Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1723/24
01.04.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на сертифікат на право земельну частку (пай),
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання права на сертифікат на право земельну частку (пай).
Позов мотивує тим, що позивач купила 24.09.2006 року від ОСОБА_3 за 4000,00 грн. сертифікат на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім. Ватутіна с. В. Ком'яти серії ЗК №0064398 виданого 10.04.1997 року.
ОСОБА_3 продала сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 0,71 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 1554,00 гривень, після її виходу із членів КСГП ім. Ватутіна з передачею їй в натурі земельної ділянки (паю) згідно із сертифікатом ЗК №0064398, згідно рішення правління КСГП ім. Ватутіна, протокол №9 від 09.09.2000 року, однак позивач зазначає, що з власної необачності не переоформила своєчасно на своє ім'я вище зазначений земельний сертифікат у Великоком'ятській сільській раді відповідно до Закону.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.11.2005 року ОСОБА_3 24.11.2005 року залишила заповіт на відповідача ОСОБА_2 , 1980 р.н., мешканця АДРЕСА_1 , яким заповіла відповідачу все своє майно, з чого б воно не складалося.
Відповідачу відомо про купівлю позивачем сертифікату і тому він оформив спадщину тільки на спадковий будинок.
Для того щоб право на земельну частку (пай) забезпечене сертифікатом ЗК №0064398 не оспорювалося і визнавався іншими особами позивач звернувся в суд із позовною вимогою про визнання права на сертифікат на право земельну частку (пай).
Сторони по справі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги просить задоволити (а.с. 18).
Відповідач та його представник подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги не заперечують та визнають (а.с. 19, 20).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно договору купівлі-продажу від 24.09.2006 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 за 4000,00 грн. сертифікат на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім. Ватутіна с. В.Ком'яти серії ЗК №0064398 виданого 10.04.1997 року Виноградівською районною державною адміністрацією на підставі рішення Виноградівської райдержадміністрації №138 від 27.03.1997 року (а.с.9,10).
ОСОБА_3 продала сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 0,71 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 1554,00 гривень, після її виходу із членів КСГП ім. Ватутіна з передачею їй в натурі земельної ділянки (паю) згідно із сертифікатом ЗК №0064398, згідно гіліення правління КСГП ім. Ватутіна, протокол №9 від 09.09.2000 року (а.с.10).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданого 02.11.2006 року виконкомом Великоком'ятської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (а.с.11).
Померла залишила заповіт, посвідчений секретарем Великоком'ятської сільської ради, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким заповіла ОСОБА_2 , 1980 р.н. мешканцю АДРЕСА_1 , все своє майно, з чого б воно не складалося (а.с.12).
Відповідачем як спадкоємцем позовні вимоги визнано в повному обсязі та зазначені обставини не заперечені, що стверджується його заявою (а.с. 19).
Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).
В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
У статті 328 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року В справі №916/2791/13 Зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердженню права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/Д5-Ц, від 02 липня 2019 року у справі №48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
Таким чином, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог, суд приймає рішення про задоволення заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 43, 49, 200, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , - право власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) КСГП ім. Ватутіна розміром 0,71 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 2554,00 гривень, серії ЗК №0064398 виданого 10.04.1997 року Виноградівською районною державною адміністрацією на підставі рішення Виноградівської райдержадміністрації №138 від 27.03.1997 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду складено 01.04.2024 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк