ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 березня 2024 року Справа № 902/1557/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача 1 та позивача 2: Корченюк А.В.
від ОСОБА_1 : ОСОБА_2
ОСОБА_1 особисто
інші учасники в судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги (вх.№450/24 від 29 січня 2024 року) ОСОБА_1 та (вх.№494/24 від 30 січня 2024 року) ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 (повний текст складено 17 січня 2024 року, суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5
до ОСОБА_1 (відповідач 1)
до ОСОБА_6 (відповідач 2)
до ОСОБА_7 (відповідач 3)
до ОСОБА_8 (відповідач 4)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (відповідач 5)
до ОСОБА_9 (відповідач 6)
та до ОСОБА_10 (відповідач 7)
про визнання недійсним договору дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", акту приймання передачі частки у статутному капіталі, стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі, визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та розміру часток учасників товариства у зазначеному позивачами розмірі
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 задоволено заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 № б/н від 19 грудня 2023 року (вх. № 01-48/70/23 від 19 грудня 2023 року) про забезпечення позову у справі №902/1557/23.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/1557/23.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 представник ОСОБА_1 - адвокат Глівінська С.Й. подала через "Електронний суд" апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року та відмовити позивачам у задоволенні їх заяви про забезпечення позову.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що учасники справи не з'явились на оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду, в зв'язку із чим вступна та резолютивна частина ухвали суду долучена до матеріалів справи без її оголошення. Апелянт зауважує, що це не відповідає дійсності. Апелянт був присутній під залою судових засідань, однак вийшла секретар судових засідань і повідомила про те, що оголошення вступної і резолютивної частини відміняється. Тобто, жодного проголошення ухвали в залі судових засідань не відбувалось.
Скаржник стверджує, що заява про забезпечення позову не містить зустрічного забезпечення позову, що є обов'язковим елементом подачі такої заяви згідно статті 139 ГПК України. Відповідно до пункту 7 статті 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Отже, у Господарського суду Вінницької області була наявна підстава для повернення цієї заяві позивачам.
Апелянт звертає увагу на той факт, що позивач ОСОБА_4 є директором СТОВ "Україна-1". Одночасно серед відповідачів позовної заяви знаходиться юридична особа СТОВ "Україна-1". Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.
На переконання заявника, в своїй ухвалі суд наводить обставини, які на думку суду, можуть бути причиною загрози порушення прав позивачів, але належних та допустимих доказів цій позиції суду не наведено. В ухвалі суду відсутнє обґрунтування необхідності даних заходів, а тому визначений судом захід забезпечення позову є неадекватним. Наразі діяльність товариства є заблокованою. Фактичні обставини справи вказують на те, що позивачі є недобросовісними особами, які видумали даний позов, не підтвердили свої вимоги належними та допустимими доказами, однак отримали ухвалу суду, яка є незаконною. Зазначене дає їм наразі підстави чинити різні неправомірні дії під час судового розгляду, що може призвести до незворотних наслідків.
Листом №902/1557/23/597/21 від 30 січня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.
13 лютого 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №902/1557/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2024 року у справі №902/1557/23 залишено без руху апеляційну скаргу (вх.№450/24 від 29 січня 2024 року) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази направлення копії апеляційної скарги разом з додатками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Україна-1" та ОСОБА_10 .
26 лютого 2024 року через "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 - адвоката Глівінської С.Й. надійшло клопотання про долучення доказів надсилання скарги учасникам судового процесу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2024 року у справі №902/1557/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№450/24 від 29 січня 2024 року) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "27" березня 2024 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Запропоновано учасникам провадження у справі подати відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу (додані до них документи) з доказами їх надсилання іншим сторонам.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 ОСОБА_3 подала поштовим відправленням апеляційну скаргу (вх.494/24 від 30 січня 2024 року) на зазначене судове рішення, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 та відмовити позивачам у задоволенні їх заяви про забезпечення позову.
Обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_3 стверджує, що відповідно до акта приймання-передачі частки та договору дарування, остання набула право власності на частку 24,49% у Сільскогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у законний спосіб. Отже, ОСОБА_3 є учасником товариства, який має значну частку в Статутному капіталі Товариства.
Апелянт зауважує, що відповідно до пункту 10 статті 137 ГПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Порушення прав та інтересів заявника полягає в тому, що внаслідок вищезазначеної ухвали ОСОБА_3 не можу вільно розпоряджатися своєю часткою та здійснювати юридично значимі дії відносно неї.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2024 року у справі №902/1557/23 залишено без руху апеляційну скаргу (вх.№494/24 від 30 січня 2024 року) ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23.
29 лютого 2024 року від ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка була відправлена поштовим відправленням 23 лютого 2024 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі №902/1557/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№494/24 від 30 січня 2024 року) ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23. Об'єднано апеляційні скарги (вх.№494/24 від 30 січня 2024 року) ОСОБА_3 та (вх.№450/24 від 29 січня 2024 року) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження. Запропоновано учасникам провадження у справі надати колегії суддів відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим сторонам.
07 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.1254/24 від 07 лютого 2024 року) на апеляційну скаргу.
01 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.№1934/24 від 01 березня 2024 року) до апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Вінницької області від 17 січня 2024 року.
27 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.№2774/24 від 27 березня 2024 року) до апеляційної скарги.
27 березня 2024 року від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення (вх.№2772/24 від 27 березня 2024 року) до апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року.
В силу положень частин 1, 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані додаткові пояснення надійшли до суду апеляційної інстанції 07 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що ОСОБА_1 подав вищевказані додаткові пояснення, що за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, поза межами строку на апеляційне оскарження, без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.
12 березня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 адвоката - Глівінської Світлани Йосипівни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року у справі №902/1557/23 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Глівінської Світлани Йосипівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі.
20 березня 2024 року від представника позивача 1 та позивача 2 - адвоката Корченюка А.В. надійшли відзиви на апеляційні скарги вх.№494/24 від 30 січня 2024 року ОСОБА_3 та вх.№450/24 від 29 січня 2024 року ОСОБА_1 , відповідно до яких позивачі вважають оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційних скарг просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Представником позивача 1 та позивача 2 також заявлено клопотання про витребування усіх матеріалів справи №902/1557/23 з Господарського суду Вінницької області, у якому заявник посилається на складність справи, а також на значну кількість доказів, що знаходяться наразі у суді першої інстанції та не перебувають у розпорядженні Північно-західного апеляційного господарського суду, задля всебічного, повного та належного розгляду апеляційних скарг.
Відповідно до пункту 17.10) Перехідних положень ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала про забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 255 ГПК України).
Оскільки перехідними положеннями ГПК України передбачено, що у даному випадку до апеляційного суду направляються матеріали оскарження ухвали, а у суду апеляційної інстанції відсутня необхідність у наявності усіх матеріалів справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивачів про витребування.
25 березня 2024 року від представника позивачів - адвоката Корченюка А.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2024 року у справі №902/1557/23 задоволено заяву представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката Корченюка Анатолія Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1557/23.
27 березня 2024 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
В судовому засіданні 27 березня 2024 року представник ОСОБА_1 та апелянт особисто повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивачів надав пояснення, у яких повністю заперечив проти вимог апеляційних скарг посилаючись на доводи викладені у відзивах на них.
Представники інших учасників в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та апелянта, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у якій позивачі просять:
- визнати недійсними договір дарування часток у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717) та Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717) від 31 жовтня 2023 року, які укладені між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 );
- стягнути (витребувати з володіння) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ) частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто грн. 00 коп.);
- визначити розмір статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів- Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) та розмір часток учасників у такому товаристві наступним чином: розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ) становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717); розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ) становить 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717).
Разом із позовною заявою позивачами було подано до суду заяву №б/н від 19 грудня 2023 року (вх. № 01-48/70/23 від 19.12.2023) про забезпечення позову, у якій позивачі просили суд:
- забезпечити позов шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо СТОВ "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у даній справі;
- забезпечити позов шляхом накладення арешту на частки засновників (учасників) СТОВ "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717) у розмірі 100% статутного капіталу, а саме:
частку ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , розмір частки засновника (учасника): 964,00 грн (8,17% статутного капіталу);
частку ОСОБА_12 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 6018,00 грн. (51% статутного капіталу);
частку ОСОБА_13 , Місцезнаходження: АДРЕСА_7 , розмір частки засновника (учасника): 964,00 грн. (8,17% статутного капіталу);
частку ОСОБА_14 , Місцезнаходження: АДРЕСА_8 , розмір частки засновника (учасника): 964,00 грн. (8,17% статутного капіталу);
частку ОСОБА_1 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 2890,00 грн. (24,49% статутного капіталу).
11 січня 2024 року до суду першої інстанції від представника позивачів надійшла заява про забезпечення позову №б/н від 10 січня 2024 року (вх. № 01-34/357/24) у новій редакції, однак у судовому засіданні 12 січня 2024 року заявники просили залишити її без розгляду.
У судовому засіданні Господарського суду Вінницької області 12 січня 2024 року позивач підтримав заяву про забезпечення позову від 19 грудня 2023 року (вх. № 01-48/70/23 від 19 грудня 2023 року) в частині вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо СТОВ "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у даній справі, в іншій частині заяву про забезпечення позову просили залишити без розгляду.
Отже, предметом розгляду є заява про забезпечення позову від 19 грудня 2023 року (вх. № 01-48/70/23 від 19 грудня 2023 року) в частині вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо СТОВ "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у цій справі.
Північно-західний апеляційний господарський суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Також, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).
Розгляд справи по суті це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
А отже, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові позиції щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі №916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі №925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18).
Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №915/113/20, висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, відповідно до позовної заяви від 19 грудня 2023 року (вх. № 1590/23 від 19 грудня 2023 року) предметом спору є вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", ОСОБА_9 та ОСОБА_10 :
- про визнання недійсними договору дарування часток у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717) та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717) від 31 жовтня 2023 року, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- про стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто грн. 00 коп.);
- про визначення розміру статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів- Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) та розміру часток учасників у такому товаристві наступним чином: розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_4 становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717); розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_5 становить 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717).
Позовні вимоги позивачів обгрунтовані тим, що 05 липня 2000 року ОСОБА_4 (позивач-1), ОСОБА_13 (батько ОСОБА_10 , відповідач-7), ОСОБА_6 (відповідач-2), ОСОБА_7 (відповідач-3), ОСОБА_8 (відповідач-4), ОСОБА_12 (дід відповідача 1) та ОСОБА_15 (відповідач-6) стали учасниками Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" після реорганізації СВАТ "Україна-1".
Як зазначено позивачами, у червні 2005 року за договорами купівлі-продажу позивач-1 ОСОБА_4 набув право власності на частки п'яти засновників СТОВ "Україна-1", а саме: ОСОБА_14 у розмірі 8,17% статутного капіталу; ОСОБА_12 у розмірі 51% статутного капіталу; ОСОБА_6 у розмірі 8,17% статутного капіталу; ОСОБА_7 у розмірі 8,16% статутного капіталу та ОСОБА_8 у розмірі 8,16% статутного капіталу.
У свою чергу, позивач-2 ОСОБА_5 у червні 2005 року уклав договір купівлі-продажу із ОСОБА_13 та набув право власності на 8,17% статутного капіталу СТОВ "Україна-1".
За твердженням позивачів нотаріальне посвідчення заяв про вихід із товариства відповідачами, що були сторонами вказаних договорів не було здійснено, позивачі не мали змоги здійснити таке нотаріальне посвідчення без їх участі, тому було прийняте рішення щодо реєстрації таких змін після зібрання усіх необхідних документів. Реєстраційні дії із внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи не були здійснені позивачами.
Позивачами зазначено, що 01 листопада 2023 року були зареєстровані зміни до відомостей щодо складу учасників СТОВ "Україна-1". Вказані зміни проведені на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31 жовтня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Серебряковою Ю.В. та згідно укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 договору дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1".
За твердженням позивачів вказані договір та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" є недійсними у зв'язку із відсутністю права власності у дарувальників на предмет договору дарування (частки в статному капіталі СТОВ "Украна-1"), що суперечить правовій природі договору дарування, зміни до відомостей щодо складу учасників СТОВ "Украна-1" внесені протиправно, що і стало підставою для звернення позивачів із позовом до суду про визнання недійсним договору дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", акта приймання передачі частки у статутному капіталі, стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі, визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та розміру часток учасників товариства у зазначеному позивачами розмірі.
Відповідно до частини 5 статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру
Згідно з пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
У заяві про забезпечення позову позивачі просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо СТОВ "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у даній справі.
Отже, у даній заяві має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявників щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи можуть позивачі їх захистити в межах одного цього судового провадження за їх позовом без нових звернень до суду.
Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що позивачі набули право власності на частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" за договорами купівлі-продажу укладеними у червні 2005 року.
За твердженням позивачів укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договори/договір дарування, а також акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31 жовтня 2023 року є недійсними у зв'язку із відсутністю права власності у дарувальників на предмет договорів дарування (частки в статному капіталі СТОВ "Україна-1"), а тому ОСОБА_1 протиправно включений до складу учасників з придбаною часткою 24,49% статутного капіталу СТОВ "Україна-1", що становить 2890 грн. 00 коп., на підставі реєстраційної дії № 1001781070011000875 щодо зміни складу учасників СТОВ "Україна-1", а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у свою чергу, виключені зі складу учасників.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_1 , окрім наявної частки 24,49% статутного капіталу, розраховує на отримання у спадщину від ОСОБА_12 частки 51% статутного капіталу СТОВ "Україна-1", що еквівалентно 6018 грн. Водночас фактично власником цієї частки статутного капіталу є позивач-1.
Як зазначено позивачами у випадку реєстрації отриманої у спадщину частки 51% статутного капіталу відповідач-1 стане кінцевим бенефіціаром та матиме можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, може змінити розмір статутного капіталу, керівника, осіб, які уповноважені вчиняти юридичні дії від імені товариства, а також самостійно ухвалювати рішення щодо поточної діяльності товариства, його функціонування та управління.
З метою унеможливлення подальшого внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивачі вважають, що заявлений захід забезпечення позову є обгрунтованим та адекватним.
Місцевий суд правомірно зазначив, що у даному випадку невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи державним реєстратором та третіми особами будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно СТОВ "Україна - 1", позивачі не зможуть захистити свої права в межах одного судового провадження за їх позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення їх законних прав та/або інтересів.
При розгляді поданої заяви про забезпечення позову, місцевим судом обгрунтовано враховано те, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених корпоративних прав позивачів як учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" на управління товариством та відновлення порушеного права володіння та розпорядження майном (часткою у статутному капіталі).
Метою звернення позивачів до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", акта приймання передачі частки у статутному капіталі, стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі, визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та розміру часток учасників товариства у зазначеному позивачами розмірі є відновлення того стану корпоративних правовідносин щодо участі та управління СТОВ "Україна-1", який існував до моменту порушення, оскільки за твердженням позивачів, внаслідок укладення спірного договору/договорів, акта, здійснено перерозподіл часток статутного фонду, внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1", у зв'язку з чим порушено їх корпоративні права на управління товариством та володіння належними їм частками у статутному капіталі.
Згідно наданих із позовною заявою від 19 грудня 2023 року відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) до переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_4 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_1 (розмір частки засновника 6018,00), ОСОБА_13 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_1 (розмір частки засновника 2890,00).
З дослідженого судом першої інстанції та перевіреного колегією суддів вбачається, що після звернення позивачів до суду із позовом та заявою про забезпечення позову 27 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" складено акт приймання передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", згідно якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, яка у грошовому еквіваленті становить 2890,00 гривень.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) станом на 29 грудня 2023 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) було проведено наступні реєстраційні дії:
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 01 листопада 2023 року 08:16:14, 1001781070011000875, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_16 , Відділ надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради;
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 28 грудня 2023 року 16:35:50, 1001781070012000875, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_16 , Відділ надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради.
До переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_4 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_12 (розмір частки засновника 6018,00), ОСОБА_13 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_3 (розмір частки засновника 2890,00).
Судами також встановлено, що 03 січня 2024 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюк В.К посвідчено спадкування за заповітом від ОСОБА_12 спадкоємцем ОСОБА_1 частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" у розмірі 6018,00 гривень, що складає 51% статутного капіталу та видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Згідно наданих із заявою від 10 січня 2024 року відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) до переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_4 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_13 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_3 (розмір частки засновника 2890,00), ОСОБА_1 (розмір частки засновника 6018,00).
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 05 січня 2024 року останній, як власник 51% частки у статутному капіталі товариства звернувся до виконавчого директора СТОВ "Україна-1" ОСОБА_4 із заявою про скликання загальних зборів учасників СТОВ "Україна-1".
Згідно долученого до вказаної заяви порядку денного СТОВ "Україна-1" на розгляд загальних зборів засновників СТОВ "Україна-1" винесено: затвердження запропонованих змін та доповнень до Статуту товариства з метою приведення його у відповідність до норм чинного Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" (пункт 2 порядку денного); ознайомлення з наказом та рішенням загальних зборів товариства про призначення діючого директора ОСОБА_4 у 2002 році, у випадку підтвердження його повноважень, подальше звільнення та обрання нового одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з метою підвищення прибутку товариства та ефективності використання власного чи орендованого рухомого і нерухомого майна (пункт 3 порядку денного); виключення у відповідності до частини 2 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" учасника товариства ОСОБА_13 у зв'язку з його смертю та неподанням протягом року спадкоємцями заяви про вступ до товариства та розподіл належної йому частки між іншими засновниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства (пункт 7 порядку денного).
Крім того, апелянтами не заперечується вчинення ними дій щодо придбання та переоформлення часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1".
Таким чином, із наданих позивачами та досліджених судами доказів вбачається, що учасниками СТОВ "Україна-1" після подання позову до суду та під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову вчиняються дії щодо зміни розміру статутного капіталу, зміни засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу.
Беручи до уваги предмет спору та докази, якими заявники обгрунтовують наявність обставин, що є підставою для забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що внесення до реєстру відомостей щодо розміру статутного капіталу, щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу ускладнить поновлення порушених прав, за захистом яких позивачі звернулися до суду, позаяк внесення нових записів в частині зазначених відомостей фактично призведе до того, що позивачі будуть змушені звертатися до суду з новими позовними вимогами, зокрема щодо скасування нових реєстраційних записів, щоб відновити свої порушені права та інтереси.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору внесення до реєстру вказаних відомостей є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, який відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв'язку з предметом позову.
Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звернулися до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, колегія суддів вважає правильним висновок про те, що заявлені заходи забезпечення позову є обґрунтованими.
Такий захід забезпечення позову збереже існуючу ситуацію (status quo) до вирішення спору по суті.
При цьому, колегія суддів зауважує, що заборона державним реєстраторам та третім особам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивачів, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Таким чином, судами обох інстанцій встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено заявниками у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, відтак судами встановлено наявність підстав для задоволення заявлених заходів до забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову у вигляді заборони вносити відомості щодо відповідача до реєстру є тимчасовими на період вирішення спору з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть незворотні наслідки, жодним чином не порушують інтересів відповідачів та інших осіб, в той же час дозволять запобігти порушенню прав та інтересів позивачів в разі задоволення позову, є адекватними і пов'язаними з предметом спору.
Невжиття зазначених заходів забезпечення позову в свою чергу може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися з позовом у цій справі в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про те, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що учасники справи не з'явились на оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду, в зв'язку із чим вступна та резолютивна частина ухвали суду долучена до матеріалів справи без її оголошення. Апелянт зауважує, що це не відповідає дійсності. Апелянт був присутній під залою судових засідань, однак жодного проголошення ухвали в залі судових засідань не відбувалось.
Колегією суддів досліджено формуляр (протокол) судового засідання від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 /а.с. 227, т.1 матеріалів оскарження ухвали/ з якого вбачається, що "представники сторін не з'явилися". ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання в порядку статті 224 ГПК України. Оскільки таких зауважень подано не було, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про помилковість оскаржуваної ухвали в частині зазначення про неявку представників сторін на оголошення вступної та резолютивної частини ухвали.
Суд апеляційної інстанції не досліджує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо процесуального випадку, за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, адже питання про належність сторін у спорі є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Апеляційний суд вважає, що негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для відповідачів, є меншими з тими негативними наслідками, які можуть настати для заявників в результаті невжиття цих заходів.
Варто також зауважити, що обрані заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження прав апелянтів, а лише тимчасово забороняють проведення певних дій.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що заява позивачів про забезпечення позову у справі підлягає задоволенню.
Колегія суддів не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для залишення без розгляду заяви про забезпечення позову через відсутність у даній заяві зустрічного забезпечення позову. Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №911/1695/18). ОСОБА_1 не був позбавлений можливості клопотати перед судом про необхідність зустрічного забезпечення, проте такого зроблено не було. Місцевим судом не вбачалась необхідність в зустрічному забезпеченні, у зв'язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовані.
Колегія суддів зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачам.
Колегія суддів бере до уваги ту обставину, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 березня 2024 року у справі №902/1557/23, серед іншого, залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 , якою було подано апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову, як особою, яка не приймала участі у справі.
Безпідставними є посилання апелянта ОСОБА_3 на частину 10 статті 137 ГПК України, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали.
У частині 9 статті 137 ГПК України встановлено, що суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Згідно з положеннями частини 10 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Колегією суддів не вбачається порушення Господарським судом Вінницької області частини 10 статті 137 ГПУ України, оскільки предметом позову у справі є частка ОСОБА_1 , яка була відчужена на користь ОСОБА_3 , що не заперечується останньою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/2795/20).
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність заявниками необхідності забезпечення позову є правильними, а тому ухвала Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги (вх.№450/24 від 29 січня 2024 року) ОСОБА_1 та (вх.№494/24 від 30 січня 2024 року) ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2024 року у справі №902/1557/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали у справі №902/1557/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "01" квітня 2024 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.