Справа № 727/2172/24
Провадження № 1-кп/727/231/24
01 квітня 2024 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні №12024263020000095 від 29.01.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, розлученої, не працюючої, уродженки с. Іжівці, Сторожинецького району Чернівецької області, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
за участю потерпілої - ОСОБА_5 ,
за участю особи, стосовно якої
вирішується клопотання - ОСОБА_3 ,
за участю законного представника - ОСОБА_6 ,
за участю захисника - ОСОБА_7 ,
28 січня 2024 року близько о 13 годині 40 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого словесного конфлікту із ОСОБА_5 , діючи з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, умисно нанесла не менше семи ударів кулаком правої руки та дерев'яною скалкою по голові, руках та лівому плечу потерпілої ОСОБА_5 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців: в лобній ділянці по центру; в тім'яно-потиличній ділянці справа; по тильній поверхні правої кисті в проекції 1-ї п'ясткової кістки; по тильній поверхні проксимальної фаланги 1-го пальця правої кисті; по тильній поверхні проксимальної фаланги 1-го пальця лівої кисті; по зовнішній поверхні лівого плеча; по внутрішній поверхні лівого плеча, які згідно з висновком судово - медичного експерта №116д від 21.02.2024 належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.
Враховуючи, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, тому було призначено та проведено амбулаторну психіатричну експертизу, що в свою чергу прямо впливає на всебічність, повноту і неупередженість дослідження матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до висновку судово - психіатричного експерта №229 від 26.02.2024 Чернівецької філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІП СПЕ та МН» МОЗ України, на даний час ОСОБА_3 страждає психічним захворюванням у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_3 не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними.
На період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ОСОБА_3 виявляла ознаки психічного захворювання у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом вона не могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними.
Беручи до уваги психічний стан ОСОБА_3 в порядку ч. 2 ст. 292 КПК України, орган досудового розслідування вважає можливу участь останньої під час судового розгляду провадження.
Відповідно до ст. 94 КК України, враховуючи психічний стан ОСОБА_3 , відносно неї рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до спец закладу з надання спеціалізованої психіатричної допомоги.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , пославшись на обставини викладені у клопотанні, просила клопотання задовольнити, застосувавши до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України у виді госпіталізації до спецзаклдау з надання спеціалізованої психіатричної допомоги.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 28 січня 2024 року вона перебувала у себе дома в квартирі АДРЕСА_3 . У той день у неї був кон'юнктивіт, вона закапала собі очі та прилягла. Приблизно о 14 годині вона почула стук у двері. Підійшла до дверей, але через те, що очі були закапані, то вона не розгледіла хто був за дверима та відчинила двері. Коли вона відкрила двері, то побачила свою сусідку ОСОБА_3 , яка кинулась на неї з ножицями. Вона тричі намагалась втекти від ОСОБА_3 , але не вдавалось. У той день ОСОБА_3 нанесла їй не менше семи ударів кулаком правої руки та дерев'яною скалкою по її голові, її руках, в область грудей та її лівому плечу. ОСОБА_3 відвела її на кухню, наказали сісти за стіл та ноги поставити під стіл, щоб не втекла. В цей час ОСОБА_3 , перебуваючи на кухні разом із нею, лазила по шухлядам та знайшла скалку, якою і нанесла їй удари. Потім ОСОБА_3 пішла з кухні в інші кімнати, скориставшись тим, що ОСОБА_3 пішла з кухні, вона вибігла з квартири та побігла до сусідки. Потім вони з сусідкою ОСОБА_8 вдвох повернулись до її квартири, викликали поліцію та швидку. Приїхала поліція та швидка та її відвезли на вул. Фастівську до лікарні.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_9 не заперечував проти клопотання прокурора та застосування щодо ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
В судовому засіданні законний представник ОСОБА_6 просила суд застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру.
В судовому засіданні особа, відносно якої вирішується клопотання ОСОБА_3 підтримала думку захисника, пояснила, що дійсно нанесла тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_10 ..
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є сусідкою потерпілої ОСОБА_5 та проживає в квартирі АДРЕСА_4 . 28 січня 2024 року приблизно о 14 годині до неї прибігла ОСОБА_12 та розповіла, що до неї прийшла сусідка ОСОБА_13 , зайшла до її квартири та пригрожувала їй ножицям, які приставляла до горла, потім поклала їх у кишеню та нанесла їй численні удари. ОСОБА_12 ледве вирвалась від ОСОБА_3 Сказала, що ОСОБА_3 наносила їй удари в область тулуба, по спині, по голові скалкою. Вона бачила синяк на чолі та на руках ОСОБА_15 , яка трималась за голову. Вона взяла телефон та вони піднялись до квартири ОСОБА_16 . На сходовій клітнині між квартирами побачили ОСОБА_13 , яка вийшла зі своє квартири з ножицями та зайшла до квартири ОСОБА_15 , взяла там скалку та повернулась до своєї квартири. Вони одразу зайшли до квартири ОСОБА_15 та закрили за собою двері. Через декілька хвилин ОСОБА_3 знову спробувала зайти до квартири, але двері були зачинені і вона почала стукати, а потім пішла до себе до квартири.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що потерпіла ОСОБА_5 є його матір'ю, з якою він разом проживає в квартирі АДРЕСА_3 . 28 січня 2024 року він приблизно о 13 годині пішов з квартири за машиною. Приблизно о 14 год. 00 хв. йому зателефонувала сусідка з 74 квартири ОСОБА_11 та сказала, щоб він терміново повернувся до дому, адже сусідка ОСОБА_3 побила його матір ОСОБА_16 . Він одразу повернувся до дому. Коли він приїхав до дому, то побачив, що його мати сидить на пуфику в прихожій кімнаті та у неї синець на голові. Також він бачив синці на руках, а на голові у неї була шишка. Після ОСОБА_18 йому розповіла, що коли він пішов з дому, до них прийшла сусідка з 79 квартири ОСОБА_3 , а вона відчинила їй двері, бо закапала очі і не впізнала її, думаючи, що прийшла ОСОБА_8 , яку вона чекала. Далі ОСОБА_3 , погрожвала їй ( ОСОБА_18 ) ножицями, які потім поклала собі у кишеню, та нанесла удари своїм кулаком в область тулуба та штовхнула її на землю. Також ОСОБА_3 наносила ОСОБА_5 удари по спині та скалкою по голові. На місце події викликали поліцію та швидку допомогу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_20 товаришує з сином потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_17 28 січня 2024 року вона була з чоловіком ОСОБА_20 вдома, приблизно о 13 год. 40 хв. - 14 год. 00 хв. її чоловіку зателефонувала потерпіла ОСОБА_5 та попросила прийти до неї на допомогу, тому що на неї напала сусідка з 79 квартири ОСОБА_3 . Вона з чоловіком пішла до ОСОБА_15 , коли вони зайшли, то вона побачила шишку на голові ОСОБА_15 та синяки. До цього дня синяків на ОСОБА_21 вона не бачила. ОСОБА_15 пояснила, що вона закапала очі і не розгледіла хто прийшов, відкрила двері, бо думала, що це вона прийшла ОСОБА_22 .. Також ОСОБА_15 пояснила, що сусідка ОСОБА_3 кидалася на неї з ножицями, наносила удари по спині, також скалкою по голові. На місце події викликали поліцію та швидку;
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що є другом сина потерпілої ОСОБА_5 28 січня 2024 року він разом з дружиною ОСОБА_19 був вдома, приблизно о 13 год. 40 хв. - 14 год. 00 хв. йому зателефонувала потерпіла ОСОБА_5 та попросила прийти до неї на допомогу, тому що на неї напала сусідка з 79 квартири ОСОБА_3 . Він разом із дружиною ОСОБА_23 пішли до ОСОБА_15 , коли вони зайшли, то побачили шишку на голові ОСОБА_15 та синяки. ОСОБА_15 пояснила, що вона відкрила двері, бо думала, що це до неї прийшла його дружина ОСОБА_23 , яку вона чекала. Також ОСОБА_15 пояснила, що сусідка ОСОБА_3 кидалася на неї з ножицями, наносила удари по спині, також скалкою по голові. На місце події викликали поліцію та швидку;
З урахуванням зібраних по кримінальному провадженню доказів вина ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, також підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- витягом з ЄРДР від 29.01.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_5 ( а.с.1 т.1 );
- протоколом огляду місця події від 28.01.2024 з фототаблицею ( а.с.10-15 т.1 );
- протоколом добровільної видачі та огляду предметів від 13.02.2024 з фототаблицею ( а.с.18-20 т.1 );
- протоколом огляду речей від 13.02.2024 з фототаблицею (а.с.21-24 т.1);
- висновком експерта №76екс від 29.01.2024 за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , 1942 р.н. (а.с.33 т.1);
- висновком експерта №116екс від 21.02.2024 за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , 1942 р.н. (а.с.36-37 т.1);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.02.2024 з відеозаписом за участю потерпілої ОСОБА_5 ( а.с. 38-41 т.1 );
- протоколом огляду речей від 15.02.2024 з фототаблицею (а.с.68-73 т.1);
- протоколом огляду предметів від 15.02.2024 з фототаблицею (а.с.78-81);
- висновокм судово-психіатричного експерта №229 від 26.02.2024 Чернівецької філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІП СПЕ та МН» МОЗ України, згідно з яким на даний час ОСОБА_3 страждає психічним захворюванням у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_3 не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ОСОБА_3 виявляла ознаки психічного захворювання у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом вона не могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Врахочуючи психічний стан ОСОБА_3 , відносно неї рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до спецзакладу з надання спеціалізованої психіатричної допомоги (а.с.113-114 т.1).
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке полягає в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України
У клопотанні прокурора ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 , яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думки учасників процесу, які не заперечували проти застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру, дослідивши докази, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, виходячи з таких підстав.
Згідно з ст. 3, 28 Конституції України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю і кожен має право на повагу до його гідності.
Виходячи з роз'яснень, що викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК України) - висновку судово-медичної експертизи.
Згідно з висновком судово - психіатричного експерта №229 від 26.02.2024 Чернівецької філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІП СПЕ та МН» МОЗ України, на даний час ОСОБА_3 страждає психічним захворюванням у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_3 не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ОСОБА_3 виявляла ознаки психічного захворювання у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом вона не могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Врахочуючи психічний стан ОСОБА_3 , відносно неї рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до спецзакладу з надання спеціалізованої психіатричної допомоги.
ОСОБА_3 підпадає під дію ч. 2 ст. 19 КК України та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спец закладу з надання спеціалізованої психіатричної допомоги.
За правилами ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно - небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії /бездіяльність/ або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
У силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно - небезпечні діяння.
Згідно з ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з ч. 1ст. 503 КПК України Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Статтею 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, у стані неосудності і має тяжкий психічний розлад, яка позбавила її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, який відноситься до вчиненого суспільно небезпечного діяння, а також позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в даний час, суд уважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по даній справі відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст. 370-372, 503, 512, 513 КПК України, ст. 19, 92, 93, 94 КК України, суд
Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Іжівці, Сторожинецького району Чернівецької області, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, який вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, примусовий захід медичного характеру, передбачений ст. 94 КК України, у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Речові докази по справі:
- дерев'яну скалку, що упакована до поліетиленового пакету білого кольору із биркою, що передана згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів від 19.02.2024 на зберігання в камеру зберігання речових доказів Чернівецького управління поліції ГУНП в Чернівецькійц області за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 183 - повернути потерпілій ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy S20FE», розового кольору із наявними на ньому відеозаписами, що переданий під зберігальну розписку ОСОБА_11 - залишити останній.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1