Дата документу 29.03.2024 Справа № 333/4473/23
Єдиний унікальний №333/4473/23 Головуючий у першій інстанції: Наумова І.Й.
Провадження № 22-ц/807/536/24
29 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -
01.06.2023 р. позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом. Свої вимоги позивач мотивує наступним.
10 березня 2023 року, о 19 годині 03 хвилини. ОСОБА_3 . знаходячись в магазині «Бочка» за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив хуліганські дії, а саме взяв у руки скляну пляшку пива та розбив її вдаривши по скляному холодильнику, в результаті чого розбив пляшку та скло холодильника, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП, а також завдав матеріальних збитків майну Целінко
Так, ОСОБА_1 станом на 10 березня 2023 р. здійснювала свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як фізична особа-підприємець, на цей час ОСОБА_4 свою господарську діяльність припинила.
У зв'язку із викладеними подіями, відділом поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області було складено адміністративний протокол ВАВ № 051033 за ч. 1 ст. 1 73 на гр. ОСОБА_5 1987 р.н., за вчинене ним адміністративне правопорушення та направлено його до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 була розбита холодильна вітрина, вартістю 4000,00 гривень та зіпсовано товар на суму 12112,58 грн. Загальна сума збитків, понесених в результаті дій відповідача, склала 161 12, 58 грн.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2023 р. (Справа № 333 2466/23 Провадження № 3/333/1377/23), яке набрало законної сили гр. ОСОБА_6 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173 КУпАП.
Згаданою постановою також встановлено, що позивачу була завдана матеріальна шкода на загальну суму 16112, 58 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на суму 16112, 58 гри матеріальної шкоди.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності, що відповідачем хуліганськими діями була спричинена їй майнова шкода в заявленому розмірі.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 10 березня 2023 року, о 19 годині 03 хвилини, ОСОБА_3 , знаходячись в магазині «Бочка» за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив хуліганські дії, а саме взяв у руки скляну пляшку пива та розбив її вдаривши по скляному холодильнику, в результаті чого розбив пляшку та скло холодильника, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП. Дані обставини встановлені постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2023 р. по справі №333/2466/23, якою притягнено ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП. Згідно даної постанови, адвокатом Бондарем І.М. під час розгляду надані письмові пояснення, в яких він зазначив, що потерпілому була завдана шкода на загальну суму 16 112,58 грн.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що із заявою про адміністративне правопорушення звернулась гр. ОСОБА_7 , як продавець вищевказаного магазину. Під час оформлення адміністративного матеріалу працівником був опитаний ОСОБА_8 , який зазначив, що він є співзасновником мережі магазинів «Бочка». ОСОБА_1 подано до Відділу поліції №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області заяву про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України, до якої додані рахунок-фактура від 14.03.2023 р., Акт, складеного ФОП ОСОБА_9 про псування майна та товарів, інвентаризації товарів на складі №626 від 13.03.2023 р., копію трудового договору між працівником і ФОП ОСОБА_1 від 30.09.2022 р.
Розмір шкоди та особи, кому спричинена вищевказаним правопорушенням, у вищевказаній постанові суду від 19.05.2023 р. не встановлювалися.
Відповідно до Акту про псування майна та товарів від 13.03.2023 р., складеного ФОП ОСОБА_1 , остання встановила, що 10.03.2023 р. на торговій точці за адресою: АДРЕСА_1 , невідомою особою було завдано матеріальних збитків внаслідок чого була розбита холодильна вітрина вартістю 4000,00 грн. та зіпсований товар на суму 12112,58 грн. Загальна сума збитків 16 112,58 грн.
Відповідно до рахунку-фактуру від 14.03.2023 р. ФОП ОСОБА_1 придбано 1 холодильну вітрину вартістю 4000,00 грн.
Відповідно до інвентаризації товарів на складі №626 від 13.02.2023 р., організація - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , на складі Ситова наявна продукція загальною вартістю 12 112,58 грн.
Суд критично віднісся до даного документу, оскільки в ньому не зазначена повністю адреса знаходження складу.
Судом першої інстанції вірно визначено норми матеріального права, що мають бути застосовані при розгляді справи.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачка в позові зазначала, що вона здійснювала господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », при цьому належних доказів, що позивачка була дійсно зареєстрована як фізична особа-підприємець станом на 10.03.2023 р. та даний магазин за вищевказаною адресою був її об'єктом господарювання, суду не надано.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними доказами, що відповідачем зазначеними вище хуліганськими діями була спричинена їй майнова шкода в заявленому розмірі.
Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.
Як вбачається з постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2023 р. по справі №333/2466/23, якою притягнено ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП, останній перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив хуліганські дії, а саме взяв у руки скляну пляшку кипа та розбив її вдаривши по скляному холодильнику, в результаті чого розбив пляшку та скло холодильника.
Відповідно до рахунку-фактуру від 14.03.2023 р. ФОП ОСОБА_1 придбано 1 холодильну вітрину вартістю 4000,00 грн. Таким чином, позивачем підтверджено вартість пошкодженої холодильної вітрини.
Колегія суддів вважає, що вказане надає підстави для стягнення з відповідача та користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 4 000 гривень 00 копійок.
Щодо стягнення 12 112,58 грн за зіпсований товар, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач обґрунтовує розрахунок майнової шкоди за зіпсований товар листом інвентаризації товарів на складі №626 від 13.02.2023 р., організація - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , на складі Ситова (а.с. 10).
Однак, зазначена інвентаризація проведена 13.03.2023 року на складі Ситова без зазначення чи зберігались зазначені товари у холодильній вітрині, що була розбита в наслідок хуліганських дій ОСОБА_3 , окрім цього не зазначено повної адреси місцезнаходження складу.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги, щодо доведеності спричинення матеріальної шкоди на суму 12 112,58 грн у зв'язку з зіпсуванням товару.
Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасним, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню на користь Позивача з відповідача підлягають судові витрати в сумі 666 грн 30 коп за подання апеляційної скарги та позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2023 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію матеріальної шкоди у сумі 4 000 гривень 00 копійок (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 666 гривень 30 копійок (шістсот шістдесят шість гривень тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 29 березня 2024 року.
Головуючий
Судді: