Справа № 761/9899/24
Провадження № 1-кс/761/6822/2024
18 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні №12024100100000441 від 25.01.2024, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 25.04.2024 включно.
В обґрунтування клопотання зазначено, У провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 25.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100000441 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, тим самим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
26.01.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.03.2024 включно.
13.03.2024 постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 25.04.2024.
Посилаючись на зазначені обставини, з метою запобіганням ризиків, передбачених п. ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив продовжити підозрюваній ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 25.04.2024.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання у зв'язку з необґрунтованістю ризиків та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з утримання під вартою.
Підозрювана у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 25.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100000441 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
25.01.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
26.01.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.03.2024 включно.
13.03.2024 постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 25.04.2024.
В обгрунтування необхідності продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказав, що продовжують існувати ризики, передбачені у п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 та у п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 1 ст. 178 КПК України, а також те, що інші більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваної.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
У справі Маккей проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи Медведев та інші проти Франції зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. с ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти російської федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують істотні і достатні причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою підтверджується наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, виїхати за межі міста Києва та Київської області, впливати на свідків кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що такі дії цілком ймовірними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину.
Сукупність встановлених у судовому засіданні обставин з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту свідчить, що прокурором доведена наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Крім того, у силу ст. 177 КПК слідчий суддя зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання; репутацію підозрюваного.
Так, слідчий суддя враховує, що підозрювана має зареєстроване місце проживання, раніше не судима.
Слідчим у клопотанні та прокурор під час розгляду клопотання не доведено, що жоден із більш м'який запобіжних заходів, так як наприклад особисте зобов'язання, не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .
Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Врахування зазначених обставин у сукупності з покаранням, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою, існуючі ризики, приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 може більш м'який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення, у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 186, 193-197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання, - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на неї процесуальних обов'язків згідно ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду та періодично - щовівторка та щоп'ятниці прибувати до слідчого у кримінальному провадженні №12024100100000441 від 25.01.2024;
- здати слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.04.2024 включно.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти у залі суду негайно.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1