іменем України
29 березня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11439/23
Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/183/24
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 28 вересня 2023 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 08 жовтня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати аліментів,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_2 вказувала, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.08.2016 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2015 року, та до досягнення дитиною повноліття. В подальшому, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 02.02.2017 року рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.08.2016 року було змінено, і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/8 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2015 року, та до досягнення дитиною повноліття. На виконання вищевказаного рішення суду Деснянським районним судом м.Чернігова 17.02.2017 року було видано виконавчий лист №750/5647/15-ц, який було пред'явлено до примусового виконання за місцем роботи боржника, до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві. 28.03.2017 року було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом - ВП 53640519, і на даний час виконавче провадження перебуває на виконанні у Деснянському відділі ДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем у ВП 53640519, розмір заборгованості відповідача складає 21 508 грн. 49 коп. Як вказує позивач, на виконанні у Деснянському відділі ДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП № 54987312 з примусового виконання виконавчого листа №750/5647/17ц, виданого Деснянським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання, в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Заборгованість у вказаному виконавчому провадженні складає 62 270 грн. 87 коп. Позивач зазначала, що відповідач аліменти сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість. За наведених обставин, надавши відповідні розрахунки, позивач просила стягнути з відповідача на її користь: неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 21 508 грн. 49 коп., а також, із посиланням на статтю 625 ЦК України, інфляційні втрати за прострочення сплати аліментів, за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 31 647 грн. 80 коп., 3% річних за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, у розмірі 5 604 грн. 30 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.09.2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 , задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в сумі 21 508 грн. 49 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 31 647 грн. 80 коп., 3% річних за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 5 604 грн. 30 коп., а всього: 58 760 грн. 59 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 28.09.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 28.09.2023 року ухвалено судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при неправильному застосуванні норм матеріального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача щодо зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що попри те, що доходи у відповідача відсутні, він справно намагається сплачувати аліменти, але суд першої інстанції даних обставин не врахував. За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідач має зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання дочки, у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку, а також у відповідача народився син ОСОБА_5 . Апелянт вказує, що за даних обставин, покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки буде невиправданим тягарем для нього, і це не сприятиме меті аліментних зобов'язань. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не врахував даних обставин, та поклав на сторону відповідача невиправданий тягар, що ставить відповідача у більш скрутне матеріальне становище. В доводах апеляційної скарги апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, оскільки зобов'язання щодо сплати аліментів, а також відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, виникає із сімейних правовідносин та регулюється спеціальним законодавством, зокрема, статтею 196 СК України. Апелянт вказує, що у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, і дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України, при цьому, положення статті 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.09.2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати аліментів, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи, учасники даної справи обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони даного спору є батьками дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.08.2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2015 року, та до досягнення дитиною повноліття. В подальшому, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 02.02.2017 року рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.08.2016 року, змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вищевказаного рішення суду Деснянським районним судом м.Чернігова 17.02.2017 року було видано виконавчий лист №750/5647/15-ц, який було пред'явлений до примусового виконання за місцем роботи боржника до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. 28.03.2017 року було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом - ВП 53640519. На даний час виконавче провадження перебуває на виконанні у Деснянському відділі ДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідач аліменти сплачував не в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.16), згідно розрахунку заборгованості, наданої державним виконавцем у ВП 53640519, розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів, становить 21 508 грн. 49 коп.
Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.1-3), розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів ОСОБА_1 , станом на 01.08.2023 року, становить 181 038 грн. 18 коп.
Судом встановлено, що на виконанні у Деснянському відділі ДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП №54987312 з примусового виконання виконавчого листа №750/5647/17ц, виданого Деснянським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Заборгованість у вказаному ВП складає 62 270 грн. 87 коп.
Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.1-3), згідно статті 625 ЦК України, сума інфляційних втрат за прострочення сплати аліментів за вказаним виконавчим провадженням, за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, складає 31 647 грн. 80 коп., сума 3% річних за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, складає 5 604 грн. 30 коп.
На підтвердження майнового стану відповідачем надано копію довідки форми ОК-5 (а.с.52-57), копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.58), копії свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.65-67), копію трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.70-81), копії довідок про доходи за 2020, 2021, 2022, 2023 роки (а.с.82-89).
Як вбачається із оскаржуваного рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.09.2023 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_2 позову, суд першої інстанції, на підставі положень ч.1 статті 196 СК України, встановивши, що відповідач сплачував аліменти не в повному обсязі, у зв'язку із чим розмір неустойки (пені) за прострочення сплати ним аліментів, станом на 01.08.2023 року, становить, згідно надано позивачем і не спростованого відповідачем розрахунку, 181 038 грн. 18 коп., дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 21 508 грн. 49 коп., з урахуванням обмеження максимального розміру пені розміром заборгованості відповідача по сплаті аліментів у ВП 53640519. При цьому, судом першої інстанції, при обчисленні розміру пені за прострочення сплати аліментів, було застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, а також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №711/679/21. А саме, питання щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період). Крім того, враховуючи, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання позивача у розмірі 62 270 грн. 87 коп., суд першої інстанції погодився із доводами позовної заяви відносно того, що на підставі статті 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача також підлягають: інфляційні втрати за прострочення сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 31 647 грн. 80 коп., 3% річних за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 5 604 грн. 30 коп.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.09.2023 року про задоволення вимог заявленого ОСОБА_2 позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача щодо зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що попри те, що доходи у відповідача відсутні, він справно намагається сплачувати аліменти, але суд першої інстанції даних обставин не врахував. За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідач має зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання дочки, у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку, а також у відповідача народився син ОСОБА_5 . Апелянт вказує, що за даних обставин, покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки буде невиправданим тягарем для нього, і це не сприятиме меті аліментних зобов'язань.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до п.1, п.2 статті 3 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Частинами 2,3 статті 11 Закону України ”Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У п.54 рішення Європейського Суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі ”Хант проти України” суд констатує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі ”Олссон проти Швеції” (№2) від 27.11.1992 року, Серія А, № 250, статті 35-36, п.90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 статті 150, статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ч.1, ч.2 статті 196 Сімейного кодексу України регламентовано, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 Сімейного кодексу України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Розмір за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, провадження №14-616цс18.
У контексті приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.09.2023 року відносно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь із відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 21 508 грн. 49 коп.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача щодо зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів, оскільки позовних вимог про стягнення суми заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 не заявляла. Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосування ч.2 статті 196 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачем аліментів станом на 01.08.2023 року, становить 181 038 грн. 18 коп. (а.с.1-3), і при визначенні розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано застосував ч.1 статті 196 Сімейного кодексу України, визначивши розмір неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачем аліментів на утримання дитини, у розмірі 21 508 грн. 49 коп.
В доводах апеляційної скарги апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, оскільки зобов'язання щодо сплати аліментів, а також відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, виникає із сімейних правовідносин та регулюється спеціальним законодавством, зокрема, статтею 196 СК України. Апелянт вказує, що у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, і дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України, при цьому, положення статті 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами статті 8 Сімейного кодексу України регламентовано, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до положень ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №727/10270/18, провадження № 61-17662св19. А саме: ''… Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення 3% за прострочення виконання зобов'язання, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України), а саме статтею 196 СК України яка містить в собі спеціальну відповідальність за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На вказані правовідносини положення статті 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання не поширюється.''
Приписами ч.1 статті 196 Сімейного кодексу України регламентовано, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Необхідно зазначити, що Сімейний кодекс України встановлює відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (стаття 196 Сімейного кодексу України). При цьому, лише ч.4 статті 196 СК України визначено, що у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Але, стосовно спірних правовідносин у даній справі, то у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів, а не прострочення оплати додаткових витрат на дитину.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин у даній справі приписів статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідальність боржника за прострочення сплати аліментів визначена статтею 196 Сімейного кодексу України.
Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, при цьому, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.09.2023 року - скасувати, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 31 647 грн. 80 коп., 3% річних за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 5 604 грн. 30 коп. Апеляційний суд вважає за необхідне у даній частині позовних вимог прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у вказаній частині.
За даних обставин, перший, другий абзаци резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 вересня 2023 року, викласти у наступній редакції:
''Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 508 (двадцять одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 49 коп. - неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.''
В порядку приписів ч.6 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 014 грн. 55 коп., в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених судових витрат (а.с.140), понесених за подання апеляційної скарги. Розрахунок наступний: 1 610 грн. 40 коп. (сума сплаченого апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги) х 63% (задоволено вимоги апеляційної скарги апеляційним судом) = 1 014 грн. 55 коп.
Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 вересня 2023 року - скасувати, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 31 647 грн. 80 коп., 3% річних за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року, в розмірі 5 604 грн. 30 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у вказаній частині.
Перший, другий абзаци резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 вересня 2023 року, викласти у наступній редакції:
''Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 508 грн. 49 коп. - неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.''
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 014 грн. 55 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, понесених за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 29.03.2024 року.
Головуючий: Судді: