печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13611/24-ц
01 квітня 2024 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої агресією проти України, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач, РФ в особі МЮ РФ) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої агресією проти України.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, суд встановив наступне.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Згідно ч. 17 ст. 28 ЦПК України, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Так, позивачем у поданій до суду позовній заяві зазначено адресу місця свого проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді № 518482 від 01.04.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Новокадацького району м. Дніпро.
Правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. У разі, якщо судом не буде вжито заходів щодо передачі цивільної справи за підсудністю, як наслідок, справа буде розглядатись неповноважним судом.
Позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано звернення з даним позовом до Печерського районного суду м. Києва та судом також не встановлено підсудність вказаної справи Печерському районному суду м. Києва.
При цьому, у мотивувальній частині позовної заяви, обґрунтовуючи підсудність вказаної справи, позивач зазначає, що він зареєстрований в смт. Завалля, Голованівського району, Кіровоградської області, шкода йому завдана за вказаною адресою, відтак вказаний позов підсудний Гайворонському районному суду Кіровоградської області.
Проте, з тексту позовної заяви, долучених до неї документів та одержаного судом запиту щодо місця реєстрації позивача вказана інформація не підтверджується. Більше того, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення підсудності вказаної справи, є суперечливими. Жодних доказів заподіяння шкоди позивачеві за вищевказаною адресою матеріали позовної заяви не містять, відтак судом також не встановлено підстав застосування положень ч. 3 ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ЦПК України визначено, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що справу слід передати на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Коробова, 6) за зареєстрованим місцем проживання позивача, у зв'язку з непідсудністю справи Печерському районному суду м. Києва.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 258-260, 353, 354, 355, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої агресією проти України - передати на розгляд за підсудністю Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Коробова, 6).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 01.04.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький