Номер провадження 2/243/742/2024
Номер справи 243/1694/24
«01» квітня 2024 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
з участю: секретаря судового засідання - Кравченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат БОНДАРЕНКО Дмитро Валерійович, до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку,-
ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , її мати. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , її батько. Спадкодавці, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були співвласниками житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:04:000:0594, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Після відкриття спадщини, після померлої матері ОСОБА_3 , позивачка своєчасно прийняла спадщину та отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку. Після відкриття спадщини, після померлого батька ОСОБА_4 , позивачка своєчасно прийняла спадщину та отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку. Земельна ділянка кадастровий номер 1424256200:04:000:0594 належить спадкодавцям, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожного з них. Враховуючи, що за життя, спадкодавцями земельної ділянки договір про поділ земельної ділянки, договір визначення частки у спільній сумісній власності між співвласниками не укладався, позивачка 22.01.2024 р., отримала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії щодо видачи свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Виходячи з вищенаведеного, склалася ситуація коли житловий будинок повністю належить позиваці, а на земельну ділянку вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, тому вимушена звернутись до суду. Враховуючи, що на вказаній земельній ділянці розташовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належить повністю позиваці на праві приватної власності, позивачка має право оформити спадкові права та право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:04:000:0594.
В зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на цілу земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка) площею 0,0976 га, кадастровий номер:1424256200:04:000:0594, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 частки в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , та 1/2 частки в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .
Позивач, ОСОБА_2 , та представник позивача, адвокат Бондаренко Д.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1367475 від 29 лютого 2024 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Представник відповідача, Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності від 16 січня 2024 року, до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позову заперечень немає.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області 11 вересня 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області 25 червня 2021 року.
22 січня 2024 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Зубковою А.О. видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22 січня 2024 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Зубковою А.О. видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21 лютого 2022 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 лютого 2014 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0976 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1424256200:04:000:0594.
Згідно з п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».
22 січня 2024 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Зубковою А.О. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, кадастровий номер 1424256200:04:000:0594, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з неможливістю визначити частку земельної ділянки, що належить спадкодавцеві.
Таким чином, у встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити право власності на земельну ділянку площею 0,0976 га, кадастровий номер 1424256200:04:000:0594, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки нотаріус не може визначити частку земельної ділянки, що належить спадкодавцеві.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Вказане також підтверджене і роз'ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.
Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.
Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Стаття 1225 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до статті 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.
Так, в судовому засіданні, на підставі зібраних судом доказів, встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за Заповітом у передбачений законом строк, однак її право не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.
Таким чином, позивач є спадкоємцем земельної ділянки 0,0976 га, кадастровий №1424256200:04:000:0594, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які за життя не визначили часток належної їм на праві спільної сумісної власності земельної ділянки.
Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача на задоволення позову та визнання права власності на вказане нерухоме майно, вимога позивача про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 25, 328, 373, 374, 392, 1216- 1218, 1220, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 - 265, 273, ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат БОНДАРЕНКО Дмитро Валерійович, до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 1/2 частку після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку загальною площею 0,0976 га, кадастровий №1424256200:04:000:0594, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Т.А. Хаустова