Провадження № 11-кп/803/499/24 Справа № 333/2385/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, українця, громадянина України, освіта вища, офіційно не працевлаштованого, розлученого, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.09.2020 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;
- 25.05.2022 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст. 187 КК України на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 5 місяців з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні № 12017080040000897,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2022 року, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 8 (восьми) років 5 (п'яти) місяців позбавлення з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахований ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 09 квітня 2017 року по 10 вересня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислюється відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2022 року з 03 березня 2021 року із розрахунку один день попереднього увезення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він, 27.02.2017 року, приблизно о 18 год. 10 хв., маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у сховище, діючи умисно, з корисливих мотивів, із використанням заздалегідь заготовленого предмету, схожого на викрутку, зайшов в приміщення аптеки «Формула здоров'я», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Знаходячись у приміщенні вищевказаної аптеки, ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, підійшов до передкасової зони, що огороджена скляним стелажем, де, за допомогою фізичної сили рук повалив на підлогу вищевказану конструкцію, тим самим незаконно проник у сховище - до службового приміщення, відокремленого від торгової зали, вхід куди будь-яким особам, крім працівників аптеки, заборонений, де здійснив напад на фармацевта аптеки потерпілу ОСОБА_9 , а саме - демонструючи перед нею предмет, ззовні схожий на викрутку, що потерпіла сприймала як реальну загрозу для життя та здоров'я, почав вимагати передачі йому грошових коштів. У зв'язку з тим, що потерпіла ОСОБА_9 відмовилась передавати йому грошові кошти, ОСОБА_5 самостійно, з метою особистого збагачення, з чорного залізного ящику для зберігання грошових коштів, розташованого біля касового апарату, а також зі столу відкрито викрав грошові кошти у розмірі 4593 гривень 97 копійок, тим самим заволодів майном, що належить ТОВ «Роджерс». Після цього, ОСОБА_5 покинув місце вчиненого злочину з викраденими грошовими коштами, якими, в подальшому, розпорядився на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями ТОВ «Роджерс» майнову шкоду на загальну суму 4593 гривень 97 копійок.
Судом першої інстанції умисні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у сховище.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_6 просить вирок скасувати та постановити рішення, яким ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та кримінальне провадження щодо нього закрити.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на те, що під час судового провадження відносно обвинуваченого суду не було надано належних та допустимих доказів вини обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України, у зв'язку з чим вирок є незаконним та підлягає скасуванню.
Вказує, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з пояснень потерпілої, які вона надала суду 09.10.2017 року, та яка вказала на інший порядок заволодіння коштами.
Зазначає, що судом неправильно визначено об'єктивну сторону злочину, оскільки відокремлена вітринами торгова зала аптеки не може виступати як сховище, з огляду на те, що не має притаманних для цього особливостей, а є лише робочим місцем на території торгової зали.
На думку захисника, матеріали провадження не містять доказів на підтвердження заволодіння обвинуваченим грошовими коштами.
Адвокат зазначає, що протокол огляду місця події не має відомостей про пошкодження касового апарату та скрині для грошей, як і скляної вітрини, яка перебувала на підлозі та вітрини поряд. За цих обставин, адвокат ставить під сумнів показання потерпілої в тій частині, що обвинувачений намагався відкрити касовий апарат викруткою. При цьому, знайдені та оглянуті під час відкриття слідчим касового апарату грошові купюри, спростовують показання потерпілої про те, що злочинець забрав навіть монети. За висновком дактилоскопічної експертизи підтверджується наявність відбитків пальців обвинуваченого лише на скляній вітрині. Звертає увагу на те, що експертом було ідентифіковано особу, якій належить вилучений з місця огляду слід частин долоні з металевого ящика для зберігання грошей, проте його причетність органом досудового розслідування не перевірялась.
Серед іншого, адвокат ставить під сумнів належність показань криміналіста ОСОБА_11 , оскільки останній участі в огляді не приймав, у зв'язку з чим вважає, що посилання суду як на доказ його пояснення є недопустимим відповідно до ст. 89 КПК України.
Вважає недопустимою довідку про суму викрадених коштів з огляду на відсутність доказів на підтвердження повноважень особи, якою вона була підписана, та у зв'язку з тим, що вона не містить посилань на джерела отримання цієї інформації. Зазначає, що будь-яких матеріалів інвентаризації, ревізії та інших експертиз в справі не було, а тому розмір збитків належним чином не встановлений. Зазначає, що акт перевірки матеріальних цінностей (їх настачу) ТОВ «Роджерс» з'явився у справі лише через 5 років і є недопустимим доказом.
- обвинувачений просить вирок скасувати як необґрунтований та який не підтверджений будь-якими доказами. Перекваліфікувати справу, прибравши з неї «розбій» та «проникнення» як недоведені.
В обґрунтування вимог посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що потерпілій не заподіяна ніяка шкода, а її покази є непослідовними.
Зазначає, що у сторони обвинувачення не має доказів розбою та «проникнення».
Заслухавши: захисника та обвинуваченого, які кожен окремо та разом підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій сторони захисту, обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Посилання сторони захисту про непричетність обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), не є слушними та такими, що спростовується наступним.
Суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, оцінив докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним вищевказаного кримінального правопорушення в сукупності та взаємозв'язку, та дійшов вмотивованого висновку про винність обвинуваченого у його вчиненні, не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини.
Так, безпосередньо допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 , яка працює провізором в аптеці, належній ТОВ «Роджерс», впевнено підтвердила, що саме обвинувачений ОСОБА_5 27.02.2017 року приблизно о 18:10 год. вчинив щодо неї розбійний напад, заволодів грошовими коштами. Впізнала його за голосом, рисами обличчя та статурою. Також потерпіла вказала, що погрози обвинуваченого про можливість застосування предмета, схожого на викрутку, нею сприймалися реально, як загрозу своєму життю та здоров'ю, тим самим подавляючи волю потерпілої до супротиву.
Безпосередньо судом першої інстанції також був допитаний представник потерпілого ОСОБА_12 , який у судовому засіданні пояснив, що він працює адміністратором у ТОВ «Роджерс». Ввечері у лютому 2017 року йому було повідомлено про напад на аптеку, розташовану по АДРЕСА_3 . Вказав, що з двох камер відеоспостереження працювала лише одна, надавши відеозапис з цієї камери працівникам поліції. Провізор ОСОБА_9 пояснила, що в аптеку забіг невідомий чоловік, який завалив стелажі та заволодів грошовими коштами. У подальшому на підприємстві було проведено позапланову ревізію та складено відповідний акт, за результатами якої була виявлена сума викрадених грошей в розмірі 4593,97 грн. Акт ревізії та довідка щодо завданих збитків було надано органу досудового розслідування та суду.
В судовому засіданні безпосередньо був допитаний й інспектор-криміналіст ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 , який пояснив, що він 27.02.2017 року перебував у складі слідчо-оперативної групи Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, приймав участь в огляді місця події - приміщенні аптеки «Формула здоров'я» по АДРЕСА_3 . Під час огляду на скляній вітрині, що лежала на підлозі, ним було виявлено та вилучено приблизно 20 слідів пальців рук: 2 сліди за №№ 3 та 4, згідно з протоколом огляду місця події, виявлені на внутрішній стороні скляної вітрини в районі кріплення полімерних пакетів; 2 сліди за №№ 18,19 - з зовнішньої сторони вітрини (у верхній частині). Сліди №№ 3, 4, 18, 19 були виявлені на верхній частині скляної вітрини, яка лежала на підлозі. При цьому, сліди №№ 3, 4 виявлені з внутрішньої сторони, де були прикріплені пакети, а сліди №№ 18, 19 були залишені нігтьовими фалангами пальців руки, «основанием вверх». По механізму виникнення слідів: особа, спочатку нахилила на себе скляну вітрину, а потім, щоб вітрина не впала на підлогу, притримала її, коли вітрина знаходилася під кутом до підлоги.
В оскарженому вироку досить детально наведені покази потерпілої, представника потерпілого та інспектора-криміналіста, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, та підстав для недовіри або сумнівів щодо показів вищевказаних осіб, а також правдивості та об'єктивності їх пояснень у суду апеляційної інстанції відсутні.
Посилання сторони захисту на те, що покази потерпілої є непослідовними та такими, що вказують на інший порядок заволодіння грошовими коштами не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час апеляційного перегляду оскарженого вироку. Колегія суддів не встановила будь-яких істотних суперечностей в її показах, оскільки вони є логічними та послідовними.
Що стосується стверджень про неналежність показів криміналіста ОСОБА_11 через те, що ця особа при огляді місця події не приймала участь, у зв'язку з чим його покази є недопустимим доказом в розумінні ст. 89 КПК України, то вони були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції, який обґрунтовано, з посиланням на практику Верховного Суду, вказав на те, що відсутність зазначення слідчим про участь спеціаліста ОСОБА_11 та відсутність його підпису у протоколі огляду місця події від 27.02.2017 року не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою визнання даних, отриманих під час огляду місця події, а також інших даних, таких як висновки експертиз, речових доказів тощо, недопустимими доказами, враховуючи, що за приписами КПК України не передбачено, що спеціаліст є обов'язковим учасником проведення такої слідчої дії як огляд місця події.
Окрім пояснень потерпілої, вина ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України також підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами в їх сукупності, достатності та взаємозв'язку.
В основу вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав, в тому числі, протокол пред'явлення особи для впізнання від 10.04.2021 року, який проведений за участю потерпілої, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, понятих та захисника ОСОБА_13 , його зміст відповідає вимогам ст.ст. 40, 104, 223, 228, 231 КПК України, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 вказала на ОСОБА_5 , як на особу, яка вчинила розбійний напад щодо неї.
Крім того, безпосередньо й суд першої інстанції переглянув та дослідив відеозапис з камер спостереження аптеки «Формула здоров'я», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , за період часу з 18 год. 00 хв. по 18 год. 10 хв. 27.02.2017 року, відповідно до якого чоловік, який зайшов до аптеки, перебував у приміщенні 2 хв. 10 сек.. В правій руці він тримав предмет чорного кольору, який був прикритий долонею руки, а в лівій руці тримав пакет з логотипом «АТБ». Крім того, під час виходу з аптеки чоловік намагався відкрити двері аптеки не торкаючись долонями руки.
Відповідно до висновку судового експерта № 1-421 від 20 квітня 2017 року, за результатами проведення судової дактилоскопічної експертизи, безпосередньо дослідженого під час судового провадження, встановлено, що сліди папілярних узорів рук, розмірами по вісях 16х16 мм, 15х20 мм, 17х14 мм, 16х19 мм, вилучених 27 лютого 2017 року під час проведення огляду місця події, залишені відповідно вказівним, безіменним, безіменним, середнім пальцями лівої руки ОСОБА_5 .. Сліди папілярних узорів рук, розмірами по вісях 52х26 мм, 16х29 мм, 15х29 мм, 15х21 мм, 12х32 мм, 21х38 мм, 13х19 мм, вилучені там же, залишені іншою особою (особами).
На підставі протоколу огляду та результатами проведеної експертизи судом першої інстанції встановлено, що два сліди, розмірами 16х16 мм та 15х20 мм (№ 3 та № 4 згідно з протоколом огляду місця події) залишені саме обвинуваченим з внутрішньої сторони скляної вітрини в районі кріплення полімерних пакетів та два сліди, розмірами 17х14 мм та 16х19 мм (№ 18 та № 19 згідно з протоколом огляду місця події) з зовнішньої сторони вітрини.
Розглянувши та проаналізувавши всі зібрані у справі докази в їх взаємозв'язку, місцевий суд вмотивовано спростував висунуту ОСОБА_5 версію на свій захист про непричетність до вчинення злочину, що йому інкримінують, в тому числі, й з огляду на результати проведеної судової дактилоскопічної експертизи, відповідно до якої 7 слідів папілярних узорів рук залишені іншою особою (особами), та аргументовано визнав неспроможними твердження сторони захисту про те, що він його не вчиняв. Із наведеними у вироку висновками погоджується і апеляційний суд.
Що стосується стверджень сторони захисту про неправильність визначення об'єктивної сторони злочину, оскільки відокремлена вітринами торгова зала аптеки не може виступати як сховище, а є лише робочим місцем на території торгової зали є безпідставними з огляду на наступне.
Так, проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки проникнення не має.
Така позиція узгоджується з викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18) висновком щодо застосування норми права, - кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
У постанові від 18 квітня 2018 року, вказано зокрема, на те, що відповідна кримінально-правова кваліфікація має бути надана діям особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад службові приміщення, відокремлені секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо). Такі дії мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), діючи умисно, з корисливих мотивів, із використанням заздалегідь заготовленого предмету, схожого на викрутку, зайшов в приміщення аптеки «Формула здоров'я», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Знаходячись у приміщенні вищевказаної аптеки, ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, підійшов до передкасової зони, що огороджена скляним стелажем, де, за допомогою фізичної сили рук повалив на підлогу вищевказану конструкцію, тим самим незаконно проник у сховище - до службового приміщення, відокремленого від торгової зали, вхід куди будь-яким особам, крім працівників аптеки, заборонений, де здійснив напад на фармацевта аптеки потерпілу ОСОБА_9 , а саме - демонструючи перед нею предмет, ззовні схожий на викрутку, що потерпіла сприймала як реальну загрозу для життя та здоров'я, почав вимагати передачі йому грошових коштів. У зв'язку з тим, що потерпіла ОСОБА_9 відмовилась передавати йому грошові кошти, ОСОБА_5 самостійно, з метою особистого збагачення, з чорного залізного ящику для зберігання грошових коштів, розташованого біля касового апарату, а також зі столу відкрито викрав грошові кошти у розмірі 4593 гривень 97 копійок, тим самим заволодів майном, що належить ТОВ «Роджерс». Після цього, ОСОБА_5 покинув місце вчиненого злочину з викраденими грошовими коштами, якими, в подальшому, розпорядився на власний розсуд.
Тобто, суд першої інстанції, викладаючи об'єктивну сторону злочину, що інкримінований обвинуваченому, дійшов обґрунтованого висновку про те, що передкасова зона, що огороджена скляним стелажем, є сховищем, тобто службовим приміщенням, яке відокремлене від торгової зали, вхід куди будь-яким особам, крім працівників аптеки, заборонений.
З показів потерпілої, які докладно викладені в оскарженому вироку, вбачається, що вона сприймала як реальну загрозу для свого життя та здоров'я демонстрування ОСОБА_5 під час нападу предмету, ззовні схожого на викрутку, та відмовляючи йому передати грошові кошти, обвинувачений самостійно з чорного залізного ящику для зберігання грошових коштів, розташованого біля касового апарату, а також зі столу відкрито викрав грошові кошти, належні ТОВ «Роджерс», тобто гроші знаходилися в тому місці, куди доступ сторонніх осіб заборонений.
В даному випадку показання потерпілої узгоджуються з даними, що містяться у протоколі огляду місяця події з фототаблицями до нього від 16.12.2017 року, які були повною мірою дослідженні судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що конкретна обстановка вчиненого обвинуваченим злочину, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у сховище, свідчить про наявність в діях обвинуваченого всіх ознак, як суб'єктивної, так і об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, кваліфікований судом першої інстанції вірно та будь-яких обґрунтованих сумнівів не викликає, а тому такі доводи є безпідставними та необхідності у перекваліфікації за доводами обвинуваченого не вбачається.
Доводи захисника про недопустимість доказу - довідки про суму викрадених коштів з огляду на відсутність доказів на підтвердження повноважень особи, якою вона була підписана, та у зв'язку з тим, що вона не містить посилань на джерела отримання цієї інформації є безпідставними і необґрунтованими.
Вказані доводи сторони захисту також були ретельно перевірені судом першої інстанції, за висновком якого не знайдено підстав для визнання цього доказу недопустимим з мотивів, наведених стороною захисту, з чим погоджується і колегія суддів.
За приписами ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
На підтвердження розміру завданої шкоди представником потерпілого ТОВ «Роджерс» 25.01.2021 року надані в судовому засіданні довідки від 13 квітня 2017 року № 20 та 09 жовтня 2017 року № 57, відповідно до яких встановлена сума викрадених в результаті розбійного нападу коштів та акт ревізії ТОВ «Роджерс» від 28 лютого 2017 року, відповідно до якого у зв'язку з розбійним нападом від 27.02.2017 року комісією проведено позапланову інвентаризацію товарних залишків та грошових коштів в аптеці АДРЕСА_4 , та виявлена недостача грошових коштів в сумі 4593,97 грн., що узгоджується з показами як потерпілої так і представника потерпілого, наданими безпосередньо в судовому засіданні. Оскарженим вироком встановлено, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 358 КПК України оголосив їх зміст, надав для ознайомлення сторонам кримінального провадження та долучив до матеріалів провадження. Вказані докази судом першої інстанції об'єктивно визнані належними, допустимими та достовірними доказами та підстави дійти протилежного висновку, в тому числі, визнати вказані докази як такі, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у колегії суддів за вищезазначеними доводами сторони захисту відсутні.
Ствердження сторони захисту в обґрунтування невинуватості обвинуваченого про те, що на касовому апарату та на металевому ящику для зберігання грошових коштів не було виявлено слідів пальців рук обвинуваченого та слідів злому, то з урахуванням досліджених судом першої інстанції доказів в їх сукупності, такі доводи не спростовують причетність саме ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, з огляду на обставини його вчинення не вказують на можливу причетність до кримінального правопорушення іншої особи.
Таким чином, суд, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду, і його умисні дії правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 3 ст. 187 КК України.
При розгляді кримінального провадження в місцевому суді були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг захисника щодо необхідності закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 через його невинуватість та обвинуваченого - щодо необхідності скасування оскарженого вироку як необґрунтованого є безпідставними та необґрунтованими. Рішення місцевим судом прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення при перевірці судового рішення щодо обвинуваченого в апеляційному порядку не виявлено.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, яке відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості.
При його призначенні дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та належну вмотивованість оскарженого вироку та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг як обвинуваченого, так і його захисника, у зв'язку із чим вважає за необхідне вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні № 12017080040000897, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4