Справа №:755/4985/24
Провадження №: 2/755/3810/24
"26" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Після надходження позовної заяви суд вирішує питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, або відкриває провадження у справі.
Однак, ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ст.175, 177 ЦПК України, а має бути залишена без руху. Серед виявлених судом недоліків позову встановлено, зокрема, відсутність доказів зареєстрованого місця проживання відповідача, ОСОБА_2 .
В позовній заяві позивач вказав адресу відповідача: АДРЕСА_1 .
Згідно із ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Із довідки з Єдиного державного демографічного реєстру № 511973 від 27.03.2024 року вбачається, що за вказаною адресою щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 (відповідача) інформація відсутня.
Інших відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування (чи про останнє відоме зареєстроване його місце проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Натомість, в порушення вище вказаних норм, позивачем не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Вказані вимоги до позовної заяви, щодо обов'язкової наявності відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету до ЦПК України внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року.
Тому позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо дотримання процесуального порядку форми та змісту позовної заяви.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу слід надати доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів, шляхом викладення позову у новій та виправленій редакції, а саме: з зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету з доказами останього зареєстрованого місця проживання Відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, заява підлягає залишенню без руху. -
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки протягом трьох днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК Українибуде вважаться неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Яровенко