Справа № 761/495/24
Провадження № 1-кс/761/1089/2024
15 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42014100100000315 від 24.07.2014, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42014100100000315 від 24.07.2014, в якому просив скасувати арешт на майно, а саме: квартира за адресою АДРЕСА_1 , накладений постановою К.С. № 60-3188 від 27.01.2010.
Клопотання обґрунтовано тим, що 18.03.2009 прокуратурою Шевченківського району м. Києва було порушено кримінальну справу № 60-3188, відносно директора ТОВ «Комерційна фірма «Професіонал» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 KK України, яку направлено до слідчого відділення ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва для організації проведення досудового слідства.
Слідчий СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києві ОСОБА_4 № 60-3188 від 27.01.2010 наклав обтяження у вигляді арешту на нерухомість, що належить ОСОБА_3 за правом власності, а саме, квартира за адресою АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження 9550448.
Після проведення досудового слідства кримінальну справу №60-3188 було передано до розгляду у Шевченківський районний суд м. Києва де 03 жовтня 2013 року було прийняте рішення повернути кримінальну справу прокурору Шевченківського району м.Києва для організації додаткового розслідування. (Судова справа № 1-113/11. Провадження №1/761/37/2013).
24.07.2014 відомості кримінальної справи №60-3188 прокуратурою Шевченківського району м. Києва внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42014100100000315 від 24.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, яке 10.03.2015 року, в порядку ст.26 КПК України, для подальшого здійснення досудового розслідування направлено до СВ Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві.
Вказує, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно майна, на яке накладено було арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Окрім цього матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що існує потреба у застосуванні арешту такого майна.
Враховуючи, що з майно, на яке накладено арешт, не визнано по кримінальній справі речовим доказом, заявник вважає, що на сьогодні відсутня потреба в перебуванні майна під арештом і останній підлягає скасуванню.
У судове засідання заявник не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд клопотання без його участі.
Слідчий у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд клопотання без його участі.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що у провадженні СВ Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 42014100100000315 від 24.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, яке 10.03.2015 року, в порядку ст.26 КПК України, для подальшого здійснення досудового розслідування направлено до СВ Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві.
Як стверджує заявник, слідчий СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києві ОСОБА_4 № 60-3188 від 27.01.2010 наклав обтяження у вигляді арешту на нерухомість, що належить ОСОБА_3 за правом власності, а саме, квартира за адресою АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження 9550448.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі №727/2878/19 (провадження № 14-516ЦС19) встановлено: «Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року».
Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю, або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового розгляду судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України обов'язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.
Як вбачається з матеріалів справи, власника майна постанову слідчого про накладення арешту на належне йому майно не надав, слідчий в судові засідання жодного разу не з'явився.
За таких обставин слідчий суддя позбавлений можливості «поза розумним сумнівом» переконатись у тому, що арешт на квартиру АДРЕСА_2 , дійсно накладався в рамках кримінальної справи, яка в подальшому була зареєстрована як кримінальне провадження № 42014100100000315 від 24.07.2014, в тому, що такий захід забезпечення, у разі його застосування, наразі продовжує свою дію саме у рамках вказаного кримінального провадження, а також слідчий суддя позбавлений можливості ознайомитись з мотивами та підставами застосування такого заходу забезпечення, без чого неможливо надати оцінку доцільності збереження заходу забезпечення у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42014100100000315 від 24.07.2014.
Керуючись ст.ст. 22, 174, 309, 372, 39 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42014100100000315 від 24.07.2014 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1