 19,6 ц з 1 га зібраної площі; 2021 рік пшениця озима 49,3 ц з 1 га зібраної площі.

Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою 25.07.2023 надано експертний висновок В-246, за яким загальна вартість витрат по вирощуванню на земельній ділянці площею 17,72 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області, згідно калькуляції на проведення технологічних операцій по вирощуванню: ячменю ярого на зерно у 2018 році становить 3 478,84 грн на один га; кукурудзи на зерно у 2019 році - 3 952,46 грн на один га; соняшника на зерно у 2020 році - 4 817,10 грн на один га; пшениці на зерно у 2021 році - 4 507,84 грн на один га.

Вартість витрат по вирощуванню с/г культур з відповідними сільськогосподарськими роботами розрахована експертом на підставі калькуляції Фермерського господарства "РИС-К", у ній враховано кількість витраченого дизпалива, оплата праці, вартість насіння, гербіциду та міндобрив для відповідних робіт.

На підтвердження даних, зазначених у висновку В-246, до позовної заяви додано копії звітів Фермерського господарства "РИС-К" про використання добрив і пестицидів, актів витрат насіння і садивного матеріалу за 2018-2021 роки, копії договорів поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних щодо закупівель господарством палива дизельного, добрив, насіння, гербіцидів.

За експертним висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 26.07.2023 В-246/2 сума грошових коштів, які ФГ "РИС-К" могло би виручити з продажу зібраного на земельній ділянці площею 17,72 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області: ярого ячменю на 01.08.2018 року складає 310 578,50 грн; кукурудзи на 01.11.2019 року складає 518 332,32 грн; соняшнику на 01.10.2020 року складає 503 730,00 грн; пшениці озимої на 01.08.2021 року складає 620 256,00 грн.

Судом першої інстанції зазначено, що «згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Враховуючи розмір грошових коштів, які позивач міг отримати від продажу сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці, та розмір витрат, які він при цьому мав понести, сума упущеної вигоди складає 1 655 976,26 грн.

У судових рішеннях у справі № 912/687/17 встановлено та представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що позивач належним чином виконував зобов'язання за договором оренди землі, заборгованості перед бюджетами зі сплати орендної плати не мав.

Щодо заперечень відповідача про не доведеність розміру збитків, відсутність комісійного акту визначення розміру збитків згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, суд вважає, що недодержання досудового порядку вирішення спору в даному випадку не є перешкодою для захисту прав у суді.

Відповідач, посилаючись на неврахування експертом властивостей конкретної земельної ділянки, агрохімічний паспорт поля не надав, а також не врахував, що позивач після поділу орендованої земельної ділянки на частини та передачі їх у приватну власність, втратив доступ до земельної ділянки. Крім того, вказуючи на необхідність дотримання сівозмін під час вирощування сільськогосподарської продукції, відповідач не зазначив, у чому конкретно порушено чергування культур у часі, які позивач мав намір вирощувати на орендованій земельній ділянці (ячмінь, кукурудза, соняшник, пшениця).

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Проаналізувавши викладені вище обставини та докази, суд вважає, що позивач довів, що доходи, які він міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Також позивач довів факти вжиття ним заходів щодо одержання таких доходів, а саме позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, № 912/4371/16, № 398/758/21)».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб'єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб'єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб'єкта господарювання (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Відносно визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів зазначає, що у ЦК України та ГК України відсутні норми, які б детально регламентували методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

З урахуванням таких принципів цивільного права, як справедливість, розумність, розумним витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. До таких витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 10.11.2022 у справі №910/7511/20).

Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Колегія суддів зазначає, що висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати не є беззаперечними доказами завдання збитків та підставою для їх відшкодування.

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2, 6 та 7 стаття 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як вбачається зі змісту експертних висновків Кіровоградської регіональної філії Торгово-промислової палати від 25.07.2023 В-246 та від 26.07.2023 В-246/2, в них відсутні обов'язкові відомості про експерта, якому доручено проведення експертного дослідження, освіта, наявність у нього наукового ступеня, вченого звання, прізвище, ім'я та по батькові, кваліфікація (експертна спеціальність), свідоцтво про присвоєння (та останнє підтвердження) кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи; експертний висновок складено не експертом, а оцінювачем - Малихіним С. А.

Відповідно до частини 1 стаття 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

За результатами оціночної діяльності, оцінювач складає акт про оцінку майна у відповідності до статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З огляду на викладене, експертні висновки Кіровоградської регіональної філії Торгово-промислової палати від 25.07.2023 В-246 та від 26.07.2023 В-246/2 не є належними і допустимими доказами у справі.

Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачені ст. ст. 156, 157 ЗК України.

Відповідно до ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Частиною 1 статті 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Як вбачається із пункту 2 вказаного вище Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані . Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з пунктом 5 вказаного вище Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Матеріали справи не містять акту визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено чинним Порядком. Доводи позивача, що постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 не застосовується до спірних правовідносин, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки нею затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З цього приводу апеляційний суд наголошує, що за змістом частини 3 статті 2 ГПК України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) господарського судочинства. При цьому вказаний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. В той же час цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (стаття 7 ГПК України), що пов'язані між собою, є основоположними складовими концепції «справедливого судового розгляду», у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина 3 статті 13 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено збитків (упущеної вигоди) на суму 1 655 976,26 грн.

Висновок суду, що позивач довів факти вжиття ним заходів для отримання доходів, про що свідчать ініційовані ним судові провадження у справах №912/687/17, №912/4371/16, №398/758/21, є помилковими, оскільки такі заходи були пов'язані з відновленням права користування земельною ділянкою, що не свідчить про вжиття заходів для отримання доходів, підтвердженням чого можуть бути первинні документи на підтвердження обробітку спірної земельної ділянки, закупівлі посівного матеріалу, інших складових тощо. Такі докази позивачем до матеріалів справи не надані.

Свої вимоги позивач обґрунтував використанням у своїй господарській діяльності інших земельних ділянок, надавши суду звіт про використання добрив і пестицидів, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, акт витрат насіння і садивного матеріалу тощо.

При цьому, позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що спірна земельна ділянка протягом строку її перебування в оренді у ФГ «Рис-К» використовувалася для обробки, посіву та збирання врожаю сільгоспкультур, зазначених в експертних висновках, розміри полів таких культу на спірній земельній ділянці.

Крім того, факт реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки площею 17,72 га не зобов'язує позивача проводити на ній господарську діяльність. Отже, посилання позивача про завдання йому майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню виходячи зі статистичних даних отриманого прибутку фермерського господарства за певні періоди, є припущенням, оскільки доказів отримання зазначених доходів за умови реєстрації земельної ділянки за звичайних обставин позивачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення (розміру збитків та причинно - наслідкового зв'язку їх з неправомірною поведінкою відповідача).

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову у цій справі відсутні, тому норми про позовну давність незастосовні.

Посилання апелянта на недоведеність сівозміни не приймаються апеляційним судом до уваги з огляду на положення ч. 4 ст. 165 ГПК України, оскільки відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача в цій частині, а додаткові пояснення відповідача від 15.11.2023, в яких міститься відповідне обґрунтування, залишені судом першої інстанції без розгляду як такі, що подані під час розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги відповідачем надано лист Головного управління статистики у Кіровоградській області №11-33060/1-23 від 17.10.2023, який, за твердженням скаржника, протокольною ухвалою судді Бестаченко О.Л. не був долучений до матеріалів справи, оскільки був пропущений строк для надання доказів та судом не враховано поважність його пропуску.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2023 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання від 16.10.2023 № 9-11-0.6/3534/2-23 про витребування від Головного управління статистики у Кіровоградській області доказів.

Протокольною ухвалою від 18.10.2023 господарський суд залишив без розгляду клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.10.2023 № 9-11-0.6-3534/2-23, оскільки дане клопотання подано не в строк, з порушенням вимог ст. 80-81 Господарського процесуального кодексу України; відповідач не звертався до суду з клопотанням про поновлення чи продовження процесуального строку для подання доказів, а обставини, на які відповідач посилається в клопотанні не підтверджені, доказів на їх підтвердження не надано.

З огляду на викладене, підстави для прийняття до розгляду як доказу у справі на стадії апеляційного розгляду листа Головного управління статистики у Кіровоградській області №11-33060/1-23 від 17.10.2023 відсутні.

Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі №912/1377/23 як таке, що прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно підлягає скасуванню додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 у справі №912/1377/23 з прийняттям нового додаткового рішення про відмову в задоволенні заяви Фермерського господарства "Рис-К" від 20.11.2023 № б/н про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" судових витрат на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

Судові витрати у справі відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 у справі №912/1377/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі №912/1377/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградській області від 29.11.2023 у справі №912/1377/23 скасувати.

Прийняти нове додаткове рішення про відмову в задоволенні заяви Фермерського господарства "Рис-К" від 20.11.2023 № б/н про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" судових витрат на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Рис-К" на користь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 37 259,47 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.04.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін