01.04.24
33/812/165/24
Провадження № 33/812/165/24 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП
Головуюча у першій інстанції Кологрива Т. М.
Доповідачка апеляційного суду ОСОБА_1
1 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Ямкової О. О.
за участю: секретаря Голощапової О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн без оплатного вилучення транспортного засобу, -
Згідно постанови суду, 13 лютого 2024 року о 12 годині 29 хвилин у селі Мар'янівка Первомайського району Миколаївської області ОСОБА_2 , знаходячись на вулиці Центральна, керував транспортним засобом - електромоторолером «Фада», без державного номерного знаку, та без посвідчення водія відповідної категорії, за яке був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченою частиною 2 статті 126 КУпАП, на підставі постанови від 3 листопада 2023 року, чим порушив вимоги пункту 2.1а ПДР України.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною 5 статті 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Зазначає про те, що постанова суду є незаконною і не обґрунтованою, оскільки судом не враховано те, що транспортний засіб, яким він керував не може вважатись механічним транспортним засобом для керування яким водій повинен мати з собою посвідчення водія на право керування таким видом транспортного засобу. Електромоторолер «Фада», яким він керував має потужність двигуна менше ніж 3 кВт, а саме 1200Watt, і тому при його керуванні не потрібно отримувати водійське посвідчення будь-якої категорії.
Справу в апеляційному порядку розглянуто за відсутністю ОСОБА_2 та його захисниці у відповідності до заявленого захисницею ОСОБА_2 клопотання, та у зв'язку з його належним повідомленням, у відповідності до статті 294 КУпАП.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
За матеріалами справи ОСОБА_2 вменяється порушення пункту 2.1а ПДР України, з огляду на який, він керував електромоторолером, як особа, яка не має права керування транспортним засобом, та вчинив таке правопорушення повторно протягом року.
На підтвердження цих обставин до суду надані: протокол про адміністративне правопорушення; постанова, винесена 3 листопада 2023 року працівником поліції про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, та посвідчення водія ОСОБА_2 категорії «С».
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення за складеним протоколом відносно ОСОБА_2 , суд вважав таку сукупність доказів достатньою для притягнення водія до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 126 КУпАП.
Так, за положеннями статті 9 КУпАП адміністративним порушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зокрема диспозицією частини 5 статті 126 КпАП України регламентується відповідальність особи за вчинення повторно правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Тому для правильної кваліфікації вищенаведених дій особи суду слід встановити факт керування цією особою транспортним засобом, що вчинено нею повторно протягом року.
Обставин стосовно першого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не заперечував, лише пояснював в тексті апеляційної скарги, що у зв'язку з проходженням військової служби та тривалою відсутністю за місцем проживання не мав можливості оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення та вирішив, що йому зручніше сплатити штраф.
Таким чином ОСОБА_2 погодився із вчиненням ним 3 листопада 2023 року адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 2 статті 126 КУпАП.
Також ним не заперечувався факт керування цим транспортним засобом повторно, 13 лютого 2024 року. Натомість апелянт вважав, що пристрій, яким він керував є електромоторолером з потужністю двигуна менше 3 кВт, що не є механічним транспортним засобом, а тому він як водій вказаного транспортного засобу не є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Разом з тим вищенаведені водієм доводи не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
При цьому, транспортні засоби поділяються на види:
- велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;
- причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;
- рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України, зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11.11.2020 року, передбачено, що мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії.
Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; тощо.
Зважаючи на наведене, електричний моторолер «Фада», яким керував ОСОБА_2 , відноситься до виду мопедів, оскільки є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт.
Відповідно до частин 1 і 2, пункту 1 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до Правил дорожнього руху становиться учасником дорожнього руху, і тому за положеннями пунктів 1.3 -1.5 ПДР зобов'язана неухильно дотримуватися виконання цих Правил, та розраховувати на те, що інші учасники руху теж сумлінно виконують ці Правила, та їх дії або бездіяльність не створює небезпеку чи перешкоду для руху, і не загрожує життю або здоров'ю громадян, та не завдає матеріальних збитків.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 використовував електромоторолер, як транспортний засіб, та рухався дорогами загального користування, то як наслідок повинен був керувати цим транспортним засобом з додержанням вимог ПДР.
Відсутність у ОСОБА_2 посвідчення водія відповідної категорії та наявність посвідчення водія категорії «С» для вантажних транспортних засобів не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що особа є водієм, а отже є суб'єктом даного правопорушення.
На переконання апеляційного суду, зібрані та надані уповноваженими особами докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, та зафіксовані у належний процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
За такого немає підстав для закриття провадження у справі, про що просить апелянт.
З огляду на викладене, прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2024 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова