Справа № 341/599/20
Провадження № 11-кп/4808/131/24
Категорія ч.2 ст. 286 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
27 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Галицького районного суду Івано - Франківської області від 01 грудня 2023 року відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не оспорюючи правильність кваліфікації його дій та доведеності вини, а також не оспорюючи щодо призначеного основного покарання у виді позбавлення волі та звільнення обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку, вважає що призначене судом першої інстанції додаткове покарання є незаконним, необґрунтованим, занадто суворим, оскільки постановлено без урахування тяжкості злочину, особи обвинуваченого, без належного врахування обставин, що пом'якшують покарання та інших обставин справи.
Зазначає, що при призначенні додаткового покарання обвинуваченому, суд неналежним чином його обґрунтував. Таке покарання не підтверджене доказами, дослідженими під час судового розгляду, не оцінене з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Вказує, що в ході судового розгляду справи сторона захисту просила суд не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки робота ОСОБА_8 пов'язана з керуванням автомобілем, а тому призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами зумовить втрату роботи, а отже і заробітку.
Також потерпілі у поданих до суду письмових заявах просили ОСОБА_8 суворо не карати, в тому числі не позбавляти права керувати транспортними засобами.
Звертає увагу на позицію Касаційного кримінального суду, зазначену в постанові від 04.02.2021 року, справа №585/2034/19 з цього приводу.
Після вчинення ДТП, за яку ОСОБА_8 притягнуто до кримінальної відповідальності, він зробив належні висновки, керує автомобілем, безумовно і точно дотримується усіх вимог Правил дорожнього руху. З часу інкримінованого йому кримінального правопорушення ОСОБА_8 жодного порушення ПДР не допустив.
Отже, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, за який засуджено ОСОБА_8 , його особу, наявність ряду обставин, що пом'якшують покарання, які за своєю правовою сутністю характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, (слугують критерієм індивідуалізації покарання), та інших обситавин справи, вважає, що в Івано-Франківського апеляційного суду є всі законні підстави змінити вирок суду першої інстанції.
Просить вирок суду щодо ОСОБА_8 змінити та постановити ухвалу, якою звільнити його від призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вироком суду від 01.12.2023 року ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом 2 річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_8 на відшкодування судових витрат за проведення експертиз - 11 317 грн. 62 коп. в дохід держави.
Прийнято відмову потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_10 від цивільного позову до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Провадження у справі в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_10 закрито.
Прийнято відмову потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_11 від цивільного позову до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Провадження у справі в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_11 закрито.
Прийнято відмову потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_12 від цивільного позову до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Провадження у справі в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_12 закрито.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_8 засуджений за те, що він будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, а потерпілим ОСОБА_11 і ОСОБА_12 середньої тяжкості тілесні ушкодження, при наступних обставинах.
Так, 27 серпня 2019 року близько 19 години 40 хвилин у світлу пору доби водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги між селами Залуква та Пукасівці Галицького р-ну Івано-Франківської обл. у напрямку с. Пукасівці. У салоні його автомобіля знаходилися пасажири ОСОБА_13 , який перебував на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , які знаходились на задньому сидінні у напрямку зліва на право по ходу руху транспортного засобу.
У зустрічному напрямку по своїй смузі руху рухався легковий автомобіль марки «AUDI 80.1.8 S», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 , у салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_17 , а на задньому сидінні - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які також були розташовані у напрямку зліва на право.
Рухаючись прямою ділянкою дороги по мості через р. Лімниця, водій ОСОБА_8 , не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, неправильно оцінив дорожньо-транспортну ситуацію, що склалась, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і, проявивши неуважність до дорожньої обстановки, не справився з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автомобілем марки «AUDI 80.1.8 S» під керуванням водія ОСОБА_12 .
При цьому ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.2; п. 1.5; підпункти «б» і «д» п. 2.3.; п. 10.1.; п. 11.3.; п. 12.1; п. 12.3.
У результаті порушення водієм ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України відбулось лобове зіткнення обох транспортних засобів, унаслідок чого пасажир автомобіля марки «AUDI 80.1.8 S» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми з багатовідламковим переломом лівої виличної кістки що викликало необхідність проведення операції «металоостеосинтез лівої виличної кістки», передніх і бокових стінок обох гайморових пазух, уламковим (очноямкова частина) переломом лобної кістки зліва, великого крила основної кістки зліва, гемосинусу, струсу головного мозку та синцями в навколоочній та виличній ділянках зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення. Водій ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового вдавленого перелому лівої виличної кістки, верхньої щелепи зліва з лівобічним гемосинусом та синцем в лівій виличній ділянці (що викликало необхідність проведення операції: «металоостеосинтез лівої виличної кістки», які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення, та саден в ділянках шиї та лівої руки, які згідно вказаного висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Пасажир ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції: «монтаж системи скелетного витягу», які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення та садна у ділянці правої гомілки, яке згідно висновку експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень.
До початку апеляційного розгляду від представника потерпілих ОСОБА_18 надійшла заява, в якій просить розгляд вказаної справи проводити без його участі, а також без участі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Вказану позицію узгоджено з потерпілими, претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого у потерпілих немає.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити та звільнити обвинуваченого від призначеного судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами;
- прокурор з приводу поданої апеляційної скарги захисника заперечив, просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об'єктивну оцінку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Також, суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі положень ст.75 КК України правильно звільнив його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього ж Кодексу, і що це покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та його індивідуалізації.
Доводи наведені захисником ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі з приводу того, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 додаткове покарання є незаконним, необґрунтованим, занадто суворим, оскільки постановлено без урахування тяжкості злочину, особи обвинуваченого, без належного врахування обставин, що пом'якшують покарання та інших обставин справи, на думку колегії суддів є обґрунтованими, виходячи із такого.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.
Пунктом 20 зазначеної постанови визначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов'язковим для суду, що зобов'язувало суд навести мотиви такого його застосування .
Однак, вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке санкцією частини статті не визначене як обов'язкове, суд першої інстанції належним чином своє рішення не мотивував та при цьому не врахував ступінь тяжкості вчиненного ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують йому покарання.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, на утриманні має троє неповнолітніх дітей.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є повне відшкодування завданого збитку всім потерпілим. Обставини, які обтяжуть покарання відсутні.
Згідно поданих заяв потерпілих вбачається, що ОСОБА_8 повністю відшкодував їм матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, та відсутність претензій щодо останнього. Просили обвинуваченого суворо не карати, звільнити від призначеного покарання, відповідно до ст. 75 КК України, а також не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Також, як вбачається із досудової доповіді Галицького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, за змістом якої визначено середній рівень ймовірності вчинення ОСОБА_8 повторного правопорушення, виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства.
Колегія суддів також звертає увагу, що згідно довідки, яка міститься в матеріалах справи, а також довідки, яка була подана захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого під час апеляційного розгляду, вбачається, що ОСОБА_8 дійсно працює у ТзОВ «ГПК-М'ясо» на посаді водія з 08 вересня 2023 року.
Тому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 має на утриманні троє неповнолітніх дітей, є годувальником сім'ї, його постійна робота пов'язана з керуванням транспортними засобами, і він не має іншого виду заробітку, тому позбавлення останнього водійських прав у свою чергу позбавляє його сім'ю коштів для існування.
Згідно п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
За таких обставин, враховуючи те, що вирок суду в цій частині є недостатньо вмотивованим, що суперечить ст. 370 КПК України, а також взявши до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що вирок суду слід змінити, шляхом виключення із вироку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. А в решті вирок суду слід залишити без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити.
Вирок Галицького районного суду від 01 грудня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - змінити.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами засобами на строк 1 (один) рік.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5