Житомирський апеляційний суд
Справа 278/2817/22
Категорія 68
Додаткова постанова
Іменем України
28 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - Ляхова Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 278/2817/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визначення місця проживання неповнолітніх дітей
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з матір'ю та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року позов задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ). Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь позивача судові витрати за розгляд справи в розмірі 15 996 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року залишено без змін.
07.03.2024 до закінчення судових дебатів, представник ОСОБА_1 адвокат Ляхов О.В. заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а 11 березня 2024 року надіслав на електронну адресу Житомирського апеляційного суду заяву про ухвалення додатково рішення, у якій просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
На зазначену заяву представник ОСОБА_3 адвокат Вернидуб Д.В. подав заперечення, у яких вказав, що витрати в сумі 29000 грн (15500 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 13500 грн в апеляційному суді) є неспівмірними розміру вартості правничої допомоги, складністю справи та об'ємом роботи, виконаної адвокатом у процесі розгляду справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Просив врахувати, що ОСОБА_3 не має роботи та не отримує постійних доходів. Крім того, представник звертав увагу, що зазначена сума до відшкодування не була сплачена позивачем, отже позивачем фактично не понесено судових витрат на правничу допомогу. Зауважував, що значна кількість засідань тривала менше 10 хв. Відтак, представник ОСОБА_3 - Вернидуб Д.В. просив зменшити розмір витрат до суми 2000 грн та надати розстрочку в сплаті вказаних сум на один рік.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Ляхов О.В., представник органу опіки та піклування Баб'як М.М. до апеляційного суду не з'явились, просили проводити розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник Вернидуб Д.В. в суді апеляційної інстанції підтримали подані заперечення на заяву про винесення додаткового рішення, надали пояснення аналогічні викладеному у запереченні.
Розглянувши заяву по суті, апеляційний суд приходить до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.
Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу необхідно виходити із положень статті 137 ЦПК України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 07.03.2024 до закінчення судових дебатів, представник ОСОБА_1 - Ляхов О.В. заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та повідомив суд, що протягом 5 днів надасть відповідні докази, понесених витрат.
Заява представника ОСОБА_1 - Ляхова О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, надіслана на електронну адресу Житомирського апеляційного суду 11.03.2024, відтак подана у визначений законом строк, адвокатом не порушено порядок визначений ст. 141 ЦПК України.
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У матеріалах справи міститься договір №16/22 про надання правової (правничої) допомоги від 13.09.2022, що укладений між адвокатом Ляховим О.В. та ОСОБА_1 (т.1 а.с.129-130).
До заяви про ухвалення додаткового рішення додано Акт виконаних робіт №2-1-16/22, відповідно до якого вартість наданих послуг склала 13500 грн. (т.2 а.с.187). Адвокатом були надані такі послуги:
26.10.2023 складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №278/2817/22- 6000грн.
09.11.2023 участь у судовому засіданні - 1000 грн;
15.11.2023 складання адвокатського запиту на ліцей №31 м.Житомира - 500 грн;
15.11.2023 складання адвокатського запиту на ДНЗ №66 - 500 грн;
06.12.2023 складання адвокатського запиту в орган Опіки та піклування виконавчого комітету ЖМР - 500 грн;
06.12.2023 складання клопотання про долучення доказів -1000грн.
07.12.2023 участь в судовому засіданні - 1000 грн;
05.01.2024 складання клопотання про долучення доказів -1000грн.
15.01.2024 участь в судовому засіданні - 1000 грн;
07.03.2024 участь в судовому засіданні - 1000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При цьому компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі №755/4466/20).
В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат (написання відзиву, прибуття у судові засідання, складення адвокатських запитів), характер виконаних адвокатом робіт (застосування законодавства та релевантної судової практики), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заперечення ОСОБА_3 та його представника адвоката Вернидуба Д.В. щодо стягнення судових витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 13500 грн у цьому випадку є дещо завищеними порівняно з співмірністю і складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - Ляхова О.В. щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції та стягнення їх в розмірі 10 000 грн. Колегія суддів вважає, що
саме така сума відповідає складності справи, кількості реально наданих та документально підтверджених послуг адвоката.
Щодо клопотання адвоката Вернидуба Д. В. колегія суддів зауважує, що постановою Житомирського апеляційного суду від 07 березня 2024 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року залишено без змін, тому питання стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції і його виконання має вирішуватися місцевим судом.
Клопотання про розстрочення сплати витрат на правничу допомогу на цій стадії розгляду справи є передчасним, а тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями ст. ст. 136, 141, 270, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - Ляхова Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 278/2817/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визначення місця проживання неповнолітніх дітей задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - Вернидуба Дмитра Вікторовича про розстрочення сплати витрат на правничу допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01.04.2024.
Головуючий Судді: