ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20312/23
провадження № 1-кп/753/967/24
"19" березня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100020003156 від 06.08.2023 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, який має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; 27.04.2023 скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК Укаїни до Приморського районного суду м. Одеси, за обвинуваченням ОСОБА_3 ; 15.08.2023 скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України до Київського районного суду м. Одеси, за обвинуваченням ОСОБА_3 ,-
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
В провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебууває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України .
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про прожовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , посилаючись на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, оскільки обвинувачений оголошувався у розшук під час досудового слідства, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечували проти обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, одружений, тобто має міцні соціальні зв'язки, до затримання працював, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, про що відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого йому злочину, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк протиУкраїни»).
Оцінюючи наявність ризику (вплив на свідків) у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання їх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні з потерпілим та із свідками, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Реальним на переконання суду є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, ОСОБА_3 може переховуватися від суду.
Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились та є триваючими.
Вивчивши особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко протии України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Таким чином, суд з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 найсуворішого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків в судовому засіданні доведена, а застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків є виправданим. Тому, клопотання прокурора про продовженя ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
При цьому, враховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182, ч. 3 та ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне залишити без змін визначену ухавлою Дарнциького районного суду міста Києва від 30.11.2023 року заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 186, 193-197, 206, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 травня 2024 року включно.
Раніше визначений розмір застави залишити без змін.
Роз'яснити ОСОБА_3 що в разі невиконання покладених на нього обов'язків застава буде звернута в дохід держави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду в частині обрання запобіжного заходу протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя