вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2024 р. Справа№ 910/3600/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023
у справі №910/3600/23 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 27 650,15 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі, відповідач) про стягнення 27 650,15 грн страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що ним на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № тп161667а9ха від 08.06.2019 у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача з огляду на те, що відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_2 , з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ №009863519.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» страхове відшкодування в сумі 27 650 (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят) грн 15 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивачем на виконання умов Договору страхування у зв'язку з настанням ДТП було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 39 873,25 грн шляхом перерахування вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , засобу на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 641#660 від 12.02.2020.
Водночас, станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди (ОСОБА_3) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai Tucson (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу АМ №009863519, за яким встановлений ліміт відповідальності в розмірі 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
З огляду на це, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
Ураховуючи встановлений Полісом ліміт за майнову шкоду, розмір франшизи - 1 000,00 грн, сплачену відповідачем частину страхового відшкодування - 11 223,10 грн, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 27 650,15 грн, а позовні вимоги, відповідно, задоволенню.
Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування до вимог позивача наслідків сплину строку позовної давності, то суд відзначив, що строк позовної давності не було пропущено з огляду на положення пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином дія воєнного стану завадила позивачу подати позовну заяву вчасно, а саме в межах строку позовної давності. Відповідач при цьому посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22, згідно яких введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
Відповідач наголошує, що відносини між позивачем та відповідачем є суброгацією, за якої відбувається лише заміна сторони в наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Отже, враховуючи положення Цивільного кодексу України, якщо дата страхового випадку (ДТП) 30.01.2020, відповідно граничний термін подачі позовної заяви згідно статті 257 Цивільного кодексу України - 30.01.2023.
Однак, позовна заява датована 27.02.2023. таким чином, оскільки з моменту ДТП вже минуло три роки, а строк суброгації рахується саме з моменту ДТП, строк пред'явлення позовної заяви минув, що згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
22.01.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Позивач у відзиві наголошує на тому, що відповідач невірно розуміє поняття процесуальних строків, оскільки строк позовної давності є нормою матеріального, а не процесуального права. Водночас, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, оскільки ДТП сталася 30.01.2020, строк позовної давності мав би сплити 30.01.2023, однак, враховуючи положення до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, продовжений на строк дії воєнного стану, а тому позовна давність у цій справі позивачем не пропущена.
Крім того, позивач наголошує, що заява про застосування строку позовної давності може бути подана лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак відповідачем при направленні відзиву не було заявлено про застосування строку позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» у даній справі передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 27.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3600/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
21.12.2023 матеріали справи №910/3600/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23 залишено без руху, роз'яснено Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 805,20 грн та довіреність на підтвердження повноважень Грідіна В.В. діяти від імені Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
09.01.2024 засобами поштового зв'язку представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» Шпак М.В. на виконання вимог ухвали суду від 27.12.2023 подала клопотання про усунення недоліків, в якому просить прийняти виправлену апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23. У поданому клопотанні скаржник зазначає, що оскільки апеляційна скарга була подана через систему «Електронний суд», то враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги було сплачено із урахуванням коефіцієнта для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2 684,00 грн х 150 % х 0,8 = 3 220,80 грн). Також до заяви додано довіреність на підтвердження повноважень Грідіна В.В. діяти від імені Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/3600/23 є вимоги про стягнення 27 650,15 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 15.01.2024 до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
08.06.2019 між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № тп161667а9ха, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до пунктів 8, 10 зазначеного договору страхова сума становить 872 831,00 грн, безумовна франшиза за ризиками «викрадення» становить 43 641,55 грн (5% від страхової суми, вказаної у пункті 8 Договору), «за збитки внаслідок ДТП» - 4 364,16 грн (0,50% від страхової суми, вказаної у пункті 8 Договору), «збитки внаслідок інших подій» - 4 364,16 грн (0,50% від страхової суми, вказаної у пункті 8 Договору).
Строк дії Договору страхування для застрахованого транспортного засобу - з 10.06.2019 по 09.06.2020 (пункти 14.1., 14.2. Договору страхування).
30.01.2020 об 11:00 в м. Харків, вул. Клочківська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля Toyota Camry (д.р.н.- НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - ОСОБА_1 ) та автомобіля Hyundai Tucson (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 , (власник автомобіля ОСОБА_3 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Toyota Camry (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований у позивача згідно Договору страхування № тп161667а9ха від 08.06.2019.
Механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що водій автомобіля Hyundai Tucson (д.р.н. НОМЕР_2 ) - ОСОБА_2 визнав свою вину.
За змістом пункту 20.2.2. Договору страхування страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання ДТП - будь-якого пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 24.2. Договору страхування розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об'єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акту огляду ТЗ); документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза, тощо).
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пункту 25.1. Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування (його правонаступника, вигодо набувача) і страхового акту, який складається страховиком.
Так, страхувальник 30.01.2020 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно Звіту №1354 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу) від 06.12.2021, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №ARX2540743 від 11.02.2020 та умов договору страхування № тп161667а9ха від 08.06.2019, розмір страхового відшкодування склав 39 873,25 грн, яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №641#660 від 12.02.2020.
Розрахунок розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком наступний: 44 237,40 грн - 4 364,16 грн = 39 873,25 грн; де 44 237,40 грн - вартість відновлювального ремонту ТЗ Toyota Camry (д.р.н. НОМЕР_1 ) згідно рахунку №460 від 01.02.2020 та ремонтної калькуляції до рахунку; 4 364,16 грн - франшиза згідно договору страхування.
Отже, матеріалами справи підтверджується виконання ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 39 873,25 грн у зв'язку з настанням страхового випадку страхувальнику.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди (ОСОБА_3) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai Tucson (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу №АМ/9863519, за яким встановлений ліміт відповідальності в розмірі 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП був чинний.
12.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. №3697/18/ЦВ в розмірі 39 873,25 грн, до якої було долучено належним чином засвідчені копії документів, що передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
28.10.2020 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 11 223,10 грн.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач, який згідно умов Договору здійснив страхове відшкодування потерпілій особі, зазначав, що отримав право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, та вказував, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків покладається на відповідача у сумі 27 650,15 грн (39 873,25 грн - 11 233,10 грн - 1000,00 грн франшиза).
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що ним було повністю виконано свої зобов'язання щодо відшкодування шкоди, оціненої згідно вимог чинного законодавства за полісом №АМ/9863519.
Також, як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, який сплив 30.01.2023.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі, ОСЦПВВНТЗ), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Отже, в силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок в частині встановлення чи є здійснення виплати за договором добровільного майнового страхування виникненням нового зобов'язання або ж за наслідками такої виплати лише відбувається заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні із набуттям останнім всіх прав і обов'язків попереднього кредитора викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, який в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України суди враховують при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення в даній справі, встановив, що позивач у відповідності до положень Закону України «Про страхування» та на виконання умов Договору страхування у зв'язку з настанням ДТП 30.01.2020 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 39 873,25 грн шляхом перерахування вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 641#660 від 12.02.2020. Водночас, оскільки станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди (ОСОБА_3) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai Tucson (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу АМ №009863519, за яким встановлений ліміт відповідальності в розмірі 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн, суд, враховуючи положення статей 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», статей 12, 22, 29, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановив, що до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми та враховуючи встановлений Полісом АМ №009863519 ліміт за майнову шкоду, розмір франшизи - 1 000,00 грн, сплачену відповідачем частину страхового відшкодування - 11 223,10 грн, перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) в сумі 27 650,15 грн, задовольнивши позовні вимоги на вказану суму.
Відповідач в апеляційній скарзі не висловлює заперечень у частині встановлених судом обставин по суті страхового випадку, розміру страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом не було враховано факту пропуску позивачем строку позовної давності щодо заявленої позовної вимоги, відповідно, рішення суду першої інстанції, з огляду на зміст статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається судом апеляційної інстанції саме в межах названих доводів відповідача.
Згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частин 2-5 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вірно вказує відповідач, оскільки відносини між позивачем та відповідачем є суброгацією, а ДТП сталася 30.01.2020, строк позовної давності мав би сплинути 30.01.2023.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції від 01.07.2023) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.».
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Зокрема, строк дії воєнного стану в Україні наразі продовжено до 13.05.2024 включно.
Таким чином, з урахуванням приписів статей 256-258, 259, пункту 12, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату подання позову до суду), а також того, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача про стягнення 27 650,15 грн страхового відшкодування в порядку суброгації - 08.03.2023, колегія суддів доходить висновку, що позовна давність не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав та інтересів по стягненню коштів.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22, в якій зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у названій постанові давала визначення процесуальним строкам саме в адміністративному судочинстві, у той час, як строк позовної давності є нормою матеріального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням вищезазначених правових норм, дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права належним чином та у строк визначений законом, оскільки строки позовної давності, передбачені статтею 257 Цивільного кодексу України, були продовжені.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/3600/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Матеріали справи №910/3600/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка