Справа № 727/2730/24
Провадження № 1-кп/727/246/24
01.04.2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретар судових засідань ОСОБА_2
сторін кримінального судового провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 розглянувши у відкритому підготовчому провадженні в залі судових засідань 4 обвинувальний акт в рамках кримінального провадження за №12023262020000751 від 13.02.2024р. відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород - Сіверський Чернігівської області, мешканця м. Чернівці, зареєстрованого і фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, військовослужбовця в/чНОМЕР_1, не одруженого, раніше не судимого, - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,- В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду м. Чернівці з Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на розгляд скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023262020000751 від 13.02.2024р. відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
За даними реєстрів матеріалів досудового розслідування і відповідної розписки ОСОБА_6 вручено копію обвинувального акту. Справу передано на розгляд судді, в порядку визначеному ст. 35 КПК України.
Відповідно до ухвали суду від 21.03.2024 року справу призначено до розгляду в підготовче судове засідання. В засіданні з'ясовано в учасників підготовчого провадження, що угоди між прокурором та обвинуваченим, а також між обвинуваченим і потерпілим про визнання винуватості чи про примирення не укладено. Підстав для закриття або зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Порушень вимог закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду не встановлено.
Суд, заслухавши позицію прокурора, думку потерпілої; думку обвинуваченого та в його інтересах захисника про можливість призначення наведеного вище кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, вважає можливим призначити до судового розгляду, у відкрите судове засідання кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, з викликом в судове засідання сторін кримінального судового провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивує доводи клопотання тим, що ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України. Посилається в клопотанні на те, що відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та які виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам - переховуватися останнього від суду, як на території України, так і за її межами із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та передбаченого у разі засудження суворого покарання; - незаконно впливати на потерпілого та свідків, - вчиняти нові кримінальні правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, його соціальних зв'язків, того, що раніше ОСОБА_6 не притягувався до кримінальної відповідальності, однак злочин вчинено військовослужбовцем під час воєнного стану, оголошеного в країні. Просить, клопотання задовольнити.
Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого, відповідно в його інтересах захисника, які заперечували проти заявленого клопотання прокурором, суд зважає на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку, з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців і дана норма закону, регламентується, виключно порядком дій щодо пропозиції сторонам надати свої клопотання, зокрема клопотання сторони обвинуваченого, захисту.
Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується, тощо.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.02.2024р. відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном дії до 13.04.2024 року.
14.03.2024р. ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Законодавцем визначено, щодо обґрунтованості підозри, суд зобов'язаний встановити під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з рішенням ЄСПЛ (за скаргою № 35615/06 від 13.11.2007 року), по справі «Чеботарі проти Молдови», п. 48, «…вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри…». Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі "Чанєв проти України", згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення….. Рішення ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 визначає, що «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…». Рішенням, у справі «Москаленко проти України»; визначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено…., є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу до останнього, на даний час не змінилися. Зокрема, із врахуванням з'ясованих обставин по заявленому клопотанню, матеріалів судової справи, останньому пред'явлено обгрунтовану підозру у вчиненні вказаного злочину, яка стороною захисту не оскаржена.
На думку суду наявним є ризики, а саме - переховування ОСОБА_6 від суду; дієвість даного ризику замовлення тяжкістю покарання що загрожує останньому, за вчинення під час військового стану в Україні злочину;
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілу, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої та дослідження їх судом.
Наявним суд вважає і ризик впливу у разі перебування на волі на потерпілу та свідків, які в судовому засіданні безпосередньо допитані не були, натомість адреси місця їх проживання відомі обвинуваченому при ознайомленні з матеріалами завершення досудового розслідування (тобто, при виконанні вимог ст.290 КПК України)
Суд зауважує також, що для здійснення тиску на свідків та потерпілого достатньо, наприклад того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, вчинить дії, покликані на примушення свідка та потерпілого до зміни показань або до відмови від їх надання. Такий незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд переконаний, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на потерпілу і свідків.
Дієвість ризику вчинення нового кримінального правопорушення, зумовлено тим, що має нестабільні соціальні зв'язки, є військовослужбовцем.
Отже, суд вважає, що прокурором доведено існування і дієвість наведених вище ризиків та приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків.
Судом, при цьому, не встановлено об'єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого за станом здоров'я чи потреби в отриманні медичної допомоги, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, наведену вище практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , суд вважає за доцільне застосувати до останнього запобіжний захід, термін дії якого спливає 29.12.2023 року, в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.
Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою. Така позиція суду обумовлена тим, що з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, суд дійшла висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, враховуючи обставини кримінального провадження, особу ОСОБА_6 суд, вважає, за можливе визначити останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Визначаючи розмір застави, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України, суд бере до уваги обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_6 його матеріальний стан, та вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст. 182 КПК України.
Згідно усталеної практики Європейського суду (рішення в справі "Харченко проти України"), при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути розглянута можливість застосування до особи інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд також вважає, що з урахуванням майнового стану обвинуваченого, зазначеного у цій ухвалі, визначений судом розмір застави не буде завідомо непомірним для ОСОБА_6 .
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У випадку внесення застави такі обов'язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК). Застосовуючи до ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент заставодавцем або обвинуваченим, суд вважає, за необхідне, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на ОСОБА_6 ряд обов'язків, зокрема: (1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Чернівецької області без дозволу суду; (3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; (4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні та (5) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в'їзду в Україну.
Такі обов'язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_6 . При цьому, суд виходить із усталеної практики ЄСПЛ. Так, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення і надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04). Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 314 -316; 176-178, 183, 199, 331 ч.3 КПК України, суд
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023262020000751 від 13.02.2024р. відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України призначити до судового розгляду, одноособово суддею, у відкрите судове засідання на 10 квітня 2024 року на 10.30 год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці, залі судових засідань, про що повідомити сторін кримінального судового провадження.
В судове засідання підлягають виклику: сторона обвинувачення - прокурор, потерпіла, згідно списку доданого відповідно, до обвинувального акту; сторона захисту захисник в інтересах обвинуваченого та в судове засідання підлягає конвоюванню з ДУ Чернівецький слідчий ізолятор № 33 в суд, через конвойну роту - ІТТ ГУНП в Чернівецькій області обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Явку сторін кримінального судового провадження, визнати в судове засідання обов'язковою.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном дії до 60 діб, - до 30 травня 2024 року.
Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, визначити заставу заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 87.600 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Чернівці МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області, рахунок UA37319021008745.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: - прибувати до прокурора та суду за першим викликом; - не відлучатися із Чернівецької області без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання; - утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні та здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в'їзду в Україну. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 30.05.2024 року. Роз'яснити ОСОБА_6 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» та після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово суд і прокурора. У разі внесення застави та з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, останній зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Копію ухвали вручити стороні обвинувачення та стороні захисту.
Ухвала суду підлягає оскарженню до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом семи діб з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено і підписано в нарадчій кімнаті 01.04. 2024 року.
Суддя ОСОБА_1