Номер провадження: 33/813/801/24
Номер справи місцевого суду: 946/2024/23
Головуючий у 1-й інстанції Бальжик О. І.
Доповідач Лозко Ю. П.
28.03.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року
Постановою судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2023 року о 23 годині 48 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mazda» державний номер НОМЕР_1 по проспекту Незалежності, 280 в м. Ізмаїлі Одеської області у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням спеціального технічного приладу «ALKOTEST DRAGER 7510». Результат 2,01 ‰, тест №1172. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що він не керував транспортним засобом за адресою: проспект Незалежності, 280, м. Ізмаїл, Одеська область, як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення; складання протоколу відбулося за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Січових Стрільців, поруч з буд. 26; відсутня повна відеофіксація обставин за яких було складено адміністративні матеріали, зокрема відсутній фрагмент відеозапису інтервалом 7 хвилин, а саме з 23:48 год. до 00:05 год.; матеріали справи не містять доказів порушення апелянтом вимог ПДР за які його слід було б зупинити, а тому всі наступні вимоги правоохоронців він не був зобов'язаний виконувати, та як наслідок усі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимим джерелами доказів, які підтверджують доведеність його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що повний текст копії оскаржуваної постанови ним отримано 09 лютого 2024 року.
Вирішуючи питання про допуск до участі у справі ОСОБА_2 у якості представника ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із такого.
Згідно із ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення
Отже представництво інтересів фізичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності може здійснюватися лише (виключно) адвокатом, тобто особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі та у порядку, визначеному Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 не є адвокатом, тобто він не має права на представництво та захист інтересів іншої особи у суді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак апеляційним судом не встановлено підстав для допуску ОСОБА_2 до участі у справі на стадії апеляційного перегляду, як представника ОСОБА_1 .
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Так, 05 лютого 2024 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 06 лютого 2024 року і закінчився 15 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 14 лютого 2024 року, тобто у межах строку, регламентованого ч.2 ст. 294 КУпАП, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявлено апелянтом помилково.
Відповідно до положень ч.7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не заперечується факт проходження ним огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, алкотестеру "Драгер", як і наявність ознак алкогольного сп'яніння, які слугували підставами для проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. Не ставить під сумнів апелянт і результати, отримані після проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, як і те, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не переглядаються.
Як на підставу для скасування постанови суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що: він не керував транспортним засобом; відсутні правові підстави для зупинки транспортного засобу, відозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервним, протокол про адміністартивне правопорушення складено за іншою адресою, а ніж місце керування транспортним засобом, встановлене судом.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до приписів ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. (ч. 3ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
Так розділом II указаної Інструкції визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Інструкції).
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 3 Інструкції).
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5 Інструкції).
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 Інструкції).
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 Інструкції).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі- Порядок).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 4 Порядку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6 Порядку)
Наведені вище приписи національного законодавства правоохоронцями дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, а також інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу оскаржуваної постанови поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№227809 від 18 березня 2023 року, результатах огляду, результатах огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», результат - 1,59% проміле, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічного засобів, відеозаписі та іншими матеріалами.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення правопорушення серії ААБ №227809 від 18 березня 2023 року, поліцейськими зафіксовано, що: «17 березня 2023 року о 23 год. 48 хв. в Одеській області, м. Ізмаїл, вул. Січових стрільців, біля буд.26, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mazda» 323 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного (засобу) приладу газоаналізатору «Alcotest Drager» 7510. Результат:2,01% проміле. Тест №1172. Від керування відсторонений, шляхом передачі керування тверезому водієві, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол ОСОБА_1 підписаний без зауважень, у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» останній зазначив: «Згідно ст. 63 КУ відмовляюся».
У змісті протоколу про адміністративне правопорушення, а саме графі «до протоколу додаються» зазначено: «відео з архіву ПРВ 1075; 1359; відео з реєстратора службового транспортного засобу; Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, розписка про передачу керування.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 без будь-яких зауважень засвідчив власним підписом і відомості, які зафіксовані та відображені у чеку-роздруківці спеціального технічного засобу алкотестеру "Drager" Alcotest 7510 від 18 березня 2023 року та в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто погодився з тим, що він як особа, яка керувала транспортним засобом на вимогу поліцейського на місці зупинки транспортного засобу, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, яким установлено в його крові 2,01 проміле, при максимально допустимій нормі 0,2 проміле.
Із долученого до матеріалів цієї справи відеозапису, убачається, що після зупинки транспортного засобу у ході спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , останній не заперечував ту обставину, що сам він керував транспортним засобом, не повідомляв правоохоронцям про те, що до моменту зупинки автомобіля, транспортним засобом керувала інша особа. Водночас, після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного оп'яніння, що ним не заперечувалося, на його адресу поліцейським було висловлено вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння або ж на місці зупинки або ж у спеціалізованому медичному закладі. За згодою ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу алкотестеру "Drager" Alcotest 7510. За результатами проходження огляду, у вказаний спосіб, цифровий показник спеціального технічного засобу алкотестеру "Drager" Alcotest 7510 зафіксував наявність у вмісті крові ОСОБА_1 2,1 проміле алкоголю. Заперечень з приводу процедури проходження огляду, чи його результатів ОСОБА_1 не висловлював. За таких обставин, правоохоронцями було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з порушенням ним вимог п. 2.9а ПДР. Як убачається з відеозапису, за результатами складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу було відсторонено від керування транспортним засобом.
З розписки, складеної 18 березня 2023 року ОСОБА_3 убачається, що останній зобов'язується не допускати до керування транспортним засобом ОСОБА_1 , та бере під своє керування автомобіль.
Сукупність наведених вище доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову (юридичну) оцінку слугують вагомим підтвердження того, що за обставин, встановлених та зафіксованих правоохоронцями у протоколі про адміністративне правопорушення, водієм транспортного засобу «Mazda» 323 державний номерний знак НОМЕР_1 був саме ОСОБА_1 .
Відтак, доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом є безпідставними та цілком спростовуються обсягом доказів, наданих правоохоронцями, які долучено до матеріалів справи.
Щодо посилань апелянта на недопустимість та неналежність відеозапису, як доказу, що міститься в матеріалах справи, апеляційний суд зауважує про таке.
Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Посилання апелянта про те, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд оцінює критично, оскільки КУпАП не містить застережень щодо мінімальних чи то максимального обсягу відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. У той час, як долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Та обставина, що на відеозаписі відсутній фрагмент відеофіксації інтервалом 7 хвилин не спростовує правильність висновків суду, який надав належну оцінку фактичним обставинам цієї справи.
Доводи апелянта про те, що правоохоронці за відсутності правових підстав зупинили транспортний засіб, що є незаконним, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до п. 11 ч. 1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію " визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 35 КУпАП поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Згідно з п. 5 та 7 ч. 1ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про національну поліцію та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з дотриманням вимог "Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану", порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено.
Таким чином, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у період дії правового режиму воєнного стану, за 12 хвилин до початку дії комендантської години, правоохоронці діяли у межах правового поля.
Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов'язку, на вимогу правоохоронців, пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у межах розгляду цієї справи не є предметом розгляду.
Допущена судом у тексті оскаржуваної постанови описка, а саме невірне зазначення, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «по проспекту Незалежності, 280», замість правильного «вул. Січових стрільців біля буд. 26», як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення не впливає на законність оскаржуваної постанови, оскільки це, може бути виправлено судом, шляхом вирішення питання про виправлення описки, як за ініціативою суду, так і за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко