Справа №369/20082/23 2/760/6783/24
про залишення позовної заяви без руху
28 березня 2024 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Жовноватюк В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2 , про визнання сплачених коштів аліментами на утримання дітей,-
З Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява за підсудністю.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі з'ясовано, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ч.1 ст.447 ЦПК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує дії (бездіяльність) державного виконавця, якою відмовлено у врахуванні квитанцій в оплату аліментів, відповідно до рішення суду. Тобто, вважає порушеними свої права саме через відмову державного виконавця Кагарлицького ВДВС.
Отже, виходячи зі змісту заяви, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання рішення суду у порядку ст.447 ЦПК України, а не у порядку позовного провадження. Відтак, позивачу необхідно визначитись із вимогами.
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2 , про визнання сплачених коштів аліментами на утримання дітей - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Жовноватюк