іменем України
15 лютого 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/7633/23
Головуючий у першій інстанції - Деркач О. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/328/24
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Шарапової О.Л., Шитченко Н.В.,
за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»,
особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»,
на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2023 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 24.11.2023, м. Чернігів,
У вересні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі за текстом - АТ «Чернігівгаз»), в якому просив визнати незаконною відмову відповідача у встановленні індивідуального лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача за свій рахунок встановити у цій квартирі індивідуальний лічильник газу позивачеві як побутовому споживачу. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є власником вказаної квартири і споживачем послуг постачання/розподілу природного газу до цієї квартири, у якій встановлена одна газова плита; оплата за спожитий природний газ по цій квартирі нараховується на три особи. Суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу ОСОБА_1 , є АТ «Чернігівгаз». 18.08.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням встановити безоплатно в його квартирі газовий лічильник, оскільки він є побутовим споживачем послуг відповідача, але отримав відмову та пропозицію встановити лічильник за власні кошти. Ця відмова мотивована тим, що в будинку, де він мешкає, встановлено будинковий прилад обліку газу, який введено в експлуатацію 01.03.2017. Відмова АТ «Чернігівгаз» встановити у квартирі ОСОБА_1 індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам законодавства і порушує його права, так як встановлення індивідуального квартирного лічильника газу забезпечить оплату останнім саме того об'єму газу, який буде ним спожитий, що буде відповідати принципу справедливості.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах законодавства, що регламентує спірні правовідносини, і на наявних у справі доказах.
В апеляційній скарзі АТ «Чернігівгаз» просить скасувати вказане рішення й відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
- задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з ненадання відповідачем доказів про наявність попередньої згоди споживачів, у тому числі позивача, на встановлення загальнобудинкового лічильника. Однак про встановлення цього лічильника повідомлялося в газеті «Деснянка» за 06.10.2016 та його встановлення і дата проведення відповідних монтажних робіт погоджувалися з балансоутримувачем будинку;
- за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Тож 01.03.2017 будинок позивача був обладнаний загальнобудинковим лічильником газу з повним дотриманням встановленого законом порядку;
- на час введення в експлуатацію загальнобудинкового лічильника у будинку ОСОБА_1 законом не було передбачено обов'язку суб'єкта господарювання отримати дозвіл мешканців будинку на його встановлення та обов'язку встановлення лише індивідуальних лічильників газу. Натомість законом було визначено обов'язок суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, забезпечення жилих будинків приладовим комерційним обліком газу;
- постановою НКРЕКП від 29.11.2023 № 2227 призупинено дію ліцензії АТ «Чернігівгаз» з розподілу природного газу з 01.12.2023. З цієї дати у останнього відсутні повноваження на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, в тому числі з встановлення лічильників: як індивідуальних, так і загальнобудинкових. Тому у АТ «Чернігівгаз» відсутнє право та можливість виконання робіт зі встановлення ОСОБА_1 індивідуального лічильника. Отже АТ «Чернігівгаз» є неналежним відповідачем.
У судовому засіданні представник АТ «Чернігівгаз» - адвокат Склярець Н.В. підтримала апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.
У справі встановлено таке.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 29.03.2004, виданого Виконавчим комітетом Новозаводської районної ради згідно з розпорядженням № 344 від 25.03.2004, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 (арк. 8).
Загальнобудинковий комерційний вузол обліку газу у будинку, де мешкає позивач, встановлено у відповідності з Планом розвитку газорозподільної системи Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз» на 2016-2025 роки, який затверджено постановою НКРЕКП від 31.03.2016 № 551 (їх копії на арк. 26-37).
Згідно з копією акта приймання загальнобудинкового комерційного вузла обліку газу в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_3 від 01.03.2017, будинок, де мешкає ОСОБА_1 , оснащений вузлом обліку газу, який відповідає проектній документації, Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженим наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005 № 618, та Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, і може використовуватись як комерційний вузол обліку природного газу (арк. 23).
ПАТ «Чернігівгаз» та КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради 31.01.2017 підписали договір, яким визначено, що оператор ГРМ взяв на себе зобов'язання, а КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради зобов'язалося сприяти оператору ГРМ у знятті, фіксації показань будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку газу (арк. 24-25) згідно з переліком об'єктів (адрес), в якому мається й буд. АДРЕСА_3 , по яких оператор ГРМ здійснює зняття показань будинкового вузла обліку природного газу (арк. 25- зворот).
У відповіді на заяву ОСОБА_1 від 18.08.2023 про встановлення безоплатно газового лічильника в його квартирі АТ «Чернігівгаз» листом № 140-Лв-10546-0823 від 28.08.2023 (копія цього листа на арк. 11) повідомило, що:
- пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу з 01.01.2018. По будинку за адресою: АДРЕСА_3 . введено в експлуатацію загальнобудинковий прилад обліку газу;
- згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показниками будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильника газу окремо на квартиру за власні кошти. Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Процедура компенсації таких витрат на цей час КМУ не розроблена.
Аналіз встановлених у справі обставин і норм права, що регулюють спірні правовідносини, доводить суд такого.
В силу преамбули і ст. 1 ч. 1 пп. 1, 3, 22 та ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», дія цього Закону поширюється на спірні правовідносини.
У викладеному в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 висновку зазначається, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору; особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.
Нормами ЦПК України приписується, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ч. 1, 12 ч. 3); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ч. 2).
Згідно з абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі: з 01.01.2018 - у редакції цього абзацу, що була чинною до 19.01.2018, з 01.01.2021 - у редакції цього абзацу, що була чинною з 20.01.2018 до 22.03.2021 згідно з Законом № 2260-VIII від 21.12.2017, з 01.01.2023 - у нині чинній його редакції відповідно до Закону № 1338-IХ від 05.03.2021. У частині 2 цієї статті зазначено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території та отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.11.2018 у справі № 214/2435/17 орієнтує суди нижчих ланок на те, що:
- правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;
- відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
АТ «Чернігівгаз» на дату ухвалення оскаржуваного рішення було оператором ГРМ. Саме на відповідача на цю дату був покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен був вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Тож покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.
Абзац 4 підп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» приписує, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі: до 01.01.2018 - у редакції цього абзацу, що була чинною до 19.01.2018, до 01.01.2021 - у редакції цього абзацу, що була чинною з 20.01.2018 до 22.03.2021 згідно з Законом № 2260-VIII від 21.12.2017, до 01.01.2023 - у нині чинній його редакції відповідно до Закону № 1338-IХ від 05.03.2021. Абзацом 5 цього ж підпункту передбачено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (абз. 5).
ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою про встановлення в його квартирі газового лічильника в той час, коли згідно з абз. 4 підп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 6 вказаного вище Закону строк для встановлення населенню квартирного лічильника газу, який використовується тільки для приготування їжі, був визначений до 01.01.2023. Тож АТ «Чернігівгаз» на підставі поданих позивачем заяв зобов'язане було встановити в його квартирі індивідуальний лічильник газу до 01.01.2023.
Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать встановленим у справі і описаним вище обставинам та визначеним відповідно до них правовідносинам. Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, перевіряє законність рішення суду І інстанції на момент його ухвалення. Тому посилання АТ «Чернігівгаз» на те, що з 01.12.2023 призупинено дію виданої йому ліцензії з розподілу природного газу, у зв'язку з чим воно не зможе виконати оскаржуване рішення, апеляційним судом відкидається, так як позбавлення останнього ліцензії мало місце після ухвалення оскаржуваного рішення і ця обставина тягне за собою інші процесуальні наслідки.
Отож оскаржуване рішення є законним.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: