Справа № 463/578/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/372/24 Доповідач: ОСОБА_2
28 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного спеціаліста відділу регресної роботи Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України ОСОБА_6 в інтересах Міністерства юстиції України на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі заяви від 29 листопада 2023 року, -
25 січня 2024 року Міністерство юстиції України звернулося до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про злочин від 29 листопада 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м Львова від 08 лютого 2024 року у задоволенні такої скарги відмовлено.
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що скарга заявника від 29.11.2023, що надійшла до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, не містить жодної інформації, яка б вказувала на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення суддями кримінального правопорушення.
На таку ухвалу слідчого судді, представник Міністерства юстиції України ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку покликається на те, що оскаржувана ухвала надійшла на адресу Міністерства юстиції України 26 лютого 2024 року, що підтверджується копією поштового конверту.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, суперечить вимогам ст.214 КПК України.
Звертає увагу, що у якості додатків до заяви про вчинення кримінального правопорушення Міністерство Юстиції України надано ДБР всі наявні документи, які могли бути використані ним в якості доказів; зазначено конкретні обставини про кримінальне правопорушення, які, на думку апелянта, є достатніми для попередньої кваліфікації, внесення відомостей до ЄРДР та належного проведення досудового розслідування.
Стверджує, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для внесення відомостей за заявою Міністерства Юстиції України до ЄРДР, оскільки, на думку апелянта, ст.214 КПК України є імперативною нормою в силу того, що не передбачає права слідчого, прокурора не вносити відомості в ЄРДР.
Зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що мав місце поверхневий та абсолютно формальний аналіз заяви Міністерства Юстиції України без вивчення у повному обсязі доданих матеріалів та доказів у якості додатків. За достатніх підстав дії судді можуть кваліфікуватись, як зловживання владою (ст.364 КК України).
25 березня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду представник Міністерства Юстиції України - ОСОБА_6 подала клопотання, у якому просила суд про розгляд апеляційної скарги без її участі, що згідно вимог ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду. Вказала, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі, просить таку задоволити.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наведені доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності представника Міністерства юстиції України, а копію оскаржуваної ухвали ними отримано 26 лютого 2024 року, то колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, відтак такий строк слід поновити.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Згідно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Разом з тим, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
У межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів провадження, Міністерство юстиції України звернулося до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові із заявою від 29 листопада 2023 року про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення. У вказаній заяві Міністерство юстиції України повідомляє про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.364 та 367 КК України невстановленими особами органів державної влади (суддів) відносно громадянки ОСОБА_7 , в результаті яких державному бюджету України було завдано збитків.
Із листа-відповіді ТУ ДБР у м. Львові від 03 січня 2024 року вбачається, що така заява не є заявою про вчинене кримінальне правопорушення у розумінні ст.214 КПК України, викладені у ній відомості не містять обставин, які вказують на ознаки складу злочину і які б свідчили про вчинення злочину, а отже підстави для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - відсутні. Зокрема, слідчий зазначає про те, що для притягнення особи (осіб) до кримінальної відповідальності за статтями 364 та 367 КК України у 2023 році потрібно, щоб її діями було завдано шкоду на суму, яка дорівнює або перевищує 134 050,00 грн., відтак склад кримінальних правопорушень, про які йдеться у заяві Міністерство юстиції України, передбачений ст. ст.364 та 367 КК України відсутній.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком слідчого судді про те, що, заява Міністерства Юстиції України не містить інформації, яка б вказувала на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення суддями кримінального правопорушення, тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 367 КК України відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя місцевого суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Міністерства юстиції України, на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки така заява не містить конкретних фактичних даних, які б вказували на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення суддями кримінального правопорушення.
Апеляційні доводи у тому, що ст.214 КПК України є імперативною нормою оскільки не передбачає права слідчого, прокурора не вносити відомості в ЄРДР є неспроможними.
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу представника головного спеціаліста відділу регресної роботи Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України ОСОБА_6 в інтересах Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі заяви від 29 листопада 2023 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4