Справа № 758/15735/19
Категорія
02 січня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Науменко Олексія Григоровича, про визнання судового наказу, виданого 16 січня 2020 року Подільським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_2 , про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_1 аліментів, таким, що не підлягає виконанню,
15.06.2023 р. представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Науменко О.Г. звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу №758/15735/19 від 16.01.2020 року виданого Подільським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_1 аліментів, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своєї заяви зазначає, що суду були невідомі обставини, що стягувачем не надано доказів того, що боржник не виконує батьківський обов'язок участі у вихованні дитини та то того, що останній не надає матеріальної допомоги дитині, також не наведено доказів проживання дитини з матір'ю. Також зазначив, що Подільським районним судом міста Києва винесений судовий наказ у справі № 758/10961/22 від 02.01.2023, яким стягнено аліменти у розмірі частки заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В судове засідання заявник не з'явився, подав заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутністю, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини та докази викладені в матеріалах справи.
Стягувач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, причину неявки до суду не повідомила.
Суд вважає, що обставини, на які посилається заявник, а саме сплата аліментів не можуть бути підставою для висновку про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню оскільки стягнення аліментів шляхом звернення до суду з заявою про видачу судового наказу є правом стягувача, незалежно від добровільного виконання платником такого обов'язку.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до статті 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Враховуючи наведені обставини, не доведення факту того, що наказ судом було видано помилково, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання судового наказу №758/15735/19 від 16.01.2020 року, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 173, 259-261, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Науменко Олексія Григоровича, про визнання судового наказу, виданого 16 січня 2020 року Подільським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_2 , про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_1 аліментів, таким, що не підлягає виконанню- відмовити;
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України;
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
СуддяВ.В.Гребенюк