Справа № 496/2230/24
Провадження № 1-кс/496/1016/24
29 березня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю власника майна - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка клопотання дізнавача СД Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164250000280 від 23.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-
Дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням. Своє клопотання мотивував тим, що 22.03.2024 о 20:45 за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Маяки, на пункті пропуску «Маяки», громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою безперешкодного перетину державного кордону працівникам СБУ пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов?язаного № НОМЕР_1 від 17.06.2022 та довідку ВЛК N? 1227/2/1 від 10.06.2022 видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на власне ім?я з явними ознаками підробки. (ЄО-4027). Першочерговими слідчими діями, 22.02.2024 року у період часу з 22:18 год. по 22:24 год. за адресою АДРЕСА_1 , проведено огляд місця події, за участю громадянина ОСОБА_3 поруч з яким виявлено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 17.06.2022 та довідку ВЛК номер №1227/2/1 від 10.06.2022, видані ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вилучені та упаковані до експертного сейф-пакету №WAR1937214. Згідно постанови дізнавача сектору дізнання Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 23.03.2024 вказані вище об'єкти, вилучені у ході огляду місця події, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.
Дізнавач та прокурор в судове засідання не з'явилися, в прохальній частині клопотання просив розглянути клопотання у його відсутність та у відсутність прокурора.
Власник майна в судовому засіданні проти клопотання дізнавача заперечував, зазначивши що документи отримані ним в законний спосіб, про що надав копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої вбачається, що зазначені документи дійсно видавалися.
Заслухавши пояснення власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
З п.4 ч. 2 ст. 40-1 КПК України вбачається, що дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальне правопорушення відповідно до ч.4 ст.358 КК України, полягає у використанні завідомо підробленого документа.
Однак, відповідно до вищезазначеного листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.03.2024 року за вих. №3828/1 встановлено, що зазначені документи ОСОБА_3 видавалися.
Будь-яких належних та допустимих доказів підробки зазначеного документу, які б спростовували наявну інформацію, та підтверджували наявність обґрунтованої підозри, стороною обвинувачення суду не надано.
В ч.1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, суд відмовляє у задоволенні клопотання.
Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотання дізнавача СД Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1