01 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/3743/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця" (вх.№301 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024, ухвалене суддею Жигалкіним І.П. у приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 11.01.2024) у справі №922/3743/23
за позовом Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів,
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця", м. Харків,
про стягнення 14771,78 грн,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/3743/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості кошти в сумі 14771,78 грн, а також суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: відповідач був обізнаний про наявність Наказу Виробничого підрозділу “Локомотивне депо Куп'янськ” Регіональної філії “Південна залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” №40/ос від 14.06.2022 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з 14.06.2022, згідно надісланого позивачем на адресу відповідача листа №06.1-2882/22 від 14.11.2022, проте не надав ані позивачу, ані до суду жодного доказу скасування чи визнання недійсним наказу №40/ос від 14.06.2022, який, як встановлено позивачем, є нечинним. Суд зазначив, що бездіяльність відповідача призвела до заподіяння шкоди позивачу у вигляді понесених витрат на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 17.10.2022 в сумі 14771,78 грн, оскільки у разі ознайомлення начальника та працівника ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з Наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 07.03.2022 №74/Н (прийняття та звільнення працівників відбувається лише Управлінням РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”) начальник ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” ОСОБА_2 не видав би наказ №40/ос від 14.06.2022 про припинення трудового договору, а сам ОСОБА_1 щодо звільнення звертався би безпосередньо до Управління РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”.
Відповідач у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: судом першої інстанції не встановлено наявності складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування майнової шкоди в порядку ст.1166 ЦК України; господарський суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст.1173 ЦК України, оскільки відповідач не є органом державної влади або місцевого самоврядування; внаслідок тимчасової окупації рф міста Куп'янська та Куп'янського району регіональна філія "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" втратила контроль, зокрема, над виробничим підрозділом "Локомотивне депо Куп'янськ", що унеможливило не тільки належні комунікації із зазначеним виробничим підрозділом, а й будь-які інші дії та зобов'язання роботодавця щодо належного забезпечення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, та виконання трудового законодавства, включаючи прийом та звільнення працівників. Також, на думку заявника скарги, при призначенні допомоги по безробіттю позивач повинен був врахувати відомості з реєстру, що ведеться згідно з Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Попереджено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 01.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. Іншою ухвалою від вказаної дати витребувано у господарського суду матеріали даної справи, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 08.02.2024.
Позивач 29.02.2024, тобто в межах установленого судом строку через систему "Електронний суд" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
У відзиві позивач наполягає на тому, що в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування шкоди, при цьому, на думку позивача, наявність самої лише можливості у позивача запобігти завданню шкоди, зокрема, у разі вчинення ним більшого обсягу дій (проведення додаткової перевірки тощо), ніж від нього вимагається за звичних умов, не може бути підставою для покладення на нього відповідальності у разі їх не вчинення. Позивач зазначає, що відповідачем не доведено неможливості ознайомлення керівника ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” ОСОБА_2 із наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 07.03.2022 №74/Н, зокрема, засобами месенджеру Вайбер, через який ОСОБА_2 направляв до структурного підрозділу “Служба локомотивного господарства” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” дані про відпрацьовані дні працівників ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” (табель обліку робочого часу) за період квітень, травень, червень 2022 року.
Будь-якої іншої кореспонденції від сторін після відкриття апеляційного провадження до суду не надійшло.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
У даній справі, в якій провадження було відкрито 05.02.2024, останнім днем вказаного строку є 05.04.2024.
Отже, апеляційна скарга розглядається в межах установленого законом строку.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
З урахуванням вищенаведених приписів ч.1 ст.273 ГПК України щодо строку апеляційного провадження, а також тих обставин, що будь-яких додаткових пояснень та клопотань до суду в межах зазначеного строку не надійшло - колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
ОСОБА_1 звернувся до Львівської філії Львівською обласного центру зайнятості (на момент звернення - Львівський міський центр зайнятості) через застосунок "Дія" для отримання статусу безробітної особи та отримання допомоги по безробіттю.
До заявки для отримання статусу безробітного ОСОБА_1 було додано скановані копії документів, необхідних для отримання статусу безробітного, серед яких Наказ Виробничого підрозділу “Локомотивне депо Куп'янськ" Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №40/oc від 14.06.2022 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 46 КЗпП України з 14.06.2022. Наказ про звільнення підписано начальником Виробничого підрозділу "Локомотивне депо Куп'янськ” РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" Анатолієм Єгоровим та засвідчено відбитком печатки підприємства.
На підставі поданих заявником документів Львівський міський центр зайнятості надав ОСОБА_1 статус безробітного з 02.09.2022. Вказаній особі було призначено та розпочато виплату допомоги з безробіття з 02.09.2022 відповідно до п. 2, 4 ст. 22 та п.3 ст.23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 02.09.2022 по 17.10.2022 в сумі 14771,78 грн.
Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат вказаної допомоги ОСОБА_3 . Львівською філією Львівського обласного центру зайнятості був складений акт №14 від 07.02.2023, яким встановлено, що в Єдиній інформаційно-аналітичній системи Державної служби зайнятості (ЄІАС) відсутні дані про відпрацьовані дні (табель обліку робочого часу) за квітень, травень, червень 2022, а є дані щодо трудових відносин у липні, серпні, вересні 2022, також за даними обміну з Єдиним державним реєстром страхування (ЄДРС) відсутня дата та підстава звільнення ОСОБА_1 з ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”.
Львівський міський центр зайнятості (з 2023 року - Львівська філія Львівського обласного центру зайнятості) направив лист №06.1-2882/22 від 14.11.2022 до РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” для з'ясування періоду перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”. На вказаний лист отримано відповідь (лист №НЗТ/НЗК-37/934 від 30.11.2022), якою повідомлено про застосування режиму простою у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні для працівників РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”, до якої входить виробничий підрозділ “Локомотивне депо Куп'янськ” на підстав наказу від 24.02.2022р. №70/Н (далі - наказ №70/Н) а також повідомлено, що Наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 14.07.2022 №231/ВД - припинено режим простою з деяким працівниками ВП “Локомотивне депо Куп'янськ”, запроваджений наказом №70/Н, та призупинено трудові відносини.
Наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 20.06.2022 №193/ВД призупинено трудові відносини з начальником ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” ОСОБА_2 .
Згідно з наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 07.03.2022 №74/Н (далі - наказ №74/Н) - призначення та звільнення працівників виробничих підрозділів РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”, які перебувають в тимчасовій окупації і перебувають в зоні проведення воєнних дій, проводились через Управління РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”.
Також РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” повідомила, що ОСОБА_1 не звертався безпосередньо до Управління РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” з приводу свого звільнення з ВП “Локомотивне депо Куп'янськ”, і він вважається таким, що перебуває у трудових відносинах з ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”.
Щодо даних про відпрацьовані дні працівників ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” (табель обліку робочого часу), РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” повідомила, що з липня 2022 року відповідний облік ведеться відповідальною особою структурного підрозділу “Служба локомотивного господарства” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”, якому підпорядковане ВП “Локомотивне депо Куп'янськ”, а за період квітень, травень, червень 2022 року табелі обліку робочого часу було відправлені до структурного підрозділу “Служба локомотивного господарства” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” засобами месенджеру Вайбер, тому період квітень - червень 2022 року відсутній в системі ЄІАС в Розділі ПФУ “ДРЗДСС”, якою користується центр зайнятості.
В подальшому, як встановлено місцевим господарським судом з наявного в матеріалах справи листування сторін, позивач звертався до відповідача з метою отримання додаткової інформації, стосовно інформації щодо ознайомлення начальника ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з наказом №74/Н (згідно з яким прийняття та звільнення працівників відбувається лише Управлінням РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”) та чи мав право видавати ОСОБА_2 наказ про звільнення ОСОБА_1 і чи легітимний наказ 40/ос від 14.06.2022 про звільнення, однак відповідач зазначав, що інформація про місцеперебування ОСОБА_2 у нього відсутня, а також відсутній зв'язок із вказаною особою, отже, неможливо підтвердити чи спростувати факт ознайомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наказом №74/Н.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії Львівського ОЦЗ (Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця" коштів у розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 02.09.2022 по 17.10.2022 в сумі 14771,78 грн.
Місцевий господарський суд задовольнив позов - із наведених вище підстав.
Зазначене рішення переглядається за апеляційною скаргою відповідача, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до вищенаведених приписів ч.1 ст.269 ГПК України.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову в даній справі є вимога про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю) юридичної особи - АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця".
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що стаття 1173 ЦК України, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказаною нормою встановлено умови відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування - тоді як відповідач, АТ "Українська залізниця", таким органом не є.
Разом з тим, господарський суд у рішенні послався також і на статтю 1166 ЦК України, відповідно до ч.1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Апелянт стверджує, що позивач не довів наявності вищевказаного складу цивільного правопорушення.
Однак, на думку колегії суддів, протиправна поведінка відповідача, яка не відповідає вимогам законодавства, полягає у не ознайомленні з наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 07.03.2022 №74/Н, начальника ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” ОСОБА_2 , який в свою чергу через незнання про існування наказу №74/Н, видав наказ №40/ос від 14.06.2022 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 14.06.2022, який було виданий ОСОБА_2 неправомірно.
Наявність шкоди полягає у здійсненні позивачем витрат на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 17.10.2022 в сумі 14771,78 грн за відсутності підстав, установлених законом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (зокрема, із доказів, наданих відповідачем) у вказаний період ОСОБА_1 не був безробітним.
Причинно-наслідковий зв'язок полягає у тому, що статус безробітного було надано позивачем саме на підставі наказу про звільнення №40/ос від 14.06.2022, який був виданий неуповноваженою особою.
Щодо вини відповідача, колегія суддів зазначає, що, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано апелянтом, до повноважень відповідача належить вирішення питань про призначення та звільнення працівників виробничих підрозділів (згідно з наказом РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” від 07.03.2022 №74/Н - призначення та звільнення працівників виробничих підрозділів РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”, які перебувають в тимчасовій окупації і перебувають в зоні проведення воєнних дій проводились через Управління РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця”).
Однак при виконанні вказаних повноважень відповідач як роботодавець допустив бездіяльність, а саме, не вжив своєчасно належних заходів з метою впорядкування трудових відносин із працівниками, зокрема, з ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства, не забезпечив узгодженої роботи підрозділів підприємства.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що вищенаведена ситуація сталася через воєнні дії у м. Куп'янську, внаслідок чого регіональна філія "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" втратила контроль, зокрема, над виробничим підрозділом "Локомотивне депо Куп'янськ", що унеможливило не тільки належні комунікації із зазначеним виробничим підрозділом, а й будь-які інші дії та зобов'язання роботодавця щодо належного забезпечення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, та виконання трудового законодавства, включаючи прийом та звільнення працівників.
Проте, як вбачається з доказів, наданих відповідачем суду першої інстанції, начальник ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” ОСОБА_2 засобами месенджеру Вайбер направляв до структурного підрозділу “Служба локомотивного господарства” РФ “Південна залізниця” АТ “Українська залізниця” дані про відпрацьовані дні працівників ВП “Локомотивне депо Куп'янськ” (табель обліку робочого часу) за період квітень, травень, червень 2022 року.
Тобто зв'язок із відповідним відокремленим підрозділом не був повністю відсутнім, і за належної організації роботи відповідач міг би своєчасно, до звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості за отриманням допомоги по безробіттю, з'ясувати обставини щодо перебування зазначеної особи у трудових відносинах із АТ “Українська залізниця” та виправити недоліки у нормативному врегулюванні відповідних правовідносин. Однак відповідачем не було вчинено таких дій - навіть після звернення позивача з листами стосовно вищевказаних питань.
Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача призвела до заподіяння шкоди позивачу у вигляді понесених витрат на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 17.10.2022 в сумі 14 771,78 грн, на підставі наказу (про звільнення) №40/ос від 14.06.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 набув статус безробітного у центрі зайнятості.
Стосовно тверджень апелянта, що при призначенні допомоги по безробіттю позивач повинен був врахувати відомості з реєстру, що ведеться згідно з Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792 - суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що наявність самої лише можливості у позивача запобігти завданню шкоди, зокрема, у разі вчинення ним більшого обсягу дій (проведення додаткової перевірки тощо), ніж від нього вимагається за звичних умов, не може бути підставою для покладення на нього відповідальності у разі їх не вчинення. Окрім того, відповідачем не надано доказів та нормативного обґрунтування на підтвердження тих обставин, що станом на 02.09.2022, коли ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості, у відповідному реєстрі вже були наявні відомості стосовно відпрацьованого ним робочого часу після 14.06.2022.
Отже, в ході апеляційного провадження заявником скарги не спростовано висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 02.09.2022 по 17.10.2022 в сумі 14771,78 грн.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/3743/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.04.2024
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна